Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16611/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
17 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/16611/15-ц за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шмата Руслана Петровича про визнання дій державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шестопалова Віталія Юрійовича щодо обчислення розрахунку заборгованості по аліментах неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментах, стягувач: ОСОБА_2 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Шмата Руслана Петровича,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 21 вересня 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Зосименка О.М. у м.Житомирі,
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Шмат Руслан Петрович звернувся до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Просив: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шестопалова Віталія Юрійовича щодо обчислення розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2022 року по травень 2023 року; зобов'язати старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шестопалова Віталія Юрійовича здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у період із травня 2023 року у виконавчому провадженні ВП №71807212 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скарга обґрунтована тим, що заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2016 року (справа №295/16611/15-ц) стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 25 листопада 2015 року і до повноліття дитини. 15 травня 2023 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шестопаловим В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71807212. Виконавче провадження відкрите на підставі заяви стягувача від 12 травня 2023 року. Стягувач 31 липня 2023 року подала заяву в якій зазначила, що аліменти необхідно стягувати з 28 лютого 2022 року. Стягувач повторно пред'явила виконавчий лист до виконання, а тому виконавець повинен здійснювати стягнення з дня пред'явлення виконавчого листа до виконання - 12 травня 2023 року, а не з 28 лютого 2022 року. Можливість стягнути аліменти за минулий період є виключенням із загального правила і доступна, якщо: раніше аліменти не стягувалися; позивач доведе, що він вживав заходи щодо одержання аліментів із відповідача, а відповідач ухилявся від надання утримання дитині. Однак, стягнення проводиться за рішенням суду від 03 березня 2016 року, а не за новим рішенням суду щодо стягнення аліментів за минулий час. Отже, старший виконавець не виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та здійснив неправильний розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 21 вересня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.
Боржник ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через свого представника адвоката Шмата Р.П. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що скаржник не погоджується із розрахунком заборгованості та зазначає, що на момент повернення стягувачу виконавчого документа заборгованості зі сплати аліментів у нього не було. Весь період до липня 2023 року ОСОБА_1 здійснював грошове та матеріальне утримання сина за домовленістю зі стягувачем. Після не надання ним згоди на виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання, ОСОБА_4 звернулася до органів державної виконавчої служби про стягнення з ОСОБА_1 аліментів за минулий час. Оскільки до 2023 року ОСОБА_4 безпідставно не пред'являла виконавчий документ до виконання, державним виконавцем неправомірно нарахована заборгованість зі сплати аліментів за минулий час. ОСОБА_1 не ухилявся від сплати аліментів у період із лютого 2022 року по липень 2023 року та постійно надавав допомогу на утримання сина ОСОБА_5 . Стягувач, забравши виконавчий лист, отримувала аліменти від ОСОБА_1 , а потім навмисно повторно пред'явила виконавчий лист до виконання з відміткою «аліменти потрібно стягувати з 28 лютого 2022 року», а тому такі дії з боку стягувача, які стали підставою для здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментах, є неприпустимими, а розрахунок підлягає перерахунку. Не звернення стягувача до відділу ДВС про примусове виконання рішення суду є фактом добровільного виконання рішення суду боржником. У заяві стягувача про стягнення коштів за минулий час відсутні відомості, які б перешкоджали стягувачу подати заяву в період, за який кошти мають стягуватися.
У відзиві на апеляційну скаргу Богунський відділ ДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить у скасуванні ухвали суду першої інстанції відмовити. Посилається на те, що згідно з положеннями п.4 Розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та частини першої ст.194 СК України стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Від стягувача ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник Богунського відділу ДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ярина А.П. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Направлена боржнику ОСОБА_1 судова повістка повернута Укрпоштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.138-139). Відповідно до положень частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Разом із тим, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята ст.130 ЦПК України). Представнику боржника ОСОБА_1 адвокату Шмату Р.П. судова повістка надіслана до його електронного кабінету та доставлена 28 листопада 2023 року (а.с.166). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Направлена стягувачу ОСОБА_2 судова повістка повернута Укрпоштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.143-144). Отже вважається, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Розуміє під цим сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
На підставі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За положеннями частин четвертої та восьмої ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Відповідно до п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст.195 СК України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Аналогічна норма міститься у частині першій ст.194 СК України відповідно до якої, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду 25 листопада 2015 року і до повноліття дитини (а.с.25-26). ОСОБА_7 досягне повноліття у 2027 році.
Богунський районний суд м.Житомира 11 квітня 2016 року видав виконавчий лист №295/16611/15-ц на виконання рішення суду від 03 березня 2016 року (а.с.77).
Боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 .
Строки для пред'явлення виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів - протягом усього періоду, на який присуджені платежі (зі змісту частини третьої ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з відміткою у виконавчому листі, документ 11 вересня 2018 року був повернутий стягувачу на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто ОСОБА_2 подала письмову заяву про повернення виконавчого документа (а.с.77 зворот, а.с.80). За положеннями частини п'ятої ст.37 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавило стягувача ОСОБА_2 права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».
12 травня 2023 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до Богунського відділу ДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) із заявою, в якій просила прийняти до примусового виконання виконавчий лист №295/16611/15-ц, виданий 11 квітня 2016 року Богунським районним судом м.Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76).
За заявою стягувача про примусове виконання старшим державним виконавцем Богунського відділу ДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шестопаловим В.Ю. 15 травня 2023 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №71807212 із виконання виконавчого листа №295/16611/15-ц, виданого 11 квітня 2016 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 25 листопада 2015 року і до повноліття дитини (а.с.78).
Заявою від 31 липня 2023 року стягувач ОСОБА_4 звернулася до Богунського відділу ДВС у м.Житомирі з проханням нараховувати заборгованість зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа №295/16611/15-ц, виданого 11 квітня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 28 лютого 2022 року (а.с.83).
Відповідно до положень частини четвертої ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Згідно з абзацом другим частини тринадцятої ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 серпня 2023 року по виконавчому листу №295/16611/15-ц за період із березня 2022 року по серпень 2023 рік у ВП №71807212, станом на 07 серпня 2023 року заборгованість по аліментам становить 37 526,25 грн (а.с.94-95).
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 не слід стягувати з 28 лютого 2022 року, як того просить стягувач у своїй заяві, враховуючи, що положення ст.194 СК України передбачають право на стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час, який не перевищив десяти років та матеріали справи (виконавчого провадження) не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що боржник за період: березень 2022 року по липень 2023 року надавав аліменти у добровільному порядку (тобто відсутні квитанції або їх копій про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, а також заяви або розписки стягувача за цей період, тощо), а сплата аліментів у сумі 3 949,50 грн обґрунтовано зарахована державною виконавчою службою на погашення заборгованості зі сплати аліментів за серпень 2023 року, а також правильно рознесена на погашення заборгованості за попередній період.
Окрім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо правильності прийняття державною виконавчою службою у спірний період за основу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів розміру доходу платника аліментів та суми аліментів, яка підлягала до стягнення. Колегія суддів не виходить за межі доводів апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушення норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Системою норм законодавець передбачив справедливий баланс між найвищими інтересами дитини на її утримання обома батьками до досягнення дитиною повноліття (стримування) та правом платника аліментів контролювати цільове витрачання аліментів їх одержувачем (противага).
За таких обставин, державний виконавець Богунського відділу ДВС у м.Житомирі при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №71807212 діяв відповідно до положень СК України, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому його дії щодо обчислення розрахунку заборгованості з березня 2022 року по травень 2023 року є правомірними, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності складення розрахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів станом на 07 серпня 2023 року. Друга вимога скарги є похідною від першої, а тому задоволеною бути також не може.
Згідно з частиною першою ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюють, отже, ухвала суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Шмата Руслана Петровича, залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: