печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8506/24-ц
25 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєва Т.Г.
при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання страшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
23.02.2024 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Р.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином, в прохальній частині подання зазначено про розгляд даного питання за відсутності виконавця.
Положенням цивільного процесуального закону, а саме частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Разом з цим, неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.
Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, державний виконавець, обґрунтовуючи подання, зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 до складу якого входять:
- виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови № 32174939 від 15.06.2012, документ видав Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1 402 931,48 грн. на користь держави;
- виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання постанови з примусового виконання постанови № 37643382 від 12.04.2021, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 156 863,56 грн. на користь держави;
-виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання постанови з примусового виконання постанови № 51384515 від 08.07.2021, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 932 500,60 грн. на користь держави;
- виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання постанови з примусового виконання постанови № 51612043 від 08.07.2021, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 30 9013,20 грн. на користь держави;
- виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови з примусового виконання постанови № 39308627 від 29.09.2014, документ видав Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 2187790,34 грн. на користь держави.
27.03.2015 державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до виконання, та до відома.
Крім того, 27.03.2015 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника.
31.03.2023 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено на виконання до банківських установ та сторонам до відома.
31.03.2023 державним виконавцем прийнято постанову про розшук майна боржника.
З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за №: 189488813 від д 25.01.2024, встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано транспортний засіб марки: Mersedes-Benz, модель: ML350.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону від 15.01.2024 за №: 189504321, боржник неодноразово перетинав кордон та володіє закордонним паспортом: серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_1 .
Державний виконавець вказує, що ОСОБА_1 є особою, якій на підставі закону може бути відмовлено у виїзді за кордон і відповідні органи прикордонної служби України, за умови наявності в них відповідної інформації, мають право відмовити такій особі у виїзді за кордон.
Станом на момент подачі вказаного подання відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об'єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч в будь-якій їх частині.
Зазначене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, ОСОБА_1 в період з 15.06.2012 (набрання рішенням законної сили) живе повноцінним життям.
Таким чином, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов'язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Так, варто вказати, що згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов'язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання державного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.
Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за межі України, державний виконавець обґрунтував звернення до суду з поданням тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення: накладено арешт на все майно та кошти боржника, направлено запити до компетентних органів з метою встановлення наявності майна, за рахунок якого можливо звернути стягнення, проте, вимоги державного виконавця щодо виконання рішення, проігноровані.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Звертаючись до суду з даним поданням, державний виконавець посилався на ті підстави, що боржником не вчиняються дії для виконання виконавчого документа, що трактується не інакше, як ухилення від погашення існуючої заборгованості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у пункті 18 частини третьої ст. 11 Закону № 606-ХІV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Разом з цим, при звернені виконавця з даним поданням, останнім не було надано суду достатньо матеріалів виконавчого провадження, а саме підтверджень виклику боржника до виконавця, зафіксовані його неявки, тобто задокументованих доказів не виконання рішення суду.
Окрім цього, вбачаться, що з довідки, долученої виконавцем щодо перетину кордону боржника, останній перетинав кордон у 2021 році, а тому станом на день звернення немає актуальних даних щодо того, що під час воєнного стану боржник виїжав за кордон та в нього є можливість виїзду.
Також вбачається, що у 2021 році перетинав кордон України та повертався назад, а тому його дії не можуть свідчити про те, що останній має намір ухилитись від виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суду не надано доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, не надано доказів того, що він вчиняє, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання наказу суду, зокрема, що боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання наказу шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та неспівмірним з огляду на надані суду письмові докази.
На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст. 1-22, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні подання страшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА