25 березня 2024 року справа № 580/610/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача із військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох дітей;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача із військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох дітей.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що безпосередньо звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі перебування на утриманні військовослужбовця трьох дітей, однак відповідачем безпідставно відмовлено у звільненні з військової служби.
Позивач вважає, що оскільки його старша донька повнолітня, має повних 19 років та навчається у вищому навчальному закладі, то відповідно перед позивачем є батьківський обов'язок утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення нею повноліття до 23 років, тому він має право на звільнення з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
У відзиві на адміністративний позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свою позицію тим, що військова частина НОМЕР_1 не має права звільнити ОСОБА_1 з військової служби, оскільки Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено імперативну вимогу - передбачено право на звільнення військовослужбовців саме на підставі утримання дітей віком до 18 років.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу за призовом по мобілізації під час воєнного стану.
29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох дітей.
Листом №0501/2/1/35 від 19.12.2023 військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки для звільнення необхідно утримання трьох дітей віком до 18 років.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Аналіз пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з підстав:
- наявності перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей;
- вказаним дітям не виповнилось 18 років.
Отже, необхідною умовою звільнення з військової служби є наявність дітей у віці до 18 років.
Особливостей застосування вказаних норм до дітей, які перебувають на утриманні військовослужбовця та перебувають на навчанні, вищенаведені норми спеціального Закону №2232-ХІІ не містять.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 є батьком трьох дітей:
- ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 - на дату подачі рапорту 19 років;
- ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 - на дату подачі рапорту 10 років;
- ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - на дату подачі рапорту 6 років.
Отже, найстаршій дочці позивача ОСОБА_2 на дату звернення з рапортом про звільнення з військової служби виповнилось 19 років.
Суд відхиляє доводи позивача, що наявність обов'язку утримання повнолітньої дочки є підставою для звільнення з військової служби, оскільки вищенаведеними нормами Закону передбачено обов'язкова наявність усіх трьох дітей віком до 18 років і винятків з цього правила норми спеціального Закону №2232-ХІІ не містять.
Відповідно, перебування на навчанні одного з трьох дітей і наявність обов'язку по утриманню, не дає права на більш широке тлумачення положень Закону №2232-ХІІ, тому підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Останній день строку вирішення спору припадав на 22.03.2024, однак враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді у справі у період з 18.03.2024 по 22.03.2024, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 25.03.2023 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО