Унікальний номер справи 760/6055/20
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8214/2024
Головуючий у суді першої інстанції С.І. Кушнір
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
20 березня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Авєлін А.О.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія
«АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», подану представником Мамедовою Інгою Русланівною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року, ухваленеу складі судді С.І. Кушнір, в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва,
03 березня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «КредоБанк» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25 листопада 2021 року, остаточно просила суд стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 301659,62 грн. за страховим випадком, який стався 30 січня 2018 року, індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 77420,05 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 33199,09 грн., моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн., судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.
03 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1400/17-Тз/К/01, за умовами якого було застраховано належний ОСОБА_2 транспортний засіб «ToyotaCamry», д.н.з. НОМЕР_1 за страховими ризиками: викрадення; збитки внаслідок ДТП; збитки внаслідок інших подій. За договором вартість транспортного засобу визначена на час укладання договору у розмірі 474738,00 грн.
Транспортний засіб застраховано як заставне майно за кредитним договором №8437.0900.2400, укладеним 03 жовтня 2017 року між позивачкою та ТОВ «КредоБанк».
30 січня 2018 року в м. Києві стався страховий випадок із застрахованим автомобілем, про що повідомлено відповідача та 01 лютого 2018 року подано заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за вх. №010218-00520/к за договором добровільного страхування транспортного засобу.
15 лютого 2018 року для виплати страхового відшкодування відповідачу подано заяву щодо напряму виплати/ або доплати страхового відшкодування за вх. №150218-00780/к в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, до заяви долучено всі необхідні документи, які передбачені Договором.
Звітом ТОВ «ЕАК «ДОВІРА» від 15 березня 2018 року визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry, днз НОМЕР_1 , який становить 302198,62 грн. Однак, результати експертного дослідження позивачу тривалий час не повідомлялися.
У березні 2018 року відповідач повідомив, що вартість застрахованого транспортного засобу на дату укладення договору про добровільне страхування, буде переглянута, а страховий випадок підпадає під випадок «повна загибель ТЗ» (вартість відновлювального пошкодження перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення Договору), а залишки автомобіля необхідно виставити на онлайн аукціон відповідно до умов Договору про добровільне страхування.
23 березня 2018 року ОСОБА_2 , як власник пошкодженого автомобіля, звернувся до відповідача із заявою за вх. №230318-01592/к та вимогою визначитись із розміром збитку, запереченнями проти застосування при розрахунку страхового відшкодування іншої вартості транспортного засобу.
В подальшому відповідач розрахував нову ринкову вартість транспортного засобу на дату укладення Договору добровільного страхування у розмірі 343012,80 грн. шляхом простої відповіді від 12 березня 2018 року за вих. №1491/1. Додатково запропоновано виставити залишки транспортного засобу на платформі Автоонлайн Україна так як відновлюваний ремонт перевищував 70% вартості транспортного засобу.
Вважає, що відповідач переглянув ринкову вартість транспортного засобу на підставі листа ТОВ «ЕАК «ДОВІРА» аби розмір відновлювального ремонту транспортного засобу перевищував його вартість на дату укладення договору про добровільне страхування.
При цьому, лист ТОВ «ЕАК «ДОВІРА» за вих. №1491/1 від 12 березня 2018 року не містить посилання на те, що він є актом або звітом про оцінку щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу, а тому не може бути належним доказом ринкової вартості автомобіля на дату укладення Договору про добровільне страхування.
На момент укладення Договору про добровільне страхування представник відповідача оглянув транспортний засіб, а тому позивач вважає належною ринкову вартість транспортного засобу на дату укладення Договору про добровільне страхування вказану у Звіті з визначення ринкової вартості КТЗ від 02 жовтня 2017 року у сумі 474738,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 302198,62 грн., визначена у Звіті від 15 березня 2018 року, становить 63,66% від ринкової вартості транспортного засобу, тобто не перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення Договору, а тому відповідач повинен був провести виплату страхового відшкодування у розмірі 302198,00 грн., а не виставляти його на онлайн аукціон.
За умовами п. 17.3. Договору добровільного страхування, виплати страхового відшкодування здійснюються без урахування експлуатаційного зносу.
23 березня 2018 року відповідач склав Страховий акт №006.00118218-1 за договором страхування №1400/17-Тз/К/01 від 03 жовтня 2017 року, на підставі якого ПАТ «Кредобанк» було перераховано страховою компанією 16733,30 грн. У страховому акті відповідач посилається на Звіт про визначення вартості збитку від 12 березня 2018 року ТОВ «ЕАК «ДОВІРА», який відсутній в матеріалах страхової справи.
23 липня 2018 року відповідач направив ПАТ «КредоБанк» лист за вих. №230718-01600/к/у із вимогою повернення перерахованих коштів у зв'язку із помилкою розрахунків, а до виплати належить 539,00 грн. страхового відшкодування.
Позивач вбачає в діях відповідача порушення її прав як користувача фінансових послуг, надання відповідачем неякісних послуг та умисного зловживання страховиком своїми правами з метою невиплати належного страхового відшкодування, у зв'язку з чим направив до ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» претензію з вимогою належної виплати страхового відшкодування.
Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення або неналежного виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 30.4 Договору про добровільне страхування, за невиконання або неналежне виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
У зв'язку з невиплатою страхового відшкодування у розмірі 301 659,62 грн., позивач просила суд на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача за період з 27 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року 3% річних у розмірі 33199,09 грн.; інфляційні збитки у розмірі 77420,05 грн., а всього просила стягнути з відповідача 412 278,76 грн.
Крім того, у зв'язку з ігноруванням відповідачем звернень, невиплатою страхового відшкодування в рахунок покриття кредитної заборгованості за кредитним договором №8437.0900.2400 від 03 жовтня 2017 року, відповідач своїми діями завдав позивачці моральної шкоди, яку остання оцінює у розмірі 200000,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «КредоБанк» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 285465,32 грн., індекс інфляції за період з 27 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 76133,66 грн., 3% річних за період з 27 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 31416,83 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а всього 398 015, 81 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» в дохід держави судовий збір у розмірі 3980,16 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2023 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», через свого представника Мамедову І.Р. подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд проігнорував умови Договору страхування, укладеного між сторнами. При укладенні договору страхування інформацію про попереднє пошкодження та відновлення транспртного засобу страховику повідомлено не було, що підтверджується письмовим доказом - договором страхування. Не містять таких доказів і матеріали справи.
Зауважує, що при укладенні договру страхування предстаником страховика було виконано свій обов'язок та належним чином був оглянутий транспортний засіб. При огляді, не було виявлено жодних пошкоджень на ньому, адже транспортний засіб було пред'явлено позивачем до огляду у повністю відновленому стані, тобто у такому стані, який не викликав жодних сумнівів про те, що він раніше був пошкоджений внаслідок пожежі та відновлений. Оскільки страховику на момент укладення договору страхування не було відомо про пошкодження транспротного засобу внаслідок пожежі у 2014 році, потреби у запиті додаткових документиів у страхової компанії також не було.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що перед старахуванням та укладенням кредитного договору з банком з метою встановлення ринкової вартості транспортний засіб був оглянутий оцінювачем ФОП ОСОБА_4 .
На запит страховика ФОП ОСОБА_4 було надано лист-відповідь № 07/09 від 07.09.2020, відповідно до якого оцінювач, який проводив оцінку транспортного засобу особисто зазначив, що на момент огляду і оцінки жодної інформації про те, що транспортний засіб «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 раніше був практично повністю знищений вогнем та згодом відновлений, власник автомобіля йому не надавав. Отже, оцінювач визначив ринкову вартість транспортного засобу «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 також не володіючи такими важливими відомостями про його пошкодження та відновлення, тобто про фактичний технічний стан. Таким чином, висновок, складений ФОП ОСОБА_4 не є належним доказом ринкової вартості транспортного засобу на дату укладення договору страхування.
За результатами проведення судової автотоварознавчої ексактизи, у відповідності до ст. 106 ЦПК України, судовим експертом Ковалем І.М. було складено висновок № 435/21 від 23.08.2021. У висновку зазначено, що з урахуванням фактичного технічного стану ТЗ та пошкодження внаслідок вливу високої температури від пожежі, значення ДЗ становить -29%.
На думку апелянта, договір містить однобічну інформацію від страховика про відсутність виявлених пошкоджень на транспортному засобі, а й запевнення страхувальника, про те, що таких пошкоджень не було.
Окрім того, умовами укладеного між сторонами договору страхування, який не визнавався недійсним, прямо передбачено те, що страховик не відшкодовує страхувальнику моральну шкоду, що не враховано судом при ухваленні рішення та є підставою для його скасування в цій частині.
Позивачем ОСОБА_1 , через свого представника, Якушову Н.Е. подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що до неї та до третьої особи ніхто не звертався до настання страхового випадку, який відбувся 30.01.2018 та після щодо надання пошкодженого транспортного засобу для встановлення ринкової вартості на день укладення договору страхування. Відповідач, приймаючи на страхування об'єкт перш за все бере до уваги всі документи та інформацію, аналізує їх та приймає рішення. Враховуючи те, що відповідач на час укладення договору страхування автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 співпрацював із третьою особою ПАТ «Кредобанк» за програмами кредитування то мав доступ до всіх належних документів.
Необгрунтованим є також заперечення відповідача щодо стягнення моральної шкоди. Так як стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. здійснюється внаслідок невиконання відповідачем умов договору страхування, а не внаслідок настання страхового випадку.
Від третіх осіб ОСОБА_2 , АТ «Кредобанк» відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Мамедова І.Р. підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.
Представник позивача Якушова Н.Е. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2023 просила залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Кредобанк» у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, своїх предсьтавників для участі у справі в суді апеляційної інстанції не направили. Будь - яких заяв, клопотань від третіх осіб час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб (їх представників) з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що саме на відповідача як страховика був покладений обов'язок при укладенні 03 жовтня 2017 року Договору страхування з ОСОБА_1 здійснити належний огляд транспортного засобу, який підлягав страхуванню та, у разі встановлення пошкоджень зазначити про це у договорі.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, є, зокрема, договори та інші правочини.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 21.09.2017 є власником автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , довідкою Головного сервісного центру МВС від 03.09.2020.
03 жовтня 2017 року між ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» як страховиком, ОСОБА_1 як страхувальником та ПрАТ «КредоБанк» як вигодонабувачем було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1400/17-Тз/К/01.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , 2011 року випуску, на випадок страхових ризиків: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.
Між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (Статтею 6 Закону України «Про страхування»).
Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 22.2.2 Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1400/17-Тз/К/01 від 03.10.2017 передбачено, що до страхових ризиків відносяться «Збитки внаслідок ДТП» тобто будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 10 Договору страхування, страхова сума складає 474738,00 грн.
За умовами п. 12 Договору страхування, франшиза при викраденні та повній загибелі визначена у розмірі 47473,80 грн. (що складає 10,00% від страхової суми, вказаної у розділі 10 Договору). Збитки внаслідок ДТП: 0,00 грн. (що складає 0,00% від страхової суми, вказаної у розділі 10 Договору) з урахуванням наступного:
12.2.1 у випадку коли винним в скоєнні ДТП є водій застрахованого транспортного засобу зі стажем керування менше двох років, безумовна франшиза за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» складає 2% від страхової суми по відповідному транспортному засобу, але не менше франшизи, вказаної у п. 12.2. Договору;
12.2.2 у випадку, коли пробіг транспортного засобу з моменту набуття чинності Договору до настання ДТП перевищує показник 5000,00 км. за один місяць, безумовна франшиза за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» складає 1% від страхової суми по відповідному транспортному засобу. Пробіг на момент укладення Договору зазначається в Заяві на страхування. Умови, вказані в даному пункті, застосовуються виключно за договорами, укладеними з фізичними особами (у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності), при страхуванні виключно легкових автомобілів, страхова сума яких не перевищує 100000,00 грн.
Згідно з п. 16 Договору страхування, строк його дії становить 1 рік, тобто до 02 жовтня 2018 року.
30 січня 2018 року о 21-20 год. у м. Києві по вул. Бориспільська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, днз НОМЕР_1 , під кервання водія ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем Ford Focus, ДНЗ НОМЕР_4 , чим пошкодив передньою частиною свого автомобіля задню частину іншого, про що 01 лютого 2018 року ОСОБА_2 повідомив ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
01 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договром страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання події (страхового випадку) виплатити другій стороні страхувальникові або іншій особі, визначеній у договрі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 27.10 Договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в пункті 17.3. цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
Відповідно до пункту 17.3 Договору страхування при визначенні розміру збитків експлуатаційний знос не враховується.
Згідно з п. 27.23 Договору страхування, у разі коли за результатами експертизи при настанні страхового випадку виявиться, що страхова сума на момент укладення цього Договору становить певну частку дійсної вартості транспортного засобу на момент укладання Договору, яку розрахував експерт (тобто страхова сума менше дійсної вартості), страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків (пропорційна система відповідальності). При цьому франшиза вираховується після застосування вказаної умови пропорційності до визначених згідно п. 27.10, п. 27.11 Договору збитків. Якщо виявиться, що страхова сума більше, ніж дійсна вартість транспортного засобу на момент укладення Договору, яку розрахував експерт, страхове відшкодування виплачується в межах розрахованої експертом дійсної вартості згідно з умовами цього Договору, зокрема:
п.п. 27.23.2 страхове відшкодування при повній загибелі транспортного засобу (п. 31.5 Договору), у випадку прийняття страховиком відмови страхувальника від прав на застрахований транспортний засіб згідно умов п. 27.8 Договору, сплачується в розмірі дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення Договору за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування (розділ 13 та п. 31.7 Договору) та встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи. Вартість залишків транспортного засобу визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна») або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/ пропозицій на ринку).
п.п. 27.23.3 страхове відшкодування при повній загибелі транспортного засобу (п. 31.5 Договору), у випадку прийняття страховиком відмови страхувальника від прав на застрахований транспортний засіб згідно умов п. 27.8 Договору, сплачується в розмірі дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення Договору за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування (розділ 13 та п. 31.7 Договору) та встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи. При цьому страхувальник передає права власності на пошкоджений транспортний засіб страховику. Витрати на переоформлення транспортного засобу несе страхувальник. В будь-якому випадку страхове відшкодування, згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», не може перевищувати розмір прямого збитку, завданого страхувальнику в результаті настання страхового випадку.
Пунктом 31.5 Договору страхування визначено, що повна загибель транспортного засобу - випадок, коли вартість відновлення пошкодження транспортного засобу:
- перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення Договору, або
- перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків транспортного засобу.
Вартість залишків визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна») або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/ пропозицій на ринку).
Відповідно до п. 31.6 Договору страхування, дійсною вартістю транспортного засобу є ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
При укладенні 03 жовтня 2017 року договору страхування ринкова вартість застрахованого транспортного засобу була визначена звітом суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 та станом на 02 жовтня 2017 року становила 474738,00 грн.
Заперечуючи проти позову як у суді першої інстанції так і в апеяційній скарзі апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу щодо того, що при укладенні договру страхування наземного транспорту №1400/17-Тз/К/01 від 03 жовтня 2017 року між ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» як страховиком, позивачкою як страхувальником та ПРАТ «КредоБанк» як вигодонабувачем було повідомлено страховика про пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок пожежі 2014 році.
Отже, на думку апелянта, належним доказом ринкової вартості транспортного засобу «ToyotaCamry», реєстраційний номкр НОМЕР_1 є висновок експерта № 435/21 від 23.08.2021, складений судовим експертом Ковалем І.М. та який був поданий до суду першої інтанції в процесі розгляду справи.
Відповідно до вказаного висновку ринкова вартість транспотного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 344127,81 грн. Отже, вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70 % його дійсної вартості на момент укладення договру та становить 87,81 % від дійсної вартості.
Однак, з таким твердженням апелянта, колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.
За умовами п. 24.2.3 Договору, страхувальник зобов'язаний при укладенні договору надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику чи обставин, що істотно впливають на умови договору.
Згідно з п. 24.3.1 Договору страхування, страховик має право перевіряти достовірність повідомленні страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та правил. А також, відповідно до п. 24.3.5, за домовленістю зі страхувальником у будь-який момент дії Договору (у т.ч. при настанні страхового випадку) проводити огляд застрахованого транспортного засобу з метою перевірки заявлених страхувальником на момент укладення Договору даних про об'єкт страхування, у т.ч. розмір дійсної вартості. При цьому, страховик або страхувальник для встановлення (перевірки) дійсної вартості мають право залучати незалежного експерта.
Згідно приписів ст. 18 ЗУ «Про страхуванн» при укладенні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором, та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Як вбачається з договору страхувавання №1400/17-Тз/К/01 від 03.10.2017, він був укладений між ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» як страховиком, позивачкою як страхувальником та ПАТ «КредоБанк» як вигодонабувачем, оскільки на придбання вказаного автомобіля позивачка отримувала у банка кредитні кошти, а придбаний автомобіль було педано у заставу банку з метою забезпечення поверненя банку кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором.
Отже, ОСОБА_1 укладаючи договір страхування надала представнику банку всі документи та інформацію про транспортний засіб «ToyotaCamry», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У п. 19, 20 Договору страхування, зазначено про проведення 03 жовтня 2017 року огляду транспортного засобу ОСОБА_6 , пошкодження та некомплектність, виявлені при огляді відсутні.
З листа Суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 07 вересня 2020 року встановлюється, що ніяких залишків пошкодження автомобіля, тим більше в результаті пожежі виявлено ним при огляді автомобіля не було. Автомобіль знаходився в справному стані. Відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів ринкова вартість транспортного засобу залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо (визначається відповідно до даних таблиць 4.1-4.2 додатка 4 Методики).
Своїх заперечень щодо порядку та умов укладення договору страхування на час його підписання та протягом виконання ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не висловлювало, недійсним договір у будь-якій частині не визнавався.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для визначення ринкової вартості застрахованого транспортного засобу має братися первісне погодження між сторонами у п. 10 Договору страхування стархова сума 474738,00 грн.
Згідно звіту ТОВ «ЕАК «ДОВІРА» від 15 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 302 198,62 грн., вказану суму сторони не оспорюють.
Враховуючи, що вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу складає 63,65% його дійсної вартості на момент укладення Договору (302198,62 грн./ 474738,00 грн. * 100%), а вартість залишків транспортного засобу (295000,00 грн.) не перевищує страхову суму (474738,00 грн.).
Відтак, автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , не вважається таким, що зазнав повної загибелі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 30 січня 2018 року, та визначення розміру страхового відшкодування має відбуватися за умовами п. 27.11 Договору страхування.
Так, відповідно до п. 27.11 Договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених у кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.
Оскільки, як судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин за яких у справі, що переглядається підлягає застосуванню розмір франшизи, визначений п.п. 12.2.1 або 12.2.2 Договору страхування, розмір безумовної франшизи у даному випадку («Збитки внаслідок ДТП») складає 0,00 грн.
Згідно платіжного доручення №988369 від 26 березня 2018 року ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» перерахувало вигодонабувачу АТ «КредоБанк» страхове відшкодування за страховим випадком від 30 січня 2018 року у сумі 16733,30 грн.
Отже, висновок суду про належність до сплати сум страхового відшкодування у розмірі 285465,32 грн. = 302198,62 грн. - 16733,30 грн. є вірним.
Відповідно до статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Аналогічне визначення прав страхувальника при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) визначене статтею 3 Закону України «Про страхування».
Як вбачається з пункту 3 Договору страхування, вигодонабувачем за даним договором є ПАТ «КредоБанк», на користь якого укладено цей Договір.
Відповідно до довідок АТ «КредоБанк» від 04 вересня 2020 року, 08 липня 2020 року позичальник ОСОБА_1 повністю виконала боргові зобов'язання за кредитним договором №8437.09.00.2400 від 03 жовтня 2017 року.
Відтак, право вимоги щодо одержання страхової виплати у розмірі 285465,32 грн. за Договором страхування від 03 жовтня 2017 року належить позивачці ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з пунктом 27.15 Договору страхування при визнанні страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня надання відповіді вигодонабувача про спосіб сплати страхового відшкодування.
Отже, з урахуванням приписів статті 530 ЦК України та пункту 27.15 Договору страхування, відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування за страховою подією від 30 січня 2018 року у строк до 26 березня 2018 року включно.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору страхування щодо строку виплати страхового відшкодування, 28 січня 2020 року представником позивача на адресу відповідача було направлена претензію щодо виплати страхового відшкодування.
За вимогами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати страхового відшкодування за Договором страхування, до стягнення з відповідача на користь позивачки на підставі статті 625 ЦК України підлягає індекс інфляції за період з 27 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 76133,66 грн., 3% річних за період з 27 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 31416,83 грн.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з страховика на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Відповідач допустив протиправну поведінку відносно позивачки, оскільки своєчасно та у повному обсязі не виплатив їй страхове відшкодування, а тим самим заподіяв їй моральної шкоди.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановленихст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачкою, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, з урахуванням обставин даної справи, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачка зазнала моральних страждань в наслідок неправомірних дій відповідача, і розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом в сумі 5 000 грн. для відшкодування винною особою - позивачці є достатнім та справедливим.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_1 , адвокатом Якушовою Н.Е. заявлено вимогу про покладення на позивача судових витрат у розмірі 15 000 грн за послуги правничої допомоги.
Згідно з ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивач подав до суду договір № 05-05/2019 про надання правової допомоги від 31.05.2019 укладеним між адвокатом Якушовою Н.Е. та ОСОБА_1 . Додаткову угоду № 3 від 07.03.2024 до договору № 05-05/2019 про надання правової допомоги від 31.05.2019.
Відповіно умов додаткової угоди:
1. Клієнт здійснює оплату гонорару адвокату за договором № 05-05/2019 від 31.05.2019 та умовами цієї додаткової угоди з наступного.
- консультація, підготовка та подання будь-яких процесуальних документів, доказів, тощо по цивільній справі № 760/6055/20;
- представицтво інтересів клієнта в суді апедяційої інстанції по справі № 760/6055/20;
2. Розмір гонорару складає 15 000,00 грн та сплачується впродовж 3 днів з дня підписання цієї угоди.
Зважаючи на наведене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій, зробила про це відповідну заяву й надала необхідні докази.
Однак, зважаючи на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПРАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», подану представником Мамедовою Інгою Русланівною , залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року, залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 29 березня 2024 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна