вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
27.09.10Справа №2а-8122/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Асєєвої Л.О., за участю представників сторін:
від позивача - Рудько Л.І.;
від відповідача - Тарасенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Гранпродукт»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим
про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: Приватне підприємство «Гранпродукт» (далі позивач) звернулося до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим (далі відповідач) про визнання дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим по неприйняттю податкової декларації з податку на додану вартість від ПП «Гранпродукт» незаконними, зобов'язання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «гран продукт» за квітень 2010 року з моменту її поштового відправлення - з 15.06.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю дій податкового органу щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року документом податкової звітності, порушенням податковим органом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, відсутністю підстав відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 на невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2010 року податковою звітністю.
Ухвалами суду від 24.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні 22.07.2010 року представник позивача уточнив позивні вимоги, та просив суд визнати дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим по неприйняттю податкової декларації з податку на додану вартість від ПП «Гранпродукт» незаконними, зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «Гранпродукт» за квітень 2010 року з моменту її поштового відправлення - з 15.06.2010 року, зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість ПП «Гранпродукт» за травень 2010 року з моменту її поштового відправлення - з 24.06.2010 року.
В судовому засіданні 28.07.2010 року представник позивача надав уточнення до адміністративного позову, відповідно до яких просив суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача по невизнанню «податковими» поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року, визнати недійсним рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у формі повідомлення б/н від 03.06.2010 року, №27229/10/18-4 від 21.06.2010 року, №29222/10/18-4 від 01.07.2010 року, зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих ПП «Грандпродукт» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року з 21.06.2010 року та за травень 2010 року з 01.07.2010 року в особовому рахунку підприємства.
В судовому засіданні 29.09.2010 року представник позивача підтримав уточненні позивні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позову, надав пояснення по суті позову.
В судових засіданнях представник відповідача позов не визнав. Представник відповідача зазначив, що позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року з порушенням норм діючого законодавства, яки регламентують порядок їх заповнення, а саме: вимог наказу ДПА України №221 від 28.04.2009 року «Про затвердження форми декларації по податку на додану вартість і порядку її складання». В деклараціях за квітень та травень 2010 року позивач не зазначив номера «факсу» та «Е-mail», тобто в декларації позивача відсутні обов'язкові реквізити, передбачені рядком 6 заголовної частини декларації, що на думку представника відповідача згідно п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 є підставою для невизнання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року податковою звітність, про що позивач був повідомлень належним чином. Представник відповідача зазначив, що дії податкового органу є обґрунтованими, прийнятими на підставі, у межах повноважень, тому підстав для задоволення позову не має.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.22).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями поданої ним декларації як документу податкової звітності податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).
Повноваження податкового органу, що дозволяють не визнати податкову звітність як податкову декларацію передбачені пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями.
Враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження спірного рішення та дій державного органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним рішення та дій суб'єкта владних повноважень суд зобов'язаний перевірити, чи прийняте рішення, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб передбаченій Конституцією та законами України, відповідно до вимог податкового законодавства України.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 34946788, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.02.2007 року (а.с.12), є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.
Позивачем 02.06.2010 року засобами поштового зв'язку направлена до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року вх. № 84685
Повідомленням від 03.06.2010 року (а.с.9) Державна податкова інспекція в Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року «не визнана податковою декларацією» у зв'язку з рішенням робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет».
Позивачем 15.06.2010 року повторно направлена до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
Повідомленням від 21.06.2010 року № 27229/10/28-4 (а.с.28) Державна податкова інспекція в Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року «не визнана податковою декларацією» на підставі п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 у зв'язку з тим, що в декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року відсутні обов'язкові реквізити, передбачені рядком 6 заголовної частини декларації.
Позивачем 24.06.2010 року направлена до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року (а.с.31).
Повідомленням від 01.07.2010 року № 29222/10/28-4 (а.с.29) Державна податкова інспекція в Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року «не визнана податковою декларацією» на підставі п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 у зв'язку з тим, що в декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року відсутні обов'язкові реквізити, передбачені рядком 6 заголовної частини декларації.
Оцінюючи правомірність дій та рішення відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року ПП «Грандпродукт» податковою звітністю, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та зазначає наступне.
Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями підставами невизнання податкової звітності податковою декларацією є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.
Ці підстави є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4 (п. 3.2.) Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (п.3.3.).
Податкова декларація позивача з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року вказаним вимогам не суперечить. Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відповідач у встановленому порядку не надав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто відповідач зобов'язаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Таким чином, дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не ґрунтується на законі, регулюючим правовідносини, що склалися у даному випадку, та порушує права позивача, у зв'язку з чим є протиправними.
Відповідно до аналізу п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 суд приходить до висновку, що невизнання податкової декларації податковою звітністю оформлюються рішенням, форма якого не передбачена Законом. Тому суд вважає, що повідомлення б/н від 03.06.2010 року, № 27229/10/18-4 від 21.06.2010 року, № 29222/10/18-4 від 01.07.2010 року містять ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, яким контролюючим органом податкова декларація з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року ПП «Грандпродукт» безпідставно, з порушенням норм матеріального права не визнана податковою звітністю, яке, у свою чергу, тягне певні правові наслідки для позивача.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі -Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).
Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету. Тому позовні вимоги щодо зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих ПП «Грандпродукт» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року з 21.06.2010 року та за травень 2010 року з 01.07.2010 року в особовому рахунку підприємства є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що позивач помилково заявив вимоги про визнання рішення недійсним, замість визнання його протиправним, як це передбачено для рішень суб'єктів владних повноважень індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим викладені у формі повідомлень від 03.06.2010 року №б/н, № 27229/10/18-4 від 21.06.2010 року, № 29222/10/18-4 від 01.07.2010 року.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні 28.09.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.10.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податковими деклараціями документів податкової звітності з податку на додану вартість за квітень і травень 2010 року, отриманих від Приватного підприємства "Грандпродукт".
3. Визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим викладені у формі повідомлень від 03.06.2010 року №б/н, № 27229/10/18-4 від 21.06.2010 року, № 29222/10/18-4 від 01.07.2010 року.
4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Приватного підприємства "Грандпродукт" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року з 21.06.10 року та за травень 2010 року з 01.07.2010 року
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Грандпродукт" 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.