справа № 2-1521/10
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А I Н И
27 травня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Харечка С.П.
при секретарі - Галінській В.В.
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» про стягнення заборгованої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» про стягнення заборгованої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн..
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, вказав, що сума заборгованої заробітної плати та розрахункових коштів при звільненні становить 2000 грн. В обґрунтування позову вказав, що 21 квітня 2009 року він був звільнений із роботи з посади інженера за згодою сторін, однак при звільненні йому не було виплачено всю заробітну плату та не проведено повний розрахунок, чим йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн. Вказував, що відповідачем надано недостовірні дані з приводу нарахування заробітної плати, не вказано всі відрядження, а ті що вказані є неправдивою інформацією. Просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 2000 грн. та 5000 грн. відшкодування за завдання моральної шкоди.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином, про причини неявки суду не повідомляв. На попередніх судових засіданнях представник відповідача - директор Рогов В.М. суду вказав, що позовні вимоги не визнає, у зв'язку із тим, що позивачу в повному обсязі було виплачено заробітну плату та проведено повний розрахунок. Суд вирішив розглянути справу за його відсутності, оскільки представником відповідача було надано пояснення на попередньому засіданні.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що наказом від 03 жовтня 2007 року № 33 по особовому складу прийнято на роботу ОСОБА_1 інженером-технологом по Договору підряду з 03 жовтня 2007 року в Інноваційну фірму «ЕЛ-ПО».
21 квітня 2009 року наказом № 2 по особовому складу звільнено ОСОБА_1 з посади інженера-технолога з 21 квітня 2008 року за угодою сторін по ст.. 36 п. 1 КЗпПУ та наказано нарахувати кошти бухгалтерії за період з 03 жовтня 2007 року по 21 квітня 2009 року за невикористану відпустку за 38 календарних днів.
Відповідно до договору підряду укладеного 03 жовтня 2007 року між ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» та ОСОБА_1 визначено інші умови, пов'язані із специфікою праці, а саме: Сторони застосовують погодинну оплату праці з урахуванням надбавок та знижок до погодинних сум за якість та строки виконання робіт. При обмеженні фінансування Замовниками по виконуваним угодам Сторони використовують неповний робочий тиждень та/або неповний робочий день. Нарахування заплати за частково виконану роботу проводиться на основі табелів виходу на роботу та оцінки якості та строків виконання завдань. Тобто сторонами при укладенні договору було визначено особливі умови праці.
Територіальною інспекцією праці у Рівненській області було здійснено перевірку заяви позивача та надано відповідь від 29 травня 2009 року №17-07/706 про порушення вимог ст.ст. 32, 84, 116 КЗпП України. Враховуючи, що позивач просить стягнути заборговану заробітну плату та розрахункові кошти, суд бере до уваги лише встановлене порушення вимог ст. 116 КЗпП України щодо не проведення у день звільнення повного розрахунку та ст.. 33 ЗУ «Про оплату праці» щодо проведення індексації грошових доходів.
Відповідно до наданої довідки ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» про заробітну плату ОСОБА_1 індексація доходів ОСОБА_1 була проведена з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року і включно в жовтні 2008 року на суму 352,61 грн. та з листопада 2008 року по квітень 2009 року нарахована в розрахунково-платіжних відомостях помісячно за вказаний період, що підтверджується платіжними відомостями, які знаходяться в матеріалах справи.
Посилання позивача на існуючу заборгованість по заробітній платі у розмірі 2000 грн. жодними доказами по справі не підтверджується, а тому і судом до уваги не приймаються.
Судом встановлено, що недоплата на 21 квітня 2009 року, на день звільнення, по заробітній платі складала 569,14 грн. Сума коштів в розмірі 1100,00 грн., із врахуванням вказаної заборгованості була виплачена повністю позивачу за період із 10 червня 2009 року по 06 липня 2009 року, тобто переплата станом на 06 липня 2009 року по заробітній платі складає 465,94 грн. Факт виплати позивачу 1100,00 грн. позивачем не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.
Посилання позивача на незаконність та підроблення документів директором ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» до уваги судом не приймаються, так як відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивачем не надано жодного доказу підтвердження незаконності наданих представником відповідача документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У порушення вищезазначених норм відповідач, не провів кінцевий розрахунок, не виплатив належну позивачу заборгованість по заробітній платі.
Судом встановлено, що повний розрахунок із позивачем було проведено 06 липня 2009 року, тобто через 77 днів із дня звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суми в строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 42 гривні.
Враховуючи, що ОСОБА_1 працював по договору підряду за особливих умов, кількість робочих днів залежала від замовленої роботи, в середньому у 2009 році становила 4 дні, то сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить за 2,5 місяці 325,92 грн. Вказана сума була виплачена ОСОБА_1 в повній мірі, а тому вимога про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки проведення розрахунку не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що неправомірними діями відповідача щодо не проведення розрахунку в повній мірі у день звільнення йому завдано моральні та фізичні страждання, які він оцінює в розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО» про стягнення заборгованої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: підпис
Копія вірно:
Суддя Рівненського міського суду С.П.Харечко