Запорізької області
07.10.10 Справа № 15/221/10-22/88/10-15/238/10
Суддя
за позовом Науково -виробничої сільськогосподарської фірми “ІНК Магістр ЛТД” ТОВ, 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Горького, 65-б
до відповідача 1 Приватного підприємства “Агрофірма Григорівська”, 70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 36
до відповідача 2 Селянського фермерського господарства “Софія”, 70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Комарова, 109
про відновлення становища відповідачів, яке існувало до 25 березня 2010; повернення відповідачам майна (урожай 2010 року) та грошей за Договором купівлі -продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010; повернення майна (урожай 2010 року) та грошей від реалізації цього майна отриманого СФГ “Софія” від достроково припинених договорів оренди земельних паїв за участю Приватного підприємства “Агрофірми Григорівська”; повернення майна (транспортні засоби) та грошей від реалізації цього майна отриманого СФГ “Софія” від ПП “Агрофірми Григорівська”
Суддя Горохов І.С.
від позивача: Коваль Ф.Ф., генеральний директор, виписка з протоколу № 1 від 27.07.1994р.
від відповідача 1: Буйний А.О., представник довіреність б/н від 01.07.2010р.
від відповідача 2: Буйний А.О., представник довіреність б/н від 01.07.2010р.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Науково -виробничої сільськогосподарської фірми “ІНК Магістр ЛТД” ТОВ до відповідачів Приватного підприємства “Агрофірма Григорівська” та Селянського фермерського господарства “Софія” про відновлення становища відповідачів, яке існувало до 25 березня 2010; повернення відповідачам майна (урожай 2010 року) та грошей за Договором купівлі -продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010; повернення майна (урожай 2010 року) та грошей від реалізації цього майна отриманого СФГ “Софія” від достроково припинених договорів оренди земельних паїв за участю Приватного підприємства “Агрофірми Григорівська”; повернення майна (транспортні засоби) та грошей від реалізації цього майна отриманого СФГ “Софія” від ПП “Агрофірми Григорівська”.
Ухвалою господарського суду від 01.07.2010р. порушено провадження у справі №15/221/10, розгляд справи призначено на 19.07.2010р. В подальшому справа у зв'язку з хворобою судді Горохова І.С. передавалась на розгляд судді Ярешко О.В. розпорядженням голови суду від 08.09.2010р. справу №15/221/10-22/88/10 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Горохова І.С. справу №15/221/10-22/88/10 передано на розгляд судді Горохову І.С. Ухвалою суду від 08.09.2010р. справу прийнято до провадження та їй привласнено №15/221/10-22/88/10-15/238/10, судове засідання призначено на 23.09.2010р. Розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 07.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: 25.03.2010р. набрало законної сили судове рішення -постанова Запорізького апеляційного господарського суду у справі №18/19/09 про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованість в розмірі 690 576,70 грн. В подальшому було відкрито виконавче провадження з виконання наказу на виконання судового рішення у справі №18/19/09. Відповідачі в порушення ст.. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, ст.. 11 Закону України «Про судоустрій України», ст.. 11 ЦК України, ст. ст. 173, 174 ГК України після набрання 25.03.2010р. законної сили судового рішення та відкриття 20.04.2010р. виконавчого провадження у справі №18/19/09 здійснили протиправні дії та змінили своє становище -порушили права позивача, конституційні, цивільні та господарські зобов'язання, які виникли на підставі чинного судового рішення, що виразилось в продажу майна, яке належало відповідачу -1 на користь відповідача 2 з метою уникнення відповідальності та невиконання судового рішення у справі №18/19/09. Укладаючи договори на відчуження майна відповідачі незаконно зазначили про «відсутність»прав третіх осіб на предмет договору, що є істотною умовою при укладенні договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є недійсним, а змінене становище незаконним. Просить позов задовольнити та відносити становище відповідачів, яке існувало до 25-го березня 2010 року у зв'язку з порушенням прав, інтересів позивача та обов'язків, які виникли на підставі постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2010р. у справі №18/19/09.
Представник відповідача 1 та 2 проти позову заперечив в обґрунтування заперечень зазначив, що не виконання судового рішення лише у добровільному порядку не може свідчити про не виконання судового рішення взагалі та про порушення відповідачем -1 ст. 124 Конституції України, ст.. 115 ГПК України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій». Між позивачем та відповідачем 1 до виконання рішення суду у примусовому порядку відповідно до Закону №606, існують звичайні правовідносини кредитора та боржника у зобов'язанні про зо зазначає і сам позивач у позовній заяві. В зобов'язанні щодо виконання судового рішення у справі №18/19/09 не встановлено строку, способу, порядку чи черговості виконання. Воно не забезпечувалося будь-яким видами забезпечення зобов'язань чи позову. Судовим рішенням ПП «Агрофірма «Григорівська»не заборонялося подальше ведення господарської діяльності, в тому числі укладення право чинів, розпорядження власним майном чи інше, а також не накладалося арештів у якості забезпечення позову на конкретне майно, відносно якого йдеться у позові. У ПП «Агрофірма «Григорівське»є також зобов'язання і по: сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів; виплаті працівникам заробітної плати; орендодавцям земельних ділянок -орендної плати; розрахункам з іншими кредиторами і т. і. Позивачем також не обґрунтовано, чим саме порушується його прав чи судове рішення у справі №18/19/09 у зв'язку із укладенням право чинів (зміною становища) та не підтверджено це будь-якими належними доказами. Просить в задоволенні позову відмовити.
За клопотанням позивача розгляд справи здійснюється із застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
25.03.2010р. постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі №18/19/09 задоволено частково апеляційну скаргу науково -виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД»ТОВ с. Подвірки Дергачівського району Харківської області. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2009 року по справі №18/19/09 скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Агрофірма «Григорівська»с. Григорівка Пологівського району Запорізької області на користь Науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД»ТОВ с. Подвірки Дергачівського району Харківської області 680 266,51 грн. основного боргу, 10 203,99 грн. державного мита, 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
08.04.2010 на виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2010р. у справі №18/19/09 видано наказ.
20.04.2010р. постановою Відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу №18/19/09 виданого 08.04.2010р. Надано строк для добровільного виконання наказу до 26.04.2010р.
28.04.2010р. між Приватним підприємством «Агрофірма «Григорівська»(Продавець) та Селянським фермерським господарством «Софія» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва.
За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором об'єкти незавершеного виробництва, зазначені у п. 1 договору.
В договорі зазначено, що товар, який є предметом даного договору, в спорі не перебуває, не заставлені, не продані, та права третіх осіб на них відсутні.
За умовами п. 3.2 договору, покупець зобов'язується здійснити розрахунок з продавцем, у строк що не перевищує 30 банківських днів з моменту підписання акта прийому - передачі Строк розрахунку також можуть бути відстрочені або розстрочені за взаємною згодою сторін.
28.04.2010р. між сторонами за договором підписано акт прийому-передачі незавершеного виробництва по договору купівлі-продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010р.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції від 20.05.2010р. накладено арешт на 4 одиниці транспортних засобів зареєстрованих за боржником.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріал справи, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають внаслідок наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового прав та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, шляхом відновлення становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
В даному спорі позивач посилається на виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі судового рішення суду апеляційної інстанції від 25.03.2010р. у справі №18/19/029.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акта управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єкта інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
З урахуванням вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягнення з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Вимогами ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»встановлені заходи примусового виконання рішень, а саме: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2010р. у справі №18/19/09 було присуджено до стягнення Приватного підприємства «Агрофірма «Григорівська»с. Григорівка Пологівського району Запорізької області на користь Науково-виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК Магістр ЛТД»ТОВ с. Подвірки Дергачівського району Харківської області 680 266,51 грн. основного боргу, 10 203,99 грн. державного мита, 106,20 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Зі змісту постанови апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду вбачається, що основана заборгованість в розмірі 680 266,51 грн. є заборгованістю за надані позивачем та не оплачені відповідачем 1 послуги юридичного, фінансово-економічного та інформаційного обслуговування, які надавались на виконання умов договору №361103 на юридичне, фінансово-економічне, консультаційно-довідкове обслуговування (з додатковими угодами до нього №1-2 від 05.03.2005р. та 01.09.2005р.).
Разом з тим, позивач посилається на порушення відповідачами його прав та обов'язків, які виникли на підставі рішення апеляційного суду, оскільки відповідачем 1 було здійснено продаж транспортних засобів, між відповідачами укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010р., достроково припиняються договори оренди земельних ділянок.
Однак господарський суд не погоджується з таким твердження позивача, оскільки рішенням апеляційного суду не встановлювалось конкретного строку, способу або окремого порядку виконання судового рішення зі стягнення саме грошових коштів на користь позивача, а не майбутнього врожаю посівів -незавершеного виробництва, не було звернуто стягнення на транспортні засоби та позовні вимоги не задовольнялись шляхом звернення на орендовані земельні ділянки. Грошове зобов'язання також не забезпечувалось транспортними засобами, майбутнім врожаєм або тими ж орендованими земельними ділянками. Орендовані земельні ділянки взагалі не є власністю відповідачів.
Державним виконавцем під час вчинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 08.04.2010р. арешт на майно яке було продано відповідачем -1 відповідачу -2 не накладався. Доказів зворотного сторонами не надано.
Рішенням апеляційного суду або будь-якими іншими судовими рішеннями відповідачам не заборонялося ведення будь-якої господарської діяльності або вчинення дій з розпорядження власним майном.
Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні, зокрема, є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відносно договору купівлі -продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010р. який позивач з урахуванням клопотання заявленого в порядку ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України просить визнати недійсним та вчинення дій, які співпадають з діями викладеними в заяві про уточнення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України, право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правоичну не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, що вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Право чин має вчиняться у формі, встановленій законом.
Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.. 655 .Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі ст.. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до ст. 659 Цивільного кодексу України, при укладенні договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, довічного користування тощо). У разі невиконання цього правила покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Доказів наявності прав третіх осіб на предмет договору купівлі-продажу від 28.04.2010р. позивачем не надано.
Проаналізувавши вказаний договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 28.04.2010р. суд не вбачає підстав для визнання його недійсним.
Доказів визнання недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу від 28.04.2010р., окрім заявленого в даній справі клопотання щодо визнання його недійсним позивачем не надано.
За викладених обставин, заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.
Заявляючи позовні вимоги про повернення ПП «Агрофірми Григорівської»(код ЄДРПОУ 0140799) від СФГ «Софія» код ЄДРПОУ 03750836 майно (урожай 2010 року) та грошові кошти від реалізації цього майна, отриманого СФГ «Софія»від дострокового припинення договорів оренди земельних паїв за участю ПП «Агрофірма Григорівської», переоформлених на СФГ «Софія»та майно (транспортні засоби) та гроші від реалізації цього майна, отриманого СФГ «Софія»від ПП «Агрофірма Григорівська»не конкретизує та не зазначає, відносно якого саме урожаю 2010 року, яких саме транспортних засобів та грошових коштів в яких сумах необхідно вжити заходів з повернення.
Усне клопотання заявлене представником позивачем щодо направлення окремої ухвали в порядку ст. 90 Господарського кодексу України державним органам влади від яких ухвалами суду від 19.07.2010р. та 24.09.2010р. були витребувані документи однак так і не були ми надіслані до суду, задоволенню не підлягає та суд не вбачає підстав для здійснення таких заходів.
Не надання витребуваних доказів не перешкоджає завершенню розгляду справи по суті та прийнятті відповідного рішення.
Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В задоволенні позову відмовляється.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 12.10.2010р.