Запорізької області
22.07.10 Справа № 13/154/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “АРДА”, м. Дніпропетровськ
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Торговельно-комерційна виробнича фірма “Продсервіс”, м. Бердянськ Запорізької області
Про стягнення 4 468,79 грн.
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: Артеменко А.С.довіреність №36від30.04.10.
Від відповідача: Не з'явився
Розглядається позовна заява ТОВ “Торговий Дім “АРДА”, м. Дніпропетровськ про стягнення з ВАТ “Торговельно-комерційна виробнича фірма “Продсервіс”, м. Бердянськ заборгованості відповідно до договору поставки №64-ML від 18.10.2007р. на загальну суму 4 468,79грн., а саме: основного боргу (з урахуванням індексу інфляції) у розмірі 3 391,22грн., 3% річних -127,81грн. та пені - 949,76грн.
До розгляду справи по суті представник позивача надав письмові пояснення, у яких повідомив суд, що відповідачем 26.04.2010р. було проведено оплату основного боргу у розмірі 2 737,24грн. та зазначив, що відповідач має наступну заборгованість перед позивачем: інфляційні витрати -653,98грн., 3% річних -127,81грн. та пеню-949,76грн., яку просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 22.07.2010р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У письмовому відзиві на позовну заяву №75 від 17.05. 2010р., надісланому до господарського суду відповідач проти позову заперечив на підставах викладених у відзиві та зазнначив, що сума основного боргу у розмірі 2 737,24грн. відповідачем сплачена ще 26.04.2010р. та підстави для її примусового стягнення відсутні, а також просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача,
18.10.2007 року між позивачем -ТОВ “Торговий Дім “АРДА”, м. Дніпропетровськ та відповідачем - ВАТ “Торговельно-комерційна виробнича фірма “Продсервіс” було укладено договір поставки №64ML. (далі Договір).
Згідно з п.1.1. ч.1 Договору позивач зобов'язався передавати у власність відповідачу товар, а відповідач приймати та оплачувати на умовах і в порядку , визначеним договором товар в асортименті, кількості та за цінами , вказаними у накладних (специфікаціях).
Відповідно до п 3.2 ч.3 договору відповідач зобов'язаний оплачувати за переданий позивачем товар не пізніше 30 календарних днів з дня поставки .
Поставка товару позивачем відповідачу здійснюється окремими партіями і в строк, визначений у замовленні на поставку , які погоджуються за цінами, вказаними у специфікації ( п 4.1 ч.4 договору.)
На виконання даного договору, відповідно до видаткових накладних та розрахунку позивача - в період з 19.09.2008р. по 27.08.2008р. ним було поставлено відповідачу товар на суму 11 780,96 грн. Поставлений товар частково оплачений відповідачем на суму 9 023,72грн. , залишок склав 2 737,24грн.
29.04.2010р. ТОВ“Торговий Дім “АРДА” звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача залишок основної суми заборговані з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 391,22грн. за період прострочення з 20.09.2008р. по 14.06.2009р., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 127,81грн. та пеню у розмірі 949,75грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до вимог закону, умов договору, інших правових актів.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України вказує, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов'язаний сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. У письмовому відзиві від 18.05.2010р., надісланому до господарського суду зазначив, що основна сума заборгованості ним сплачена до подачі позову до господарського суду 26.04.2010р. та пояснив, що заборгованість виникла з вини позивача, який своєчасно не повідомив відповідачу про зміну свого розрахункового рахунку.
У судовому засіданні 22.07.2010р. представник позивача надав письмові пояснення та зазначив, що дійсно 26.04.2010р. відповідачем здійснена оплата у розмірі 2 737,24грн. та просив стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 653,98грн., 3% річних -127,81грн. та пеню в розмірі 949,76грн. відповідно до наданих розрахунків заборгованості.
В той же час, суд вважає, що позивачем безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 949,76грн., так як її розмір не визначено сторонами у договорі поставки №64ML 18.10.2007р.
Згідно п.5.2 зазначеного договору “у випадку порушення постачальником строків визначених п.п. 4.1. договору , постачальник оплачує покупцеві неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Облікова ставка НБУ є величина, яка змінюється за рішенням НБУ, а от же не є постійною. Таким чином, не можна вважати, що сторони домовилися про розмір пені.
За таких підстав, сума пені у розмірі 949,76грн., заявлена позивачем - задоволенню не підлягає.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити суму грошової заборгованості з урахуванням суми інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача розмір 3% річних за період заборгованості станом на 12.04.2010р. складає 127,81грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Держкомстатом період розрахунку індексу інфляції визначено місяць. Для розрахунку індексації застосовується індекс інфляції за період з місяця наступного за місяцем виникнення зобов'язання по місяць попередній сплаті заборгованості. оплаті.
Розрахунок індексації на індекс інфляції проведено відповідно до рекомендацій Верховного суду України наданих листом №62-97 від 03.04.1997р., яким пропонується, що у випадках виникнення зобов'язання у різних періодах, індексація проводиться окремо по заборгованості, що виникла в кожному періоді і результат складається.
Держкомстатом період розрахунку індексу інфляції визначено місяць. Для розрахунку індексації застосовується індекс інфляції за період з місяця наступного за місяцем виникнення зобов'язання по місяць попередній сплаті заборгованості. оплаті.
Розрахований розмір суми індексації з урахуванням інфляції за період заборгованості відповідно до розрахунку позивача складає 653,98грн. та сума втрат від інфляції у розмірі 653,98грн. перевірена судом та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 3% річних у розмірі 127,24грн. та суми втрат від інфляції у розмірі 653,98грн.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Торговельно-комерційна виробнича фірма “Продсервіс”( 71100, м. Бердянськ Запорізької області, проспект Леніна, буд. 23/2 ЄДРПОУ 22125819, розрахункові рахунки в матеріалах позову відсутні) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “АРДА” ( 49083, м. Дніпропетровськ, вул.Собінова, буд. 1, ЄДРПОУ 22125819 розрахункові рахунки в матеріалах позову відсутні) інфляційні втрати в розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 127( сто двадцять сім) грн. 81коп., 17 (сімнадцять) грн. 84 коп. державного мита та 41 (сорок одна) грн. 29 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 22.07.2010р.
Суддя В.Г. Серкіз