04 жовтня 2023 року м. Київ
Справа № 752/7014/23
Провадження: № 22-ц/824/10362/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко В.С.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що її мати ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_1 .
Після 24.02.2022 року, внаслідок широкомасштабного наступу та агресії Російської Федерації проти України, місто Маріуполь почали обстрілювати ракетами, артилерійськими снарядами, та наносити авіаційно-бомбові удари. Місто опинилось у облозі, зник зв'язок, світло тощо. 03 березня 2022 року вона втратила зв'язок зі своєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка перебувала у себе вдома у м. Маріуполі, оскільки була людиною похилого віку та погано переміщалася поза межами квартири.
20 березня 2022 року заявниця з чоловіком евакуювалися до міста Запоріжжя, а потім до міста Дніпро та одразу почала розшукувати свою мати, відправляти її фото у різні групи та месенджери. Сусіди її матері повідомили, що 24 березня 2022 року внаслідок обстрілів сталася пожежа у будинку АДРЕСА_2 . Під час обстрілів та розпочатої пожежі ОСОБА_2 знаходилась у себе в квартирі на третьому поверсі другого під'їзду, що може підтвердити сусідка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також зазначила, що, вона, заявниця, зв'язалася з волонтеркою, яка зробила фото квартири її матері після пожежі, на яких, на її, заявниці, думку є фрагменти обгорілого тіла, які могли належати її загиблій матері. Вона звернулася до поліції із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом зникнення ОСОБА_2 за обставин, що загрожували їй смертю.
За викладених обставин, просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що померла в м. Маріуполі 24.03.2022 року (дата смерті), з метою подальшої реєстрації факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що на підтвердження факту смерті матері у якості доказів має лише листування з волонтеркою та покази сусідів, які знаходились поряд із квартирою матері, фотографії квартири, де мешкала її матір, та де сталася пожежа внаслідок обстрілів. Враховуючи, що місто Маріуполь на даний час окуповане, то відповідно смерть її матері, як і інших загиблих жителів, жодним чином не фіксувалась через військові дії у місті. Окрім того, вказала, що її мати народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , була особою похилого віку, обставини, в яких вона опинилась, а саме: постійні обстріли, стреси, відсутність комунікацій, медичної допомоги, їжі, води, а саме головне пожежа у квартирі, де вона постійно знаходилась, можна вважати її загиблою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник Голосіївського відділу ДРАЦС у м. Києві в судове засідання не з'явився. 06 вересня 2023 року адресу Київського апеляційного суду надійшов лист за підписом начальнику відділу Інни Двойних про розгляд справи без присутності представника відділу.
ОСОБА_1 в судові засідання, які було призначено 23 серпня 2023 року та 04 жовтня 2023 року, не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61, 67).
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами ( ч.1 ст.44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов?язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки ( рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства», «Креуз проти Польщі», «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Зважаючи на наведене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України , колегія суддів вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_1 .
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстроване кримінальне провадження №12023100010000718 по факту зникнення ОСОБА_2 за обставин, що загрожували їй смертю (а.с. 14).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що доказів на підтвердження смерті ОСОБА_2 , а саме будь-яких медичних довідок (копії медичного свідоцтва про смерть або копії довідки про причини смерті) чи перфокарти швидкої медичної допомоги, які безпосередньо і достовірно підтверджували б факт смерті, також свідоцтва про смерть, заявником суду не надано, що унеможливлює встановити відповідний факт.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Указом Президента України № 64/22 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжено Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (стаття 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження різні справи, перелік юридичних фактів, який не є вичерпним, наведено у статті 315 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року), передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якими могли б бути копія медичного свідоцтва про смерть або ж копія довідки про причини смерті, або ж інші докази, які б давали змогу встановити відповідний факт.
При цьому, ОСОБА_1 , попри призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні та її повідомлення про розгляд, в судові засідання не з'являлась, тобто, не проявляла інтерес до поставленого нею питання про встановлення факту смерті її матері, що позбавило можливості суд апеляційної інстанції визначити обставини, які потребують уточнення та могли б бути встановлені за допомогою доказів витребуваних у відповідності до вимог ч. 2 статті 294 ЦПК України.
Колегія суддів зазначає, що долучені заявницею «скріншоти» переписки, не є належними доказами на підтвердження юридичного факту та не можуть однозначно підтверджувати факт смерті ОСОБА_2 . Так, надані скріншоти взагалі не містять інформації про смерть ОСОБА_2 , а можуть вказувати виключно на руйнування будинку, в якому імовірно мешкала ОСОБА_2 . В той же час, відомостей, що це саме будинок, в якому мешкала матір заявниці відсутні. Окрім того, у вказаних «скріншотах» відсутні дані, з яких можливо було б встановити особу відправника повідомлень. ОСОБА_1 такі відомості не надала, що позбавило можливості перевірити визначені обставини. Тобто, неявка ОСОБА_1 зумовила також неможливість вставлення кола свідків, які б могли підтвердити ті обставини, на які посилається заявник, зокрема особи, яка, згідно відомостей викладених в заяві, імовірно перебувала на місці проживання ОСОБА_2 після пожежі, а також встановити можливість забезпечення їх явки.
Посилання ОСОБА_1 на відкрите кримінальне провадження, яке підтверджує зникнення ОСОБА_2 за обставин, що загрожували їй смертю, не є підставою для встановлення факту смерті вказаної особи.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року від 05 травня 2021 року залишенню без змін
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура