Справа № 756/4361/23 Суддя в І-й інстанції Тиха О.О.
Провадження № 33/824/4742/2023 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
20 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю захисника Білінського О.М., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Білінського О.М. на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року, -
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 25 березня 2023 року, о 00 год. 05 хв., в м. Києві, по вул. Левка Лук'яненка (Маршала Тимошенка), 21, керував автомобілем марки «BMW 740», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager» Alcotest - 7510 ARMF - 0249, що зафіксовано на камери 472026, 473747. Відповідно до проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», результат тесту становив 2,00 ‰.
У апеляційній скарзі захисника указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства. Апелянт вказав, що всупереч вимогам національного та міжнародного законодавства, судом першої інстанції під час судового розгляду справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення дій, які він не здійснював. Звернув увагу, що вимоги ч.1 ст.130 КУпАП передбачають різні, окремі, самостійні склади правопорушення як за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, так і за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння. Відповідно до матеріалів справи, працівники поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, допустили процесуальні порушення. Зокрема, водію ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, у тому числі і право користуватись юридичною допомогою захисника та інші права, гарантовані ст.268 КУпАП. На переконання апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим та належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним неспростовним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наведених обставин суд розглядавши справу відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, що призвело до ухвалення судом неправосудного рішення. Просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вислухавши пояснення захисника Білінського О.М. , який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи і просив скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння стверджуються наступними доказами, зокрема:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 031366 від 25.03.2023 року в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, ознак транспортного засобу та даних особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
письмовою роздруківкою результатів проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу, відповідно до якого, за результатами цього огляду у крові ОСОБА_1 виявлений алкоголь в концентрації 2.00 0/00;
відеозаписом процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та фіксації результатів цього огляду, що зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського;
іншими доказами.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для накладення на нього стягнення та із дотриманням вимог закону наклав на нього стягнення у межах санкції передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянтом фактично не оскаржуються результати проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння та факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. При цьому суд звертає увагу на те, що указані обставини доведені сукупністю зібраних у справі доказів. Доводів про неналежність чи недопустимість цих доказів апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом спростовуються фактичними обставинами, які встановлюються за допомогою зазначеного вище відеозапису. Так, обстановка у якій був виявлений факт адміністративного правопорушення та відбулося його фіксування безумовно указують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейськими. У ході з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 факту керування ним транспортним засобом не заперечував. У зв'язку із цими обставинами, посилання захисника на факт не доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд розцінює як намагання останнього уникнути від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Висновки, які у цій частині зроблені судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції визнаються належним чином мотивованими.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про провокацію вчинення правопорушення, яка нібито мала місце із сторони поліцейських, то суд вважає ці доводи надуманими і таким які не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону. Так, право на висунення поліцейським вимоги про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за наявності відповідних ознак, передбачене ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженим постановою КМ України від 17.12.2008 року № 1103, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Висунувши ОСОБА_1 вимогу про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейський діяв у межах наданої йому компетенції. Для висунення такої вимоги були наявні на те правові підстави, доказів незаконності проведених поліцейськими дій у ході виявлення та фіксації адміністративного правопорушення під час провадження у цій справі не встановлено. Суд звертає увагу і на те, що відповідно до п.2.5 ПДР України проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, якому висунуто таку вимогу, а відмова від проходження такого огляду тягне відповідальність відповідно до вимог ст. 130 КУпАП. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги захисника щодо провокації на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський діяв у межах своїх повноважень із дотриманням вимог законодавства, а ОСОБА_1 зобов'язаний був виконувати вимоги поліцейського.
Висновки суду у цій частині апеляційним судом визнаються належним чином мотивованими.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його процесуальні права спростовується зазначеним вище протоколом про адміністративне правопорушення, який містить відмітку про те, що ОСОБА_1 його права та обов'язки, а також положення ст. 63 Конституції України роз'яснені. Цей протокол був підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо не роз'яснення йому зазначених вище прав. Окрім того, захисник не навів мотивів того, як не роз'яснення ОСОБА_1 його прав під час з'ясування обставин правопорушення могло вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що висловлені у апеляційній скарзі доводи та надані під час апеляційного розгляду пояснення не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Наведене указує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не знаходить у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Білінського О.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ігнатюк О.В.