Справа № 308/5025/24
22 березня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю :
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/5025/24, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023070000000269 від 12.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,-
18 березня 2024 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000269 від 12.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає.
Прокурор також заявив клопотання про продовження строку дії відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке подав у письмовому вигляді. Прокурор вказує на наявність ризику переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від суду, наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наголосив також на ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
В підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження №308/5025/24, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000269 від 12.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Представник потерпілого - ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні не заперечив. Вирішення клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу залишив на розсуд суду.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , в підготовчому судовому засіданні щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні не заперечила.
Проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях, просила задоволити клопотання прокурора частково та застосувати відносно обвинувачених нічний домашній арешт із забороною залишати житло з 23-00 до 06-00 год. наступного дня, у зв'язку з чим подала письмові клопотання. Проти задоволення клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 не заперечила, просила суд його задовольнити. Також захисник у судовому засіданні подала клопотання про скасування запобіжних заходів у вигляді застави відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , мотивуючи їх тим, що на даний час у кожного обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 наявні по два запобіжні заходи, у зв'язку з чим порушуються їх права. Просила суд клопотання задовольнити, та скасувати запобіжні заходи у вигляді застави відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Зазначила, що оскільки орган обвинувачення просить продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, то цілком законною є вимога сторонни захисту про скасування в данному кримінальному провадженні іншого запобіжного заходу- застави, яка наразі також діє.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника, не заперечив проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні та просив задовольнити клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи свого захисника, призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні та просив задовольнити клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи свого захисника,призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні та просив задовольнити клопотання захисника про захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави.
Вислухавши думку прокурора, обвинувачених, захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Як вбачається з змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023, такий по формі і за змістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором, наявна дата затвердження.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.
Угода про примирення або про визнання винуватості - не укладались.
Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду.
Обвинувачені отримали обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розписками.
Суд, зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України.
Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні були дотримані вимоги статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.
Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду.
Беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинувачених, захисника.
З врахуванням викладеного, вважаю, що є достатні підстави для призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6
До суду від прокурора Ужгородської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, з застосуванням електронного засобу контролю. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.28- ч.1 ст.366 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 29.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України; 11.03.2024 року продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю. Покурор вказує на те, що на даний час у кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023року розпочато судовий розгляд, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин який інкримінують є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки через те, що у разі застосування іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт та покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, неможливо запобігти контактам ОСОБА_6 з іншими учасниками кримінального провадження, з якими обвинувачений зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману суд, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе як самостійно, так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь чи підкупу впливати на свідків, відомості про яких він отримав під час відкриття матеріалів кримінального провадження;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, полягає у тому, що на даний час невстановлені усі причетні до вчинення кримінальних правопорушень особи, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як встановлено судом, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Як встановлено судом, 29.01.2024 року змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України;
Як встановлено судом, 11.03.2024 року продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю;
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з застуванням електронного засобу контролю , слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини .
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Стаття 181 КПК визначає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з частиною 2 статті 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 6 статті 181 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
За положеннями ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку, в тому числі домашнього арешту, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК , повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики , які виправдовують тримання особи під домашнім арештом. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу та обов'язків розглядаються згідно з загальними правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відтак необхідно керуватись правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу (обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків) із врахуванням додаткових обставин, передбачених частиною 3 статті 199 КПК, а саме: обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики .
Відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування осіб в статусі обвинувачених та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 191 КК України, відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.
Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191- ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.366 КК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2024 року.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_6 , встановлений під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 . Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинувачених від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_6 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинувачениого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. з неможливістю застосування процедури, передбаченої ч. 1 ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням). Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та експертів та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які не допитані продовжує існувати.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином , оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин та відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті .
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду; незаконного впливу на свідків, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування таких ризиків обґрунтовується також характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від суду; незаконного впливу на свідків , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд враховує поступове зменшення інтенсивності встановлених ризиків за час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду.
Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги наявність ризиків, передбачені положеннями ст.177 КПК України, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров'я обвинуваченого суду не надано.
Водночас , суд приходить до висновку про те, що клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуваням електронного засобу контролю , належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуваням електронного засобу контролю буде виправданим.
Суд зазначає, що тяжкість діяння , та існування двох ризиків не свідчать про те, що при продовженні дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту в певний час доби, без застосуваням електронного засобу контролю він не виконуватиме покладені на нього процесуальні обовязки.
Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом, суд в даному випадку, враховує те, що ОСОБА_6 працює, є єдиним годувальником в сім'ї , має на утриманні двох малолітніх дітей і продовження дії відносно ОСОБА_6 цілодобового домашнього арешту з застосуваням електронного засобу контролю позбавить його сім'ю до засобів для існування, а відтак вважає за необхідне, продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з домашнім арештом суд вважає доведеною.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який теж відсутні. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до 60 днів.
Добросовісне виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про продавження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 . Виконання процесуальних обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов'язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.
Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з наведеним, необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: - заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби; - прибувати до суду на першу вимогу, кожного разу у визначений ним час; - утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в?їзд в Україну.
Щодо розгляду клопотання сторони захисту про повернення застави
Як встановлено судом, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) грн., яку обвинуваченим було сплачено 06.10.2023 року.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кримінальному провадженні №12023070000000336 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кримінальному провадженні №12023070000000336 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.01.2024 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Постановою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 26.02.2024 року матеріали кримінального провадження №12023070000000269 від 12.09.2023 та матеріали кримінального провадження №12023070000000336 від 08.11.2023 було об'єднано в одне кримінальне провадження за №12023070000000269 від 12.09.2023.
Таким чином, у зв'язку з об'єднанням двох кримінальних проваджень в одне провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє одночасно два запобіжні заходи в одному кримінальному провадженні, яке передано до суду на розгляд.
У зв'язку з наведеними обставинами, задля збереження та не порушення прав обвинуваченого ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обраний слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, тим самим задовольняючи клопотання сторони захисту.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до меморіального ордеру №7907_18 від 06.10.2023 року.
Щодо клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7
До суду від прокурора Ужгородської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, з застосуванням електронного засобу контролю. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.28- ч.1 ст.366 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 29.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України; 11.03.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю. Покурор вказує на те, що на даний час у кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023року розпочато судовий розгляд, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин який інкримінують є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки через те, що у разі застосування іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт та покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, неможливо запобігти контактам ОСОБА_7 з іншими учасниками кримінального провадження, з якими обвинувачений зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману суд, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе як самостійно, так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь чи підкупу впливати на свідків, відомості про яких він отримав під час відкриття матеріалів кримінального провадження;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, полягає у тому, що на даний час невстановлені усі причетні до вчинення кримінальних правопорушень особи, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як встановлено судом, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Як встановлено судом, 29.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України;
Як встановлено судом, 11.03.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю;
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з застуванням електронного засобу контролю , слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини .
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Стаття 181 КПК визначає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з частиною 2 статті 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 6 статті 181 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
За положеннями ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку, в тому числі домашнього арешту, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК , повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики , які виправдовують тримання особи під домашнім арештом. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу та обов'язків розглядаються згідно з загальними правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відтак необхідно керуватись правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу (обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків) із врахуванням додаткових обставин, передбачених частиною 3 статті 199 КПК, а саме: обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики .
Відносно ОСОБА_7 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування осіб в статусі обвинувачених та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 191 КК України, відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.
Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191- ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.366 КК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2024 року.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_7 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_7 , встановлений під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 .. Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинувачених від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_7 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_7 від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинувачениого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. з неможливістю застосування процедури, передбаченої ч. 1 ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням). Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_7 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та експертів та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_7 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які не допитані продовжує існувати.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином , оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин та відносно ОСОБА_7 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті .
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду; незаконного впливу на свідків, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування таких ризиків обґрунтовується також характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від суду; незаконного впливу на свідків , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд враховує поступове зменшення інтенсивності встановлених ризиків за час перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду.
Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги наявність ризиків, передбачені положеннями ст.177 КПК України, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров'я обвинуваченого суду не надано.
Водночас , суд приходить до висновку про те, що клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуваням електронного засобу контролю , належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуваням електронного засобу контролю буде виправданим.
Суд зазначає, що тяжкість діяння , та існування двох ризиків не свідчать про те, що при продовженні дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в певний час доби, без застосуваням електронного засобу контролю він не виконуватиме покладені на нього процесуальні обовязки.
Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом, суд в даному випадку, враховує те, що ОСОБА_7 працює, є єдиним годувальником в сім'ї , має на утриманні двох малолітніх дітей і продовження дії відносно ОСОБА_7 цілодобового домашнього арешту з застосуваням електронного засобу контролю позбавить його сім'ю до засобів для існування, а відтак вважає за необхідне, продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з домашнім арештом суд вважає доведеною.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який теж відсутні. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 60 днів.
Добросовісне виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про продавження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 . Виконання процесуальних обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов'язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.
Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з наведеним, необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: - заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби; - прибувати до суду на першу вимогу, кожного разу у визначений ним час; - утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; Також роз'яснити ОСОБА_7 , положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно яких працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Щодо розгляду клопотання сторони захисту про повернення застави
Як встановлено судом, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) грн., яку обвинуваченим було сплачено 09.10.2023 року.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в кримінальному провадженні №12023070000000336 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в кримінальному провадженні №12023070000000336 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.01.2024 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Постановою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 26.02.2024 року матеріали кримінального провадження №12023070000000269 від 12.09.2023 та матеріали кримінального провадження №12023070000000336 від 08.11.2023 було об'єднано в одне кримінальне провадження за №12023070000000269 від 12.09.2023.
Таким чином, у зв'язку з об'єднанням двох кримінальних проваджень в одне провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 діє одночасно два запобіжні заходи в одному кримінальному провадженні, яке передано до суду на розгляд.
У зв'язку з наведеними обставинами, задля збереження та не порушення прав обвинуваченого ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обраний слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023, тим самим задовольняючи клопотання сторони захисту.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до платіжної інструкції №09-975815/1 від 09.10.2023 року.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків ОСОБА_6 Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191,-ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України. Прокурор зазначає, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу, яку було внесено заставодавцями. Цією ж ухвалою суду на ОСОБА_6 покладені обов'язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора або суду на першу їхню вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2024 року покладені обов'язки продовжено до 24.03.2024 року.
На даний час у кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023 року розпочато судовий розгляд, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, а саме:
-переховуватися від суду, оскільки злочин який інкримінують є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки через те, що у разі застосування іншого запобіжного заходу ніж застава та покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, неможливо запобігти контактам ОСОБА_6 з іншими учасниками кримінального провадження, з якими обвинувачений зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману суд, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе як самостійно, так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь чи підкупу впливати на свідків, відомості про яких він отримав під час відкриття матеріалів кримінального провадження;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, полягає у тому, що на даний час невстановлені усі причетні до вчинення кримінальних правопорушень особи, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить суд продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , процесуальних обов'язків у зв'язку із застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З аналізу вказаних норм, при вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, суд має керуватися положеннями, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків.
Відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку дії обов'язків суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії процесуальних обов'язків, покладених на ОСОБА_6 необхідно врахувати перебування особи в статусі обвинуваченого та розгляд відповідного клопотання провести в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у зв'язку із застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 року.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема за ч. 5 ст. 191 КК України передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_6 , встановлений під час обрання запобіжного заходу та продовження дії обов'язків , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 . Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_6 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинувачениого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які не допитані продовжує існувати.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином , оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин та відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті .
Суд вважає недоведеною прокурором можливості існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду; незаконного впливу на свідків, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування таких ризиків обґрунтовується також характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від суду; незаконного впливу на свідків , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд враховує поступове зменшення інтенсивності встановлених ризиків за час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під дією застави, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду.
Продовження існування цих ризиків обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов'язків: прибувати до прокурора або суду на першу їхню вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, доведення прокурором існування ризиків, передбачених пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, з урахуванням характеру та обставин справи, особи обвинуваченого, дійшов висновку, що наявні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 .
Продовження строку дії зазначених вище обов'язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод обвинуваченого, а такі обов'язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, що сприятиме виконанню ним процесуальних обов'язків та забезпечить можливість контролю за його поведінкою з метою досягнення мети кримінального провадження. Строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України слід продовжити строком на два місяці, до 17.05.2024 включно.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Щодо розгляду клопотання про повернення застави
Як встановлено судом, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12023070000000269 від 12.09.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) грн., яку обвинуваченим було сплачено 06.10.2023 року.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12023070000000336 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 1310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постановою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 26.02.2024 року матеріали кримінального провадження №12023070000000269 від 12.09.2023 та матеріали кримінального провадження №12023070000000336 від 08.11.2023 було об'єднано в одне кримінальне провадження за №12023070000000269 від 12.09.2023.
Таким чином, у зв'язку з об'єднанням двох кримінальних проваджень в одне провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє одночасно два запобіжні заходи в одному кримінальному провадженні, яке передано до суду на розгляд.
У зв'язку з наведеними обставинами, задля збереження та не порушення прав обвинуваченого ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обраний слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, тим самим задовольняючи клопотання сторони захисту.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до платіжної інструкції №7907_41 від 06.10.2023 року.
Керуючись статтями 177, 178, 184, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України у відкритому судовому засіданні на 01.04.2024 року о 14 год. 30 хв., в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду за участю прокурора, обвинувачених, захисника, представника потерпілого.
Кримінальне провадження розглядати одноособово.
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби, без застосування електронного засобу контролю, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 17 травня 2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: - заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби;
- прибувати до суду на першу вимогу, кожного разу у визначений ним час;
- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; - здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в?їзд в Україну. Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роз'яснити ОСОБА_6 , положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно яких працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до меморіального ордеру №7907_18 від 06.10.2023 року. Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби, без застосування електронного засобу контролю, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 17 травня 2024 року включно. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: - заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у період з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби; - прибувати до суду на першу вимогу, кожного разу у визначений ним час; - утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Роз'яснити ОСОБА_7 , положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно яких працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до платіжної інструкції №09-975815/1 від 09.10.2023 року. Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов'язків, визначених ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2023 року, а саме: - прибувати до прокурора або суду на першу їхню вимогу; - утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; - не відлучатися за межі території м. Києва без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби). ОСОБА_6 повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Встановити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 17 травня 2024 року. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23 - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2023, справа №308/15741/23, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 509 960,00 (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до платіжної інструкції №7907_41 від 06.10.2023 року. Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора, а безпосереднє її виконання на Хустське районне управління поліції ГУНП у Закарпатській області, як територіальний орган поліції за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали оголошено 26.03.2024 року о 11 - 30 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1