22.03.2024 Єдиний унікальний номер 204/7643/15-к
1-кп/205/102/24
22 березня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040000000843 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимостей не має,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 , 04 вересня 2015 року близько 08 години 27 хвилин, керуючи автопоїздом, який складався з технічно справного автомобіля «DAF TE47XS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , з напівпричепа «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 , рухався по проїзній частині вул. Щепкіна в м. Дніпропетровську (м. Дніпро), де перед перехрестям з вул. Камчатською, зупинив керований ним транспортний засіб.
Перед початком руху, водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись, що це буде безпечно, що своїми діями він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновив рух керованого ним автопоїзда та почав виконувати маневр повороту праворуч на АДРЕСА_2 , скоїв наїзд задніми лівими колесами напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_10 , яка в момент поновлення руху та виконання маневру повороту праворуч автопоїзду, знаходилась на смузі його руху та перетинала проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху зазначеного автопоїзду.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 спричинено наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла з відкритою черепно-мозковою травмою (крововиливи у покрови голови, перелом черепа, забиття мозку та крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки), закрита травма грудей та черева (перелом ребер ліворуч з ушкодженням лівої легені, розрив печінки), відкритий перелом лівої половини тазу, крововиливи у м'які тканини, численні садна та синці на тілі, кров у плевральній та черевній порожнинах. Всі ушкодження виникли в короткий проміжок часу, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду з наступним падінням потерпілої на передню поверхню тіла і переїзду через ліву гомілку, таз та спину приблизно вздовж тіла. Смерть ОСОБА_10 наступила від сумісної травми тіла з відкритою черепно-мозковою травмою, закритою тупою травмою грудей і черева, відкритого перелому тазу, крововиливів у м'які тканини, саден та синців, що ускладнилось розвитком шоку. Виявлені ушкодження у сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, яка настала 04 вересня 2015 року близько 08 години 30 хвилин, в районі будинку АДРЕСА_2 ).
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи автопоїздом, який складався з автомобіля «DAF TE47XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», при цьому, невиконання п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в порушенні правил дорожнього руху і скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не визнав. Суду пояснив, що дійсно 04 вересня 2015 року близько 08 години 27 хвилин, керуючи автопоїздом, який складався з технічно справного автомобіля «DAF TE47XS», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа «SCHWARZMULLER SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_3 , він проїхав до перехрестя вул. Щепкіна та вул. Камчатської в м. Дніпропетровську (м. Дніпро), де зупинився, взяв радіус ліворуч, щоб не наїхати на яму, після чого став повільно виконувати маневр повороту праворуч, він не бачив потерпілу, а тому не міг здійснити на неї наїзд. Зазначив, що проїзна частина, на яку він повертав, вузька та попереду нього, а також в зустрічному напрямку транспортних засобів не було. В подальшому, його зупинили працівники ДАІ, пояснили, що він скоїв наїзд на дівчинку та оглянули його автопоїзд, але ж тоді на колесах нічого виявлено не було. А вже після того, як в автопарку почали огляд його транспортного засобу, він побачив на задньому лівому колесі напівпричепу залишки червоної рідини, оскільки сам знімав колесо для огляду. На запитання суду, яким чином, на його думку, сліди РБК з'явилися на колесі транспортного засобу, яким він керував, обвинувачений відповів, що вважає, що вказана рідина була навмисно кимось нанесена або взагалі ця рідина не є кров. Окрім цього, обвинувачений зазначив, що транспортний засіб, яким він керував, мав дзеркала для виявлення мертвих зон. Пояснив, що, виконуючи маневр повороту праворуч, з початку в поворот заходить кабіна та мертва зона на той момент знаходилась з права там, де середина борта напівпричепа. В момент здійснення маневру праворуч, він не чув будь-якого шуму, штовханини, удару, припускаючи при цьому, що в той момент він міг розмовляти по мобільному телефону на голосному зв'язку. Обвинувачений наполягає на тому, що він не міг наїхати на потерпілу заднім лівим колесом напівпричепа, оскільки це фізично не можливо, оскільки, якщо потерпіла знаходилась справа, як стверджує сторона обвинувачення, то яким чином він міг наїхати на неї лівими колесами, йому не зрозуміло, а тому вважає себе невинуватим.
Попри невизнання свої вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у вчиненні інкримінованого ним злочину підтверджується письмовими доказами, які досліджені безпосередньо судом, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2015 року, схеми до нього та таблицею зображень, в якому зафіксовано місце та обставини дорожньо-транспортної пригоди, розташування тіла потерпілої на проїзній частини дороги, а також відносно меж проїзної частини дороги, розташування на проїзній частині дороги речовини бурого кольору схожої на кров. Зокрема зафіксовано, що огляд розпочався о 09.30 год., на місці пригоди на проїзній частині наявні сліди схожі на кров та ознаками напрямку руху транспортного засобу зазначено сліди схожі на кров та відбитки протектору. В графі відомості про труп зазначено, що труп лежить на лівому боці, ліва половина обличчя контактує з дорожнім полотном, верхні кінцівки відведені та зігнуті в ліктьових суглобах під кутом 90 градусів обидві, права лежить на лівій. Нижні кінцівки зігнуті в положенні права лежить на лівій;
- висновком експерта № 1855/373-Е від 11.09.2015 року, висновком експерта № 1855/400-Е від 29.09.2015 року, згідно яких встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_10 спричинено наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла з відкритою черепно-мозковою травмою (крововиливи у покрови голови, перелом черепа, забиття мозку та крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки), закрита травма грудей та черева (перелом ребер ліворуч з ушкодженням лівої легені, розрив печінки), відкритий перелом лівої половини тазу, крововиливи у м'які тканини, численні садна та синці на тілі, кров у плевральній та черевній порожнинах. Всі ушкодження виникли в короткий проміжок часу, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду з наступним падінням потерпілої на передню поверхню тіла і переїзду через ліву гомілку, таз та спину приблизно вздовж тіла. Смерть ОСОБА_10 наступила від сумісної травми тіла з відкритою черепно-мозковою травмою, закритою тупою травмою грудей і черева, відкритого перелому тазу, крововиливів у м'які тканини, саден та синців, що ускладнилось розвитком шоку. Виявлені ушкодження у сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої. На запитання «Як був розташований пішохід ОСОБА_10 відносно транспортного засобу в момент наїзду?», експерт відповів, що потерпіла знаходилася у вертикальному положенні, а падіння її відбулося у напрямку вперед і вправо.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 підтвердив висновки № 1855/373-Е від 11.09.2015 року, № 1855/400-Е.
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1855 від 10.09.2015 року, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено: сумісна тупа травма тіла з відкритою черепно-мозковою травмою (крововиливи у покрови голови, перелом черепа, забиття мозку та крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки), закрита травма грудей та черева (перелом ребер ліворуч з ушкодженням лівої легені, розрив печінки), відкритий перелом лівої половини тазу, крововиливи у м'які тканини, численні садна та синці на тілі, кров у плевральній та черевній порожнинах. Всі ушкодження виникли в короткий проміжок часу, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду з наступним падінням потерпілої на передню поверхню тіла і переїзду через ліву гомілку, таз та спину приблизно вздовж тіла. Смерть ОСОБА_10 наступила від сумісної травми тіла з відкритою черепно-мозковою травмою, закритою тупою травмою грудей і черева, відкритого перелому тазу, крововиливів у м'які тканини, саден та синців, що ускладнилось розвитком шоку. Виявлені ушкодження у сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої;
- лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_5 від 05.09.2015 року;
-протоколом огляду автомобіля «DAF TE47XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 від 04.09.2015 року з фототаблицею до нього, згідно якого на лівих колесах напівпричепа, на бічній внутрішній поверхні, виявлені сліди речовини бурого кольору. Так на лівому задньому колесі, третьому, та його внутрішній бічній поверхні від краю (з боку протектора) та в кінці напису «Бел-146» виявлено також речовину бурого кольору. Під час огляду було зроблено змив на стерильний марлевий тампон даної речовини, який був поміщений в паперовий конверт. На середньому колесі, на внутрішній бічній поверхні під емблемою виявлено сліди речовини бурого кольору. Дане колесо було вилучено та опечатано. Також на першому лівому колесі напівпричепа, на його внутрішній бічній поверхні, під написом 385/65R 22.5, а саме, під кінцівкою напису, виявлено речовину бурого кольору. В ході огляду було зроблено змиви з даного колеса на стерильний марлевий тампон, який був запечатаний до паперового конверту. Також під час огляду на задньому лівому бризговику напівпричепа було виявлено сліди речовини бурого кольору, фрагмент даного бризговика вилучено, поміщено до поліетиленового пакету та опечатано;
- автомобілем «DAF TE47XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що визнано речовим доказом згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.09.2015 року, вказані речові докази передані на зберігання під зберігальну розписку власникам;
-висновком експерта № 962 від 06.10.2015 року, згідно якого на вилученому колесі напівпричепа (об.№1) встановлена наявність крові людини, не виключена можливість її походження від особи жіночої генетичної статі. На бризговику (об.№№2,3) встановлена наявність крові. На одному змиві, зробленого з колеса №3 з напівпричепа (об.№6) встановлена наявність крові людини. На другому змиві, зробленого з колеса №1 з напівпричепа (об.№7) встановлена наявність крові, знайдені епітеліальні клітини та визначений білок людини та при визначенні статевої належності крові, не виключається можливість походження її від особи жіночої генетичної статті. Отримані результати дослідження не виключають можливість походження слідів крові на колесі та у змивах, зроблених з коліс №1 і №3 з напівпричепа, та клітин в змиві з колеса АДРЕСА_3 , від потерпілої ОСОБА_12 , беручи до уваги її групову характеристику крові;
- змивами РБК з двох лівих задніх колесах №1 (об'єкт №6) та №3 (об'єкт №7), змивами з об'єктів №№1-5, витяжка з об'єкта №1 (колесо №2), які знаходяться в двох паперових конвертах, бризговиком з заднього лівого колеса напівпричепа «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться в спеціальному експертному пакеті, що визнані речовими доказами по кримінальному провадженню, згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.10.2015 року, які зберігаються в камері схову речових доказів ГУ МВС України в Дніпропетровській області;
- заднім лівим колесом №2 напівпричепа «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.10.2015 року передано під зберігальну розписку ОСОБА_3 ;
- висновком експерта № 70/27-712 від 16.10.2015 року, згідно якого у даній дорожній обстановці дії водія автопоїзду ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даним ДТП.
Судовий експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив висновок № 70/27-712 від 16.10.2015 року, зазначив, що для проведення дослідження йому було достатньо вихідних даних, суперечностей він не виявив. Підтвердив, що за його участю також проводився слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_14 та вказаним слідчим експериментом встановлено, що у водія ОСОБА_3 була об'єктивна можливість, побачити пішохода із-за конструктивних особливостей кабіни. Окрім цього, підтвердив, що він приймав участь при складанні протоколу огляду місця ДТП, був з ним ознайомлений, підписував протокол, також підписував фототаблицю до вказаного протоколу;
- протоколом огляду предмету від 10.11.2015 року та долученим диском DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження ТРК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ (Дніпро), вул.Щепкіна 15 А та пр.Калініна, який був досліджений в судовому засіданні та з якого вбачається, що автопоїзд, схожій на автомобіль «DAF TE47XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухається по вул.Щепкіна, перетинає пр.Калініна та продовжує рух по вул.Щепкіна в напрямку вул.Камчатської;
- диском DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження ТРК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , що визнаний речовим доказом згідно постанови від 10.11.2015 року;
- слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_15 , яким встановлено місце виходу пішохода, видимість фури та пішохода, що зображено на схемі до протоколу слідчого експерименту від 12.10.2015 року;
- слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_14 , який вказав на відомі йому обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, яким встановлено місце розташування пішохода та автомобіля «ДАФ» в момент початку повороту праворуч, а саме, пішохід знаходився на дорозі на відстані 0,9 метрів від правого бордюру на вул.Камчатській та на відстані 4,1 метр від повороту вул.Щепкіна. Встановлено, що з робочого місця водія транспортного засобу в момент початку маневру повороту праворуч водій міг бачити пішохода, встановлена траєкторія руху лівої габаритної точки кабіни автомобіля та траєкторія руху правих коліс напівпричепа в місці ймовірного наїзду на пішохода;
- слідчим експериментом з обвинуваченим ОСОБА_3 , згідно якого обвинувачений ОСОБА_3 добровільно виявив згоду продемонструвати траєкторію руху транспортного засобу, при виконанні на перехресті маневру повороту праворуч з вул.Щепкіна на вул. Камчатську. Так, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.11.2023 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_16 , за участю спеціаліста ОСОБА_17 , у присутності понятих, обвинувачений ОСОБА_3 добровільно виявив бажання показати на місці відомі йому обставини ДТП, яке мале місце 04.09.2015 року. Так, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що 04.09.2015 року близько 08 години 27 хвилин, він керував автопоїздом, який складався з автомобіля «DAF TE47XS» з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3E», рухався по проїзній частині вул. Щепкіна з боку пр.С.Нігояна у напрямку вул. Камчатської, зупинився перед перехрестям з вул.Камчатською. З правої сторони на проїзній частині була яма, після чого поновив рух та став повертати праворуч на вул.Камчатську, виконавши поворот праворуч, продовжив рух прямо. На пропозицію слідчого показати місце наїзду, напрямок руху і темп руху пішохода до моменту наїзду обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що він не бачив пішохода, а тому не може повідомити. Після обвинувачений ОСОБА_3 встановив автопоїзд перед перехрестям з вул.Камчатською у такому місці, як він зупинився в умовах ДТП. Слідчим експериментом встановлені заміри та траєкторію руху автопоїзда з моменту початку руху до моменту вирівнювання автомобіля. До протоколу надана схема та фототаблиця.
Так, беручи до уваги схему до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.11.2023 року та дослідивши схему до протоколу огляду місця ДТП від 04.09.2015 року, суд приходить до висновку, що схема від 14.11.2023 року не суперечить схемі від 04.09.2015 року, а повністю узгоджується. Так, відповідно до схеми ДТП від 04.09.2015 року місце розташування трупа ОСОБА_10 та рідини схожої на кров, які зазначені під цифрою «1» та цифрою «2» позначено в рамках траєкторії руху автопоїзда, яка була встановлена слідчим експериментом 14.11.2023 року.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його єдина донька ОСОБА_10 померла від отриманих тілесних ушкоджень на місці зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої йому стали відомі під час досудового розслідування. Просив призначити обвинуваченому справедливе покарання. Окрім цього, повідомив про те, що цивільний позов, який був поданий ним та його дружиною про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, розглянутий в порядку цивільного судочинства та задоволений.
Потерпіла ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що 04 вересня 2015 року зранку їй зателефонував поліцейський та повідомив про те, що її донька потрапила в ДТП. Коли вона приїхала на місце, її зустрів чоловік, який сказав, що донька загинула. Потерпіла пояснила, що дитина кожного дня йшла до школи одним маршрутом, у неї був поганий зір, тому вона носила окуляри в яких бачила на 100 відсотків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 свідчила про те, 04 вересня 2015 року зранку вона була очевидцем ДТП на перехресті вул. Щепкіна та вул.Камчатська. Пам'ятає, що по вул. Щепкіна знизу на верх рухалась фура з напівпричепом, а вона рухалась зверху вул.Нестерова по алеї до перехрестя вул. Щепкіна та вул.Камчатська та перебувала на тротуарі ближче до перехрестя, на куту, тобто фура з причепом їхала їй на зустріч. В той момент, вона бачила як інші пішоходи стояли на тротуарі навпроти неї, та бачила дівчинку, яка перебувала на тротуарі, але ж не на самому перехресті, а правіше від нього приблизно метрів 20. Свідок бачила як фура перед перехрестям почала маневр направо та повільно стала повертати праворуч. Свідок не бачила момент виходу дівчинки на проїзну частину, а побачила її вже на проїзній частини з протилежної сторони фури, оскільки був огляд між кабіною та напівпричепом, коли фура входила в поворот. Потім вона побачила між осями коліс фури ноги дівчинки, її тапочки та коли фура при повороті склалася, дівчинка потрапила між кабіною тягача та причепом, зіткнувшись з переднім правим бортом напівпричепа, після чого дівчинка впала, та потрапила під праві колеса тягача фури, яка в той момент продовжувала розворот. Після наїзду на дівчинку свідок бачила як фура зупинилась приблизно на дві секунди, в той момент тіло дівчинки вже знаходилось між осями практично по центру автомобіля під напівпричепом, потім фура поновила рух, повністю вирівнялась та задніми лівими колесами переїхала дівчинку, це було прямо перед нею, оскільки вона стояла на краю тротуару. Свідок пояснила, що побачила після того, як фура поїхала далі, як тіло дівчинки залишилось лежати на дорозі. Свідок не може ідентифікувати фуру, яка здійснила наїзд на потерпілу, вона викликала швидку допомогу та перебувала на місці пригоди до приїзду працівників ДАІ та швидкої допомоги, тіло дівчинки не переміщували до приїзду ДАІ. Доповнила, що після ДТП інші вантажні автомобілі на перехресті рухалися прямо, оскільки поворот дуже вузький та об'їхати тіло не можливо було.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що 04.09.2015 року зранку він йшов на навчання з дружиною та подругою, та знаходячись на перехресті вул. Нестерова та вул. Щепкіна, побачив боковим зором на проїзній частині дівчинку з рукою біля вуха, можливо з мобільним телефоном. В той же момент фура з напівпричепом здійснювала поворот праворуч, рухаючись з АДРЕСА_4 , та по відношенню до дівчинки знаходилась дуже близько, десь 1 метр, а саме, кабіна фури здійснювала поворот, а причеп в той час заходив в поворот. Свідок не бачив моменту виходу дівчинки на проїзну дорогу, а побачив вже безпосередньо її на проїзній частині, вона була приблизно в метрі від кабіни фури. Свідок зазначив, що бачив як дівчинка, знаходячись на проїзній частині, нібито чогось злякалась, та намагалась відійти від неї, розвернулась, зробивши один крок в протилежний бік, та після він її вже не бачив, оскільки видимість йому закрила фура, яка без зупинки проїхала перехрестя та поїхала далі по вулиці. Він підбіг до перехрестя і побачив тіло дівчини в конвульсіях, яке знаходилось приблизно посередині проїзної частини. Тоді він підбіг до водія іншої фури, яка зупинилась, попросив, щоб по рації зупинили фуру, яка наїхала на дитину, але ж у водія не було рації. Свідок впевнений, що інший транспортний засіб не міг скоїти наїзд на потерпілу, оскільки він бачив дівчинку саме в той момент коли здійснювала поворот праворуч саме ця фура, та після її проїзду, дівчинка залишилась на проїзній частині з травмами, після чого інші транспортні засоби, щоб уникнути наїзду, побачивши тіло, намагалися об'їхати місце ДТП. Свідок зазначив, що він запам'ятав фуру, яка скоїла наїзд на дитину, саме по намальованому силуету на кабіні, по кольору кабіни, а тому впевнений, що саме ця фура здійснила наїзд на потерпілу. Далі, приблизно через дві години після пригоди, йому зателефонували працівники поліції, запросили приїхати на пр. Калініна, де на місці він впізнав фуру, яка здійснила наїзд на потерпілу. Свідок підтвердив, що з ним проводився слідчий експеримент на який був доставлений автопоїзд, саме той, який здійснив наїзд на потерпілу, він його впізнав по малюнку на кабіні та кольору кабіни. Підтвердив, що на слідчому експерименті, він показав де знаходилась дівчинка на проїзній частині та де перебувала фура.
Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що 04.09.2015 року зранку, керуючи автомобілем DAF з напівпричепом цистерна, зупинився перед перехрестям вул. Щепкіна та вул. Камчатська. Бачив як попереду нього рухались дві фури, спочатку повернула праворуч перша фура, а за нею друга. Виконуючи маневр повороту після другої фури, він змушений був зупинитись на перехресті, оскільки побачив посеред проїзної частини вулиці тіло дівчини яке лежало посередині проїзної частини дороги.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що вона бачила тільки наслідки дорожньо-транспортної пригоди, а саме тіло потерпілої дівчинки на проїзній частині після наїзду, обставини пригоди їй не відомі.
Окрім цього, свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що в 2015 році він працював в якості інспектора ВДАІ з розшуку транспортних заходів, та з чергової частини надійшло повідомлення, що здійснено наїзд на пішохода. Так, прибувши на місце ДТП, а саме, на перехрестя вул. Щепкіна та вул. Камчатська в м.Дніпро, він побачив тіло дівчини, яке лежало спиною до гори, бачив кров на проїзній частині. Після чого, йому свідки пояснили, що наїзд скоїв вантажний автомобіль з напівпричепом з прикметами: на кабіні намальований малюнок якоїсь жінки, який на перехресті при повороті праворуч, зачепив кабіною дівчину, яка в той час була на проїзній частині. Під час проведення розшукових заходів, ним особисто був встановлений та зупинений вантажний автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_3 , як такий, що скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_12 . Свідок пояснив, що він супроводжував саме цей вантажний автомобіль до автопарку для огляду автомобіля та був присутній при огляді транспортного засобу, особисто чув слова експерта, що є сліди.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що на момент ДТП у 2015 році він був директором підприємства на якому розвантажується товар з вантажних автомобілів та водій ОСОБА_3 розвантажувався з товаром вже після того, як відбулося ДТП. Спілкуючись з водієм ОСОБА_3 , він не помітив нічого особливого, водій був спокійний.
Стосовно свідка ОСОБА_15 , з яким проводився слідчий експеримент, необхідно зазначити, що останнього не вдалося допитати в судовому засіданні через його неявку, незважаючи на вжиття судом всіх передбачених КПК заходів, оскільки останній, згідно інформації прокурора, не перебуває на території України через військовий стан.
Отже, зазначені докази не містять суперечностей, узгоджуються між собою та дозволяють об'єктивно встановити обставини кримінального провадження.
Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, не дивлячись на те, що свідка ОСОБА_15 не вдалося можливим допитати, суд дійшов висновку, що показання свідків, допитаних в судовому засіданні, письмові докази у кримінальному провадженні, є належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність достатньою для доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та ухвалення обвинувального вироку.
Так, покази свідка ОСОБА_19 , як очевидця ДТП, яка бачила потерпілу на проїзній частині, бачила як тіло потерпілої переїхав задніми лівими колесами автопоїзд під керуванням водія ОСОБА_3 , покази свідка ОСОБА_14 , який також підтвердив обставини ДТП, запам'ятав транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_3 та впізнав його на слідчому експерименті, висновок експерта № 70/27-712 від 16.10.2015 року, згідно якого у даній дорожній обстановці дії водія автопоїзду ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даним ДТП, висновок експерта № 962 від 06.10.2015 року, згідно якого отримані результати дослідження не виключають можливість походження слідів крові на колесі та у змивах, зроблених з коліс та клітин в змиві з колеса напівпричепа, яким керував обвинувачений ОСОБА_3 , від потерпілої ОСОБА_12 , беручи до уваги її групову характеристику крові, слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_14 , яким встановлено, що водій ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість з робочого місця водія автомобіля «ДАФ», в момент початку маневру повороту праворуч, бачити пішохода, на переконання суду беззаперечно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині.
А тому, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, та у сукупності зібрані докази підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3 , що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 , а у даній дорожній обстановці дії водія автопоїзду ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даним ДТП, вважає, що вина ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження, та його дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.
Захисник в судових дебатах просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 , обґрунтовуючи тим, що вина його підзахисного не доведена, відсутній склад кримінального правопорушення, не встановлений механізм ДТП, у зв'язку з чим подав ряд клопотань про визнання доказів не допустимими.
Так, сторона захисту звернулась з письмовим клопотанням про визнання висновку судово -автотехнічної експертизи № 70/27-712 від 16.10.2015 року недопустимим доказом у зв'язку з тим, що у вступній частині зазначеного висновку відсутні посилання на конкретні докази на підставі яких експерт ОСОБА_13 зробив висновок про наявність в діях ОСОБА_3 порушень вимог ПДР.
Проаналізувавши доводи сторони захисту, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недопустимим доказом висновку експерта № 70/27-712 від 16.10.2015 року, так як останній проведений відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, надав обґрунтовані відповіді на запитання, в судовому засіданні під час допиту підтвердив обставини зазначені в експертному висновку. За таких обставин у суду немає підстав недовіряти висновкам, викладеним у даному документі. Експерту вистачило для висновку даних, які містяться у наданих йому матеріалах, висновок є достатньо обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи.
Доводи сторони захисту стосовно того, що прокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 містить невірні та сумнівні дані, які не відповідають дійсності, а тому відповідно і висновок судово -автотехнічної експертизи № 70/27-712 від 16.10.2015 року, яким враховано цей слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_14 , є також сумнівний, у зв'язку з чим а ні протокол слідчого експерименту, а ні експертиза № 70/27-712 від 16.10.2015 року не можуть слугувати доказом провини обвинуваченого, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_14 допитаний в судовому засіданні, підтвердив той факт, що з ним проводився слідчий експеримент та на той час він давав правдиві дані, все чітко пам'ятав, під час допиту в суді він може, щось не пам'ятає в силу того, що пройшло майже 8 років. Разом з тим, надав покази, які не містять суперечностей, узгоджуються між собою та дозволяють об'єктивно встановити обставини кримінального провадження.
Також сторона захисту звернулась з письмовим клопотанням про визнання протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2015 року з додатками до нього недопустимим доказом посилаючись на те, що вказаний протокол зі схемою та фототаблицею оформлений всупереч вимог КПК України та містить неповну та суперечливу інформацію, зокрема, відсутній підпис на початку огляду співробітника ДАІ ОСОБА_22 , а після закінчення огляду у протоколі відсутні підписи експерта Голова та ОСОБА_22 . Також у протоколі вказано, що у місці пригоди є одна смуга руху, а насправді проїзна частина має дві смуги руху, також не вірно вказана ширина проїзної частини, у протоколі в п.19 зазначено, що сліди шин відсутні, тоді як в п.21 вказано, що є сліди схожі на кров з відбитком протектора, при цьому не вказано ні форму слідів, ні їх напрямок, не зроблено а ні фото протектору, а ні малюнка.
Суд, дослідивши доводи сторони захисту, приходить до висновку, що твердження сторони захисту не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність визнати недопустимими докази, отримання яких потребує попереднього дозволу суду і такий дозвіл був отриманий, суд повинен зазначити, в чому саме полягають порушення при наданні судом відповідного дозволу і яких саме суттєвих умов вони стосуються.
Так, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2015 року з додатками до нього складений слідчим відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_24 , підпис якого стоїть на кожному аркуші протоколу та схемі, за участю понятих, підписи яких також стоять на кожному аркуші відповідно. Вказаний протокол складений за участю спеціаліста ОСОБА_13 , судово-медичного експерта ОСОБА_25 , підпис яких стоїть у відповідній графі протоколу першого аркушу та своїм підписом спеціаліст ОСОБА_13 засвідчив таблицю зображень, яка додається до протоколу. Окрім цього, допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_13 підтвердив, що він брав участь у складанні протоколу огляду місця ДТП, ознайомлений з ним. Відсутність підпису працівника поліції ОСОБА_22 та відсутність підпису спеціаліста ОСОБА_13 на останньому аркуші протоколу, не свідчить про те, що вказані особи не мали можливості ознайомитися з його змістом. Згідно протоколу огляду місця ДТП, заяв та зауважень від учасників огляду не надходило, а тому судом не встановлено істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Стосовно стверджень захисника про суперечності в п.19 та в п.21 протоколу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки є неспроможними. Так, необхідно зазначити, що в графі п.19 протоколу «Сліди шин» зазначено, що вони відсутні, а в графі п.21 протоколу зазначено, що ознаками напрямку руху транспортного засобу є сліди схожі на кров з відбитками протектора, Так, поняття «сліди шин» та «ознаки напрямку руху транспортного засобу» не є тотожними. В судовому засіданні встановлено, що автопоїзд, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_3 , виконуючи поворот праворуч, не гальмував, а тому сліди шин відсутні, а у відповідній графі протоколу у п.21. зазначено саме про ознаки напрямку руху транспортного засобі, які безпосередньо виявлені на місці ДТП, які позначені на схемі до протоколу огляду місця ДТП під №1.
Так, відомості, внесені в протокол огляду місця ДТП це безпосереднє сприймання слідчим обстановки місця події, вивчення та дослідження матеріальних джерел доказової інформації.
Тому, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2015 року з додатками до ньогоскладений відповідно до вимог ст.104 КПК України, не встановлено будь-яких суперечностей в протоколі, не встановлено істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання його недопустимим доказом.
Також подано письмове клопотання про визнання протоколу огляду автомобіля від 04.09.2015 року з фототаблицею недопустимим доказом, оскільки, на думку сторони захисту, протокол оформлений всупереч КПК України. Так, працівник правоохоронних органів ОСОБА_22 , який був присутній під час огляду ТЗ, що він і підтвердив в судовому засіданні під час допиту, не поставив свій підпис на протоколі. Окрім цього, у вступній частині протоколу зазначено, що при огляді приймають участь свідки та спеціаліст ОСОБА_26 , при цьому, відсутні підписи в протоколі вказаних осіб. Також, на останньому аркуші протоколу є підпис ОСОБА_3 як учасника огляду, при цьому, не вказано в якій якості останній приймав участь при огляді ТЗ, так як у вступній частині протоколу ОСОБА_3 не зазначено в переліку осіб, які приймають участь при огляді ТЗ.
Вищенаведені твердження сторони захисту також не заслуговують на увагу, оскільки протокол огляду автомобіля від 04.09.2015 року з фототаблицею складений відповідно до вимог КПК України слідчим за участю понятих та за участю спеціаліста ОСОБА_26 , підписи яких стоять у вказаному протоколі. Окрім цього, з протоколу вбачається, що водій ОСОБА_3 приймав участь у огляді транспортного засобу, що підтверджується його підписом, окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні в своїх показах зазначив, що він дійсно безпосередньо приймав участь в огляді транспортного засобу. Стосовно твердження захисника, що статус ОСОБА_3 не був вказаний в протоколі, а тому в цьому є порушення, то необхідно зазначити, що на той час статус ОСОБА_3 в кримінальному провадженні не мав.
Тому, підстави для визнання протоколу огляду автомобіля від 04.09.2015 року з фото таблицею недопустимим доказом, відсутні.
В той же час, представником потерпілих подано клопотання про визнання висновку авто технічної експертизи № 70/27-59 від 01.12.2015 року недопустимим доказом, зазначив, що дана експертиза проведена судовим експертом ОСОБА_27 на підставі заяви адвоката ОСОБА_28 , де з усіх матеріалів кримінального провадження була надана експерту лише одна копія протоколу огляду місця ДТП разом зі схемою, тобто експертом не було взято до уваги покази свідків, протоколи слідчих експериментів. Вказана експертиза суперечить та не відповідає обставинам ДТП, оскільки у вказаному висновку зазначені відомості про те, що під час повороту автомобілем вправо на вул.Камчатську (на яку повертав), на проїзній частині пішоходів не було, тоді як згідно обставин даного кримінального провадження, які базуються на об'єктивних доказах і які є в матеріалах кримінального провадження, включаючи протокол слідчого експерименту, в момент, коли автопоїзд знаходився на перехресті проїзних частин вул.Щепкіна та вул.Камчатської перед зміною напрямку руху вправо для повороту на вул.Камчатську, пішохід ОСОБА_10 почала перетинати проїзну частину вул.Камчатської, тобто знаходилась на проїзній частині.
Так, в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_27 , який пояснив, що з матеріалами кримінального провадження не був ознайомлений, а тому не було можливості перевірити вихідні дані, які були зазначені в заяві адвоката ОСОБА_28 . Провів експертизу на підставі вихідних даних та викладених обставин, які були зазначені в заяві.
Вбачається, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 70/27-59 від 01.12.2015 року, судовим експертом ОСОБА_27 на підставі заяви адвоката ОСОБА_28 проведена судова автотехнічна експертиза № 70/27-59 від 01.12.2015 року, із заяви адвоката про призначення експертизи експерт отримав обставини справи та вихідні дані, також до заяви додано копію схеми до протоколу огляду місця пригоди на 1 аркуші, копія протоколу допиту водія ОСОБА_3 , копія договору про надання правової допомоги, копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.
Суд вважає, що вказаний висновок судової автотехнічної експертизи № 70/27-59 від 01.12.2015 рокунеобхідно визнати неналежним доказом з наступних підстав.
Згідно ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Вбачається, що при проведенні судової автотехнічної експертизи експерт ОСОБА_27 досліджував лише схему до протоколу огляду місця пригоди на 1 аркуші, копію протоколу допиту водія ОСОБА_3 . Між тим, на час проведення вказаної експертизи матеріали кримінального провадження містили протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2015 року на 12 аркушах, таблицю зображень до протоколу на трьох аркушах, допити очевидців ДТП, протоколи слідчих експериментів. При цьому, експерт ОСОБА_27 не заявляв клопотання про надання йому додаткових матеріалів.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що проведення дослідження на підставі однієї схеми ДТП, та не дослідження, при цьому, інших документів, які складені при оформленні ДТП, не врахування слідчих експериментів, не відповідає меті самої експертизи, а саме, встановленню фактичних даних та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказана експертиза є однобокою, необ'єктивною, а тому такий висновок не може бути взятий до уваги.
Окрім цього, експерт ОСОБА_27 , при проведенні вказаної експертизи, володів вихідними даними, які не відповідають обставинам ДТП, яка мала місце 04.09.2015 року, оскільки адвокат ОСОБА_28 в заяві для призначення судової автотехнічної експертизи виклав обставини та вихідні дані, які не відповідають обставинам та вихідним даним в даному кримінальному провадженні.
А тому, суд не приймає до уваги висновок експерта № 70/27-59 від 01.12.2015 року долучений стороною захисту, у зв'язку з тим, що приходить до висновку, що він є неналежним доказом.
Беручи до уваги вищенаведене, оскільки суд допитав судового експерта ОСОБА_29 та судового експерта ОСОБА_13 , та прийшов до висновку, що висновок судової автотехнічної експертизи № 70/27-59 від 01.12.2015 року є неналежним доказом, то підстави для призначення судової автотехнічної експертизи відповідно до п.1 ч.2 ст.332 КПК України (якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності), відсутні.
Окрім цього, захисник звертався з клопотанням про призначення по кримінальному провадженню комісійної судово-медичної експертизи, яке було розглянуто судом. Захисник стверджує, що експерт не надав відповідь на питання слідчого стосовно механізму утворення виявлених ушкоджень у потерпілій. Разом з тим, твердження захисника стосовно того, що судовий експерт у висновку №855/400-Е зазначив, що механізм утворення виявлених ушкоджень можливо вказати лише після відтворення обстановки та обставин події з оглядом транспортного засобу, чого не було проведено, як стверджує захисник, не заслуговують на увагу, оскільки дана відповідь судмедексперта стосувалась тільки одного запитання поставленого слідчим, а саме: «Чи можливо в даному випадку, згідно виявлених тілесних ушкоджень, що ОСОБА_10 спочатку переїхав один автомобіль, а потім скоїв наїзд другий автомобіль. Стосовно інших питань, поставлених слідчим на вирішення судмедексперта, то відповіді на них надано у висновку № 1855/373-Е від 11.09.2015 року, де зазначено, що всі ушкодження у пішохода ОСОБА_10 виникли в короткий проміжок часу, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду з наступним падінням потерпілої на передню поверхню тіла і переїзду через ліву гомілку, таз та спину приблизно вздовж тіла. На запитання «Як був розташований пішохід ОСОБА_10 відносно транспортного засобу в момент наїзду?», експерт відповів, що потерпіла знаходилася у вертикальному положенні, а падіння її відбулося у напрямку вперед і вправо, а тому в задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, оскільки питання, які на думку захисника мають бути поставленні експертам під час проведення комісійної судово-медичної експертизи, вирішувалися судовим експертом при проведенні судово-медичної експертизи № 1855/373-Е від 11.09.2015 року, яка є достатньо обґрунтованою, чіткою та не суперечить іншим матеріалам справи, у зв'язку з чим, в задоволенні клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи було відмовлено.
Також, сторона захисту просила призначити судово-автотехнічну експертизу, яке також розглянуто судом з постановленням ухвали про відмову в його задоволенні.
В судовому засіданні захисником заявлялось клопотання про проведення слідчого експерименту з обвинуваченим, яке було задоволено судом.
В ході проведення слідчого експерименту, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.11.2023 року, будь-яких нових вихідних даних не отримано, а тому підстав для проведення судової автотехнічної експертизи по даному кримінальному провадженню після проведення слідчого експерименту, у суду немає.
Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню докази, суд розцінює невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , як бажання уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Покази обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що рідина схожа на кров на колесах автопоїзда, яким він керував, ким-то нанесена навмисно та, можливо рідина, яка виявлена на колесі, це не кров людини, є неспроможними, оскільки спростовуються доказами, дослідженими судом.
З огляду на викладені обставини, ретельно, перевіривши доводи сторони захисту, суд не знаходить підстав визнати їх аргументованими, оскільки всі доводи спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Також, слід відмітити, що з матеріалів судової справи вбачається, що згідно Постанови Верховного Суду від 01.11.2018 року (т.2 а.с. 248-250) обвинувальний вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06.03.2017 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року було скасовано та призначений новий розгляд в суді першої інстанції. При повторному судовому розгляді судом врахована вищезазначена Постанова ВС.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відтак, виходячи з норм ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є суспільно небезпечним та тяжким; внаслідок вчиненого злочину загинула дитина, єдина донька для батьків, що є невідворотним наслідком для них.
За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Водночас, наслідком вчиненого ОСОБА_3 злочину стала смерть ОСОБА_10 через необережні дії обвинуваченого, які полягали у грубому порушенні правил дорожнього руху, що доведено в судовому засіданні.
При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Крім того, суд дає оцінку й тому, що ОСОБА_3 , керуючи автопоїздом у населеному пункті, проїжджаючі перехрестя, свідомо розуміючи, що в цьому місці можуть переходити проїзну частину дороги пішоходи, грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до летальних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 , чим проявив байдуже ставлення до життя, здоров'я та безпеки людини, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями.
Звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.
Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Законні підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує те, що він вчинив з необережності тяжкий злочин, який призвів до загибелі людини, данні про особу обвинуваченого, який судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей немає, одруженого, офіційно не працевлаштованого, за місцем робити характеризується позитивно, а також те, що він вину не визнав, не розкаявся, враховує думку потерпілих, прокурора.
Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено, крім того, враховуючи відношення обвинуваченого до скоєного та наслідків, що настали, у суду не виникає переконання в тому, що виправлення обвинуваченого можливе без реального виконання покарання.
За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило смерть потерпілої, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк в межах санкції статті.
Цивільний позов розглянутий окремо в порядку цивільного судочинства згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого фактичну вартість проведення експертизи, згідно наданої довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Строк відбуття покарання відраховувати з моменту фактичного затримання.
Речові докази - автомобіль «DAF TE47XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , напівпричеп «SCHWARZMULLER SPA-3E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 , заднє ліве колесо напівпричепа № 2, які зберігаються на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 - вважати повернутими за належністю.
-змиви РБК, бризговик, які зберігаються в камері речових доказів ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно квитанції № 164556 від 03.11.2015 року - знищити.
Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави фактичну вартість проведення експертизи № 70/27-712 від 16.10.2015 р. у розмірі 491 гривня 04 копійки (чотириста дев'яносто одна гривня чотири копійки).
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: ОСОБА_1