Справа № 161/3469/24
Провадження № 2-а/161/85/24
25 березня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі
головуючої судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судових засідань Вольської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТЦК) від 23.01.2024 № 53 на нього накладено штраф в сумі 3400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП.
Вказану постанову він вважає протиправною, з огляду на наступні обставини. 23.01.2024 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, він отримав направлення на стаціонарне лікування загального напрямку - судинна хірургія та в подальшому проходив стаціонарне лікування у клініці «Oxford Medical». Зазначає, що справа була розглянута у його відсутності, що порушує його права та позбавило можливості надати пояснення по суті інкримінованого правопорушення. Вважає, що причина його неявки до ТЦК була поважною та не була врахована при винесенні оскаржуваної постанови, як і ті обставини, що він перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради, як отримувач допомоги на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що постанова № 53 від 23.01.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню у зв'язку з недотриманням процедури її винесення та складення, а провадження у справі закриттю.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд поновити йому строк на оскарження постанови ТЦК № 53 від 23.01.2024. Скасувати постанову ТЦК № 53 від 23.01.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити . Зупинити виконання постанови ТЦК № 53 від 23.01.2024 відносно нього.
Ухвалою судді від 22.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у справі.
Від відповідача надійшов відзив, який обґрунтований тим, що 04.01.2024 під час здійснення заходів оповіщення, службовими особами ТЦК було вручено ОСОБА_1 під особистий підпис повістку про зобов'язання явки 05.01.2024 до ТЦК. У вказаний день ОСОБА_1 до ТЦК не з'явився, документів щодо поважності причин такої неявки до ТЦК не подав. З урахуванням наведеного, 12.01.2024 матеріали щодо розшуку ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП до органів Національної поліції. За результатами розшуку, 19.01.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, № 53 у зв'язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Протокол № 53 від 19.01.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП було складено у присутності позивача та повідомлено його про розгляд 23.01.2024 вказаного протоколу. Копія протоколу була вручена особисто ОСОБА_1 під підпис. Будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату розгляду протоколу, ОСОБА_1 23.01.2024 до ТЦК не з'явився. У зв'язку з неявкою останнього до ТЦК та враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про місце, час та дату розгляду протоколу, було ухвалено рішення про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210-1 КУпАП та застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн. 24.01.2024 оскаржувана постанова була надіслана позивачу. Посилаючись на викладене, представник відповідача, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповіді на відзив у вчитановлений ухвалою строк до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова була отримана адвокатом Жегестовською К.Г. 12.02.2024, а відтак позивачем пропущено строк на звернення до суду з поважних причин, а тому, суд вважає за необхідне поновити останньому строк на звернення до суду з позовом.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судом встановлено, що 04.01.2024 о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 було вручено повістку про прибуття 05.01.2024 до ТЦК, що підтверджується розпискою про її отримання.
На зазначений у повістці час та дату ОСОБА_1 не з'явився та був доставлений до ТЦК органами Національної поліції.
19.01.2024 за участю ОСОБА_1 було складено протокол № 53 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП. У вказаному протоколі, примірник якого був вручений ОСОБА_1 , повідомлено останнього під підпис про місце, час та дату розгляду протоколу.
23.01.2024 на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 не з'явився.
У відповідності до вимог ст.268 КУпАП, розгляд справи було проведено у відсутності позивача та винесено оскаржувану постанову.
Із постанови № 53 від 23.01.2024 за справою про адміністративне правопорушення, вбачається, що 04.01.2024 ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність прибуття 05.01.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії. У визначений у повістці строк ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
27.01.2024 ОСОБА_1 скерував до ТЦК заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за станом здоров'я терміном на два місяці.
24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, в останнє на 90 діб з 05 год. 30 хв. 13.05.2024.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, за ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах відповідно до рішень комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_4 , закладів охорони здоров'я СБУ, а у СЗР України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу та виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч.5 ст.33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487
Зокрема, п.1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов'язані повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття спірної постанови стало те, що ОСОБА_1 не з'явився 05.01.2024 до ТЦК для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії.
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2ст.210-1 КУпАП).
У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що така містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 280 КУпАП, а саме: органом, що розглядав справу - ТЦК встановлено, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП, встановлено його вину та долучено докази підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права передбачені ч.1 ст.63 Конституції України та ч.1 ст.268 КУпАП. Розгляд протоколу було призначено на 10 год.00 хв. 23.01.2024, про що під підпис повідомлено ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, заявляв або надсилав до ТЦК клопотання про відкладення розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 53 від 15.01.2024 у зв'язку з перебуванням на лікуванні.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог КУпАП.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що причини його неявки до ТЦК 23.01.2024 на розгляд справи відносно нього були поважними, оскільки відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 22.01.2024 ОСОБА_1 було рекомендовано оперативне лікування, 23.01.2024 він отримав електронне направлення № 8925-2430-3041-4380 на стаціонарне лікування загального напрямку - судинна хірургія, яке було проведено 27.01.2024, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти та того ж дня він був виписаний. Наведене на думку суду свідчить про наявність у ОСОБА_1 можливості подати до ТЦК клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з оперативним втручанням.
Не доведеним є посилання позивача про те, що по завершенню лікування, а саме 31.01.2024 ним було направлено заяву з обґрунтування причин неявки до ТЦК, оскільки матеріали справи не містять таких доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вина позивача встановлена та підтверджена матеріалами справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.210 КУпАП , суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26 березня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта