Справа № 303/22/24
25.03.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гаврилець Миколи Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, 24 грудня 2023 року о 21 год. 07 хв., в м. Мукачево на перехресті вул. Садова та вул. Духновича, 75, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився о 21:22 год. при безперервній фіксації на БК 473908. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Гаврилець М.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Вказує на те, що інспектором поліції не було залучено двох свідків під час складання протоколу, що є порушенням Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду та свідчить про недотримання процедури фіксації факту відмови водія від проходження огляду. Посилається на те, що наявним відеозаписом не зафіксовано в повному обсязі обставини, за яких було складено протокол про адмінправопорушення, отже вина ОСОБА_1 не доведена допустимими та достовірними доказами. Також зазначає, що ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, матеріали справи не містять. Просить суд, оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гаврилець М.Б., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Всупереч доводам апеляційної скарги, висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
- так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №412781 від 24.12.2023, слідує, що 24 грудня 2023 року о 21 год. 07 хв., в м. Мукачево на перехресті вул. Садова та вул. Духновича, 75, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився о 21:22 год. при безперервній фіксації на БК 473908. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Від підпису у протоколі та від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №411030 від 24.12.2023 з якого слідує, що 24 грудня 2023 року о 21 год. 07 хв., в м. Мукачево на перехресті вул. Садова та вул. Духновича, 75, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , та повертаючи праворуч не надав перевагу у русі транспортному засобу Volkswagen, який рухався по кільці, чим спричинив створення аварійної обстановки, чим порушив вимоги п.п. 16.6, 2.3 (д) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП;
- розпискою ОСОБА_1 від 24.12.2023, якою підтверджено факт залишення на зберігання транспортного засобу;
- відеозаписом з нагрудних камер відповідно до якого працівники поліції зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . У подальшому виявивши у нього ознаки наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів), поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу на огляд. Від огляду останній відмовився. Після чого поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол.
Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Доводи наведені стороною захисту в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду, був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності.
Твердження адвокатом Гаврилець М.Б. в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд з метою визначення стану сп'яніння, апеляційний суд також відхиляє, оскільки направлення для проходження огляду на стан сп'яніння, працівник поліції виписує у разі бажання особи пройти огляд в медичному закладі, однак водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гаврилець М.Б. з приводу незаконних дій працівників поліції, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час подання апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту ОСОБА_1 .
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисника про те, що інспектором поліції не було залучено двох свідків під час складання протоколу, що є порушенням Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду та свідчить про недотримання процедури фіксації факту відмови водія від проходження, оскільки ч. 2 ст. 266 КУпАП після прийняття Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року зазнала змін і відповідно до неї огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки всі дії з приводу проходження огляду ОСОБА_1 були зафіксовані на відеозапис, який був долучений до справи та містить фіксацію усієї процедури, а тому наявність 2 свідків у цьому разі є не обов'язковою, у зв'язку з чим це не впливає на допустимість самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника про те, щонаявним відеозаписом не зафіксовано в повному обсязі обставини, за яких було складено протокол про адмінправопорушення, отже вина ОСОБА_1 не доведена допустимими та достовірними доказами, апеляційний суд вважати обґрунтованим не може виходячи з наступного.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої та апеляційної інстанцій, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_2 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_3 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст.33-35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Гаврилець Миколи Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага