Справа № 301/4453/23
25.03.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за його апеляційною скаргою на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2024 року,
Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2043 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 14.12.2023 о 17:05 год. в с. К.Мартинка, вул. Центральна, керував транспортним засобом марки ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження медичного огляду відмовився їхати до Іршавської РЛ, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обстави, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у постанові суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що автомобілем не керував, оскільки автомобіль ВАЗ-2121 перебував в нерухомому стані. Вказує на те, що працівники поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці не пропонували і він від такого не відмовлявся.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд його апеляційної скарги без його участі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду.
.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Всупереч доводам апеляційної скарги, порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 487059 від 14.12.2023 слідує, що 14.12.2023 о 17:05 год. в с. К.Мартинка, вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження медичного огляду відмовився їхати до Іршавської РЛ, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підписом у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений, однак від надання пояснень відмовився.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 487059 від 14.12.2023, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 594227 від 14.12.2023 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 121 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.12.2023; диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп'яніння та пропонування працівникам поліції хабаря, на що працівники поліції попередили останнього про притягнення до кримінальної відповідальності. Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а оправдовувався перед поліцейськими, що не побачив проблискові маячки і тому не зупинився.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду, був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що автомобілем не керував, оскільки автомобіль ВАЗ-2121 перебував в нерухомому стані, апеляційний суд також відхиляє, і розцінює як обраний ним спосіб захисту та невдалу спробу змоделювати ситуацію на свою користь з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки такі доводи в сукупності спростовуються змістом переглянутих відеозаписів.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці не пропонували і від такого ОСОБА_1 не відмовлявся, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовлявся від проходження будь - якого огляду. Відтак, працівниками поліції на відеокамеру було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого було складено протокол щодо порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме- про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час подання апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2024 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага