18 березня 2024 р.Справа № 520/18694/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 13.12.23 року у справі № 520/18694/23
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод"
про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі за текстом також - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (далі та текстом також - відповідач, ПрАТ "Харківський плитковий завод"), в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 799170,88 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у позовній заяві, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи позивача щодо того, що на підприємство покладається обов'язок зі створення та самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Харківський плитковий завод" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
10.04.2023 позивачем в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті ПрАТ "Харківський плитковий завод" у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 442 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 14 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 18 осіб.
За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ПрАТ "Харківський плитковий завод" нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в сумі 763150,20 грн, а також суму пені у розмірі 36020,68 грн.
Уважаючи, що відповідачем порушено вимоги ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідач в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому дійшов висновку про виконання ПрАТ "Харківський плитковий завод" вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного - господарських санкцій та пені.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991, №8 75-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
За приписами частин п'ятої, одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року, № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок № 70).
Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до вимог пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 за № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.
Окрім того, відповідно до пункту 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року, № 591 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2020 р. за № 1007/35290, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.
Відтак при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.
Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інваліднісю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Разом з цим адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 за № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013).
Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 за № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року, № 316 “Про затвердження форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520.
Відповідно до пункту 1.4 (Розділ І Порядку) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Згідно з пунктом 1.5. (Розділ І Порядку) форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.
Разом з тим виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з осіб з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18 та від 19 серпня 2021 року у справі № 812/1131/18.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18 та від 24 березня 2021 року у справі № 440/2371/19.
Як убачається із матеріалів справи, ПрАТ «Харківський плитковий завод» зареєстровано та має виробничі потужності за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 297.
У спірний період у ПрАТ "Харківський плитковий завод" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 442 штатних працівника, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, становить 18 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 14 осіб.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи. З 24 лютого 2022 року у м. Харкові почались активні воєнні (бойові) дії та й на теперішній час продовжуються обстріли міста та населених пунктів області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309, з 24.02.2022 Харківська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Харків, є територією проведення воєнних (бойових) дій, а до 15.09.2022 відносилась до території активних бойових дій.
З огляду на вказані обставини, з метою забезпечення безпеки працівників підприємства з 24.02.2022 відповідачем зупинено виробництво, що підтверджується Наказом ПрАТ «Харківський плитковий завод» від 24.02.2022 за № 24/01 «Про зупинення виробництва та скорочення тривалості робочого часу працівників», про що було повідомлено Харківський міський центр зайнятості, після чого останнім прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю працівникам ПрАТ «Харківський плитковий завод».
Як зазначено представником відповідача, внаслідок порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями російської федерації відбувалися обстріли підприємства, що призвело як до пошкодження, так і повного знищення майна та транспортних засобів ПрАТ «Харківський плитковий завод», окремі виробничі будівлі були повністю знищені, а інші зазнали суттєвих пошкоджень, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12022221180001181, зареєстрованого 06.10.2022.
Зі змісту наданих до суду представником відповідача заперечень та доказів убачається, що відповідно до вимог Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005, і Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 за № 4, відповідачем до компетентних органів подано: звіти із праці за січень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 1147, доставлено 08.02.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за лютий 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 1137, доставлено 29.08.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за березень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 93, доставлено 29.08.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за квітень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 96, доставлено 28.08.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за травень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 103, доставлено 29.08.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за червень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 110, доставлено 29.08.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за липень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 107, доставлено 28.10.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за серпень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 172, доставлено 28.10.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за вересень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 257, доставлено 28.10.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за жовтень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 334, доставлено 18.11.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за листопад 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 347, доставлено 26.12.2022 до центру обробки електронних звітів Держстату України; за грудень 2022 року за формою № 1-ПВ: середньооблікова кількість штатних працівників, осіб за звітний місяць 355, доставлено 06.03.2023 до центру обробки електронних звітів Держстату України; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період: січень 1147, лютий 1137, березень 1136, доставлено до районного рівня 3500 Північне МУ ДПС по роботі з ВПП 20.07.2022; за 2 квартал 2022 року - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період: квітень 96, травень 103, червень 110, доставлено до районного рівня 3500 Північне МУ ДПС по роботі з ВПП 12.08.2022; за 3 квартал 2022 року - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період: липень 107, серпень 172, вересень 257, доставлено до районного рівня 3500 Північне МУ ДПС по роботі з ВПП 04.11.2022; за 4 квартал 2022 року - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період: жовтень 334, листопад 347, грудень 355, доставлено до районного рівня 3500 Північне МУ ДПС по роботі з ВПП 09.02.2023.
При цьому суду повідомлено про те, що після проведення спільних консультацій між позивачем та відповідачем виявлено технічну помилку, допущену в податковому розрахунку за 1 квартал, а саме за березень місяць 2022 pоку, де середньооблікова кількість штатних працівників зазначена 1136 осіб.
Так, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідачем за допомогою програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді подано уточнюючий податковий розрахунок за 1 квартал 2022 року, який доставлений до районного рівня 3500 Північне МУ ДПС по роботі з ВПП 17.08.2023, з виправленням показника середньооблікової кількості штатних працівників за березень місяць 2022 року, яка склала 152 особи.
Також відповідачем повідомлено про вказані обставини і позивача шляхом направлення супровідного листа вих. № 339 від 22.08.2023 та додатку до листа № 339 від 22.08.2023 за вих. № 408 від 28.08.2023.
Представником позивача у наданих під час розгляду справи поясненнях було вказано, що відомості, на які посилається відповідач, не відображаються у системі органів Пенсійного фонду України, а отже не відображаються і у позивача.
Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає, що згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.11.2023 за № 2000-0704-8/167281 позивача повідомлено про те, що згідно з даними, отриманими в порядку міжвідомчого обміну інформацією від органів Державної податкової служби України станом на 16.11.2023 в інформаційних системах Пенсійного фонду України наявна інформація щодо наступних звітів «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» страхувальника Приватне акціонерне товариство «Харківський плитковий завод», код ЄДРПОУ 00293628, за І квартал 2022 року: № 296666 від 20.07.2022 (тип розрахунку «Звітний», статус розрахунку «Без помилок», стан «Актуальний») із зазначенням показника «Середньооблікова кількість штатних працівників» (рядок 101) за перший місяць кварталу - 1147, за другий місяць кварталу - 1137, за третій місяць кварталу 1136; № 584036 від 07.11.2022 (тип розрахунку «Уточнюючий», статус розрахунку «Помилка завантаження», стан «Неактуальний»), показник «Середньооблікова кількість штатних працівників» (рядок 101) відсутній. Крім того, вказано, що звіт страхувальника від 17.08.2023, на який посилається Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків у доданих листах, в інформаційних системах Пенсійного фонду України відсутній.
Листом від 04.12.2023 за № 2922/6/35-00-04-06-14 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у відповідь на лист відповідача повідомлено, що податковим органом направлено лист від 01.12.2023 за №1495/5/35-00-04-06-10 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про надання інформації щодо подання платником ПрАТ «Харківський плитковий завод» (код ЄДРПОУ 00293628) 17.08.2023 уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року (звітність зареєстровано контролюючим органом за номером 9312725307). Згідно з прийнятою звітністю показник «Середньооблікова кількість штатних працівників» (рядок 101) за січень 2022 року, складав 1147 осіб, за лютий 2022 року - 1137 осіб, за березень 2022 року - 152 особи.
Відтак, ураховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем фактично було допущено технічну помилку, яку виправлено шляхом направлення до контролюючого органу відповідного уточнюючого податкового розрахунку, який прийнято та зареєстровано.
З огляду на виправлення допущеної технічної помилки, слід дійти висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та належне працевлаштування на вказане місце осіб з інвалідністю.
Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять лист Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 04.07.2023 за № 17.03-4369 “Щодо надання інформації”, зі змісту якого вбачається, що протягом 2022 року Приватне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" (код ЄДРПОУ 00293628) не надавало Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою “особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). За цей період до Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості. Протягом 2022 року на обліку у Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості перебувало 1068 осіб з інвалідністю, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні, з них в Харківському міському центрі зайнятості перебувало 905 осіб з інвалідністю.
В матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались за працевлаштуванням у ПрАТ "Харківський плитковий завод". При цьому судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності доказів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
Враховуючи наведене, у зв'язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виконання ПрАТ "Харківський плитковий завод" вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного-господарських санкцій та пені.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Доводи позивача щодо обов'язку відповідача вживати заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю нормативно не обґрунтовані, з огляду на що не беруться колегією суддів до уваги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі № 520/18694/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року