18 березня 2024 р.Справа № 520/26306/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 13.11.23 року у справі № 520/26306/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (далі також - позивач, ТОВ "ВІМО-ПЛЮС") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці (далі також - відповідач, митниця), в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000485/2 від 06.09.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2023/000507 від 06.09.2023;
- стягнути судовий збір у сумі 19799,37 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000485/2 від 06.09.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2023/000507 від 06.09.2023.
Стягнуто на користь ТОВ « ВІМО-ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці судовий збір у сумі 19799 грн 37 коп.
Стягнуто на користь ТОВ « ВІМО-ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. 51-52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18.03.2024 представниками позивача та відповідача до суду подані заяви про розгляд справи без технічної фіксації судового засідання.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» та VIOLA Sp. z o.o., ul. Rolnicza 10, 22-600 Tomaszow Lubelski, Polska укладено контракт № 1 від 23.08.2023 на поставку товару у кількості та асортименті, вказаних у рахунках-фактурах продавця на кожну поставку, що є невід'ємними частинами контракту; продавець поставляє покупцеві товар на умовах СРТ Харків, товари поставляються партіями автомобільним транспортом.
06.09.2023 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» подана митна декларація № 23UA807200011610U9 на товари - вироби з натуральної шкіри: жувальні засоби для чищення зубів собак у вигляді іграшок, код 4205009000; продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів; розфасований для роздрібної торгівлі, код 2309101100; продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі, код 2309101100; продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі, код 2309101100; роги тварин для годування тварин, розфасований для роздрібної торгівлі: ласощі Trixie для собак, код 0507900000; продукти з риб для годування тварин, розфасовані для роздрібної торгівлі, код 0511919000.
У вказаній ЕМД митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Разом з митною декларацією подані: сертифікат якості (Certificate of quality) сертифікат якості № 6000905-1, пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/08/2023 від 28.08.2023, рахунок - фактура (iнвойс) (Commercial invoice) VIMD/000001/08/2023 від 28.08.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) від 31.08.2023, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) VIMD/000001/08/2023 від 28.08.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі -продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1 від 23.08.2023, договір про надання послуг митного брокера № 300726 від 20.07.2023, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 10397580 від 03.09.2023, копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E1202267 від 31.08.2023.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № 23UA807200011610U9 згенеровано профілі ризиків, зокрема за кодом 105-2: «Учасник ЗЕД Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС"'(гр. 9 МД, код ЄДРПОУ 44959490) недавно взятий на облік. Товар(и) № 1, 2, 3, 4, 5, 6: це перше митне оформлення імпортером товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів. Встановлено, що зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - відсутній договір про транспортне перевезення товару; - відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; - відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; - у пакувальному листі від 28.08.2023 за № VIMD/000001/08/2023 вага нетто (без пакування) відрізняється від ваги нетто в МД, наданій до митного оформлення; - в експортній декларації № 23PL301010E1202267 вага брутто відрізняється від ваги брутто в МД, наданій до митного оформлення; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.
Митницею письмово повідомлено декларанта відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
06.09.2023 декларантом позивача надіслано лист, в якому зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість та вимога щодо прийняття митницею рішення.
06.09.2023 відповідачем прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та з урахуванням приписів ст. 59, 64 МК України підготовлено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA807000/2023/000485/2 за другим (ідентичні товари) та резервним методами, сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2023/000507 від 06.09.2023.
Не погодившись із рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі - Класифікатор документів).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно - інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні митним органом вказані такі підстави відмови в прийнятті митної декларації позивача:
- відсутній договір про транспортне перевезення товару;
- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- у пакувальному листі від 28.08.2023 за № VIMD/000001/08/2023 вага нетто (без пакування) відрізняється від ваги нетто в МД, наданій до митного оформлення;
- в експортній декларації № 23PL301010E1202267 вага брутто відрізняється від ваги брутто в МД, наданій до митного оформлення.
Щодо тверджень митниці про розбіжності ваги нетто та брутто заявленої ВМД № UA807200011610U9 з поданими до неї документами, то у пакувальному аркуші № VIMD/000001/08/2023 від 28.08.2023 вказано вагу брутто 16604 кг та вагу нетто 14759,70 кг, що відповідає вазі, заявленій у МД 23UA807200011610U9 від 06.09.2023, а також вазі, заявленій в експортній МД № 23PL301010E1202267 від 31.08.2023.
Заявлена в пакувальному аркуші № VIMD/000001/08/2023 від 28.08.2023 вага нетто 8532,78 кг - це вага кормів для тварин у даному пакувальному аркуші, і не є повною вагою всіх товарів, зазначених у МД 23UA807200011610U9 від 06.09.2023, оскільки у декларації присутні не лише корми для тварин, а й інші товари.
Щодо відсутності договору про транспортне перевезення товару, заявки до договору на транспортне перевезення товару, колегія суддів зазначає, що за умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах СPT.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.
Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, то колегія суддів зазначає, що вказані документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час проходження процедури митного оформлення товарів згідно з митною декларацією № 23UA807200011610U9 від 06.09.2023, позивачем до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, у зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного контролю вказаних митних декларацій спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів за кодом.
Таким чином фактичною підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало судження суб'єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для прийняття рішення № UA807000/2023/000485/2 від 06.09.2023 стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - митні декларації № UA110150/2023/10117 від 20.07.2023; № UA209190/2023/41992 від 30.08.2023; № UA209190/2023/33702 від 13.07.2023; № UA209190/2023/33702 від 13.07.2023; № UA209190/2023/40333 від 21.08.2023.
Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.
Проте матеріали справи містять митні декларації ІМ40ДЕ 23UA807200005868U1, де товар № 30 «Вироби з натуральної шкіри: жувальні засоби для чищення зубів собак у вигляді іграшок різних форм та розмірів, без вмісту кормів та кормових добавок, виготовлені зі шматків натуральної шкіри…» за кодом УКТЗЕД 4205009000, виробник: «Trixie Heimtierbedarf GmbH & Co. KG (країна виробництва CN) був оформлений з митною вартістю 3,00 $/кг на умовах поставки СРТ-Харків, ІМ40ДЕ 23UA807200010821U3, де товар № 6 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі» за кодом УКТЗЕД 2309101100, виробник: «Trixie Heimtierbedarf GmbH & Co. KG (країна виробництва EU) був оформлений з митною вартістю 1,10 $/кг на умовах поставки СРТ-Харків; ІМ40ДЕ 23UA807200010821U3, де товар № 1 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі…» за кодом УКТЗЕД 2309101100, виробник: «Trixie Heimtierbedarf GmbH & Co. KG (країна виробництва CN) був оформлений з митною вартістю 1,65 $/кг на умовах поставки СРТ-Харків; ІМ40ДЕ 23UA807200010821U3 (копія додається), де товар № 27 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин: корм для собак та котів, розфасований для роздрібної торгівлі…» за кодом УКТЗЕД 2309101100, виробник: «Trixie Heimtierbedarf GmbH & Co. KG (країна виробництва TH) був оформлений з митною вартістю 1,10 $/кг на умовах поставки СРТ-Харків, які також складені у найближчій період поставки, містять вартість імпортованих товарів відповідну до вартості товарів імпортованих позивачем та відповідні умовами поставки, країну походження товару тощо.
При цьому одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16 тощо).
Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, при цьому враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.
Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598 передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.
Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подання до митного оформлення нових митних декларацій жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданими митними деклараціями, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі № П/811/1614/16.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000485/2 від 06.09.2023, оскільки таке не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Харківською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2023/000507 від 06.09.2023.
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб'єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції відповідно до положень статті 139 КАС України та стягнуто на користь ТОВ « ВІМО-ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці судовий збір у сумі 19799 грн 37 коп та витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп.
Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 520/26306/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року