18 березня 2024 р.Справа № 480/2898/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 28.12.23 по справі № 480/2898/23
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 - командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади № 1, Добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади № 1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 - командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 про розірвання контракту добровольця територіальної оборони з ОСОБА_1 ; зобов'язати командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 поновити ОСОБА_1 на службі у складі добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/2898/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади № 1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Залучено до участі у справі другим відповідачем - Добровольче формування Лебединської міської територіальної громади №1.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрито.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. Вказує, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Стверджує, що виконання завдань у складі добровольчого формування територіальної громади є одним із видів публічної служби, тому дана справа підсудна Сумському окружному адміністративному суду.
Командир добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 без змін. Просить розглянути справу без участі представника відповідача.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не належить розглядати в рамках адміністративного судочинства, оскільки вони не стосується захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а мають вирішуватися, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Поряд з цим, згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є правомірність рішення командира добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 про розірвання контракту добровольця територіальної оборони з ОСОБА_1 .
Зі змісту контракту добровольця територіальної оборони встановлено, що контракт укладений між командиром добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов'язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, відповідно до Закону України «Про основи національного супротиву» від 27.01.2022 року №2024-ІХ та Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1449.
Відповідно до п.1 контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання, в тому числі щодо виконання завдань та повноважень територіальної оборони у складі добровольчого формування Лебединської міської територіальної громади № 1.
Пунктами 2, 3 контракту встановлено, що на добровольця, який зарахований до складу добровольчого формування територіальної громади та уклав цей контракт, поширюється дія статутів Збройних Сил України. На добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст.119 Кодексу законів про працю України.
Суд враховує, що згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України в особливий період здійснюється військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.
Громадяни України зараховуються до складу військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України за місцем своєї реєстрації.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про основи національного спротиву» громадянин України, які на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, вважаються добровольцями Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Згідно з п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про основи національного спротиву» сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про основи національного спротиву» доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про основи національного спротиву» територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про основи національного спротиву» на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналізуючи правовий статус, мету створення, завдання, структуру, систему управління військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, суд зазначає, що такі являються утвореними відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» військовим формуванням у складі Збройних Сил України.
Особи, які проходять службу у складі Сил ТО ЗСУ вважаються військовослужбовцями, складають військову присягу та повинні дотримуватися при виконанні службових обов'язків статутів Збройних Сил України.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 року №84 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони.
Таким чином, виконання завдань добровольця територіальної громади за умовами служби, гарантіями таких осіб, засад підпорядкованості, єдиноначальності тощо, співвідноситься із виконанням обов'язків військової служби.
При цьому, відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За таких обставин, з огляду на статус позивача як добровольця територіальної громади, враховуючи те, що спір в межах даної справи стосується звільнення ОСОБА_1 зі служби за контрактом, такий позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що даний спір в контексті заявлених позовних вимог не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Однак, суд першої інстанції закрив провадження у справі з причин звернення до суду неналежної юрисдикції, не роз'яснивши позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.
Крім того, згідно з ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
З огляду на вищенаведене, вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали приймаються колегією суддів в якості належних.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 480/2898/23 скасувати.
Справу № 480/2898/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року