21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2010 р. Справа № 11/31-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Воля-В", с. Молотківці Козятинського району Вінницької області
про стягнення 91615,03 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
За участю представників сторін:
Позивача: не з'явився.
Відповідача: ОСОБА_1., директор, протокол № 1 від 03.02.2005 року (брав участь в судовому засіданні 06.10.2010 року).
ВДВС: Бухарашвілі О.А., головний державний виконавець ВДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, довіреність № б/н від 05.10.2010 року (брав участь в судовому засіданні 06.10.2010 року).
Заявлено позов про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Воля -В" заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 378-05-2008 від 03.05.2008р. в загальному розмірі 88 615,03 грн., з яких: 13 129,66 грн. - курсова різниця, 13516,49 грн. -пеня, 1 711,20 грн. -3% річних, 15777,63 грн. - індекс інфляції, 44 480,05 грн. -штраф. Крім того заявлено до відшкодування 3000 грн. адвокатських послуг.
29.03.2010 року у даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Воля -В" (22114, Вінницька область, Козятинський район, с. Молотківці, код 32840536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, фактична адреса: 03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 павільйон № 60, код 25591321) 13 516 (тринадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 49 коп. -пені; 1 711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 20 коп. -3% річних; 15 777 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 63 коп. - інфляційних втрат; 44 480 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 05 коп. -штрафу; 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 85 коп. - витрат зі сплати державного мита, 201 (двісті одну) грн. 03 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 555 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.
На виконання даного рішення 09.04.2010 року було видано відповідний наказ.
28.07.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга ТОВ "Тридента Агро" на дії та бездіяльність ВДВС Козятинського районного управління юстиції у Вінницькій області.
За резолюцією голови суду розгляд вказаної скарги доручено судді Банасько О.О. в зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 02.08.2010 року скаргу призначено до розгляду в засіданні суду 22.09.2010 року.
В судове засідання 22.09.2010 року представники сторін та ВДВС Козятинського РУЮ у Вінницькій області не з'явились, не виконали вимог ухвали суду від 02.08.2010 року незважаючи на те, що про час та місце судового засідання останні були повідомлені належним чином, що вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень наявних в матеріалах справи (№ 20157016, № 20156923, № 20159485).
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу та неподання останніми витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 06.10.2010 року.
Однак в судове засідання призначене на 06.10.2010 року представник позивача не з'явився, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.
При цьому суд констатує, що останній був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання у справі № 11/31-10, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 20259471 наявним в матеріалах справи.
Виходячи з наведеного суд вважає що вжив усіх заходів для повідомлення стягувача про час та місце судового засідання, однак останній своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
З огляду на приписи ч.2 ст.1212 ГПК України, яка вказує, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності стягувача.
06.10.2010 року до суду відділом ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області подано письмове заперечення на скаргу стягувача (від 05.10.2010 року № 12513) в якому останній просить відмовити в задоволенні скарги на бездіяльність відділу в зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.
При цьому у вказаному запереченні зазначається наступне:
- на виконанні відділу ДВС відносно боржника знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення 133418,58 грн. на користь юридичних осіб;
- в рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" вчинювались певні дії, зокрема, накладено арешт на кошти та майно боржника тощо.
В судовому засіданні 06.10.2010 року оголошувалась перерва до 11.10.2010 року.
Заслухавши пояснення представників органу ДВС та боржника, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Вінницької області від 07.05.2010 року у справі № 11/31-10 (оригінали якого оглядались в судовому засіданні) судом встановлено наступне.
07.05.2010 року відділом державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа (наказу господарського суду Вінницької області у справі № 11/31-10 виданого 09.04.2010 року). Одночасно з відкриттям виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Копію вказаної постанови, окрім стягувача та боржника, було надіслано Козятинському ВООБТІ, Козятинському ВДАІ МРЕВ, Інспекції Держтехнагляду по Козятинському районі (лист від 10.05.2010 року № 6969).
Листами КП ВООБТІ від 21.05.2010 року № 774/1263, від 16.08.2010 року № 2174 та ВРЕР м.Козятин від 01.10.2010 року № 398 підтверджено факт надходження на адресу вказаних установ постанов відділу ДВС, в тому рахунку і постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2010 року, яка надсилалась рекомендованим листом від 10.05.2010 року № 6969.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, в подальшому відділом ДВС направлялись в банківські установи постанови про арешт коштів боржника та вимоги про перерахування грошових коштів (листи та вимоги від 18.08.2010 року № 11459, № 11458, від 30.08.2010 року № 11461, від 29.09.2009 року № 12476, від 29.09.2009 року № 12477).
У відповідях на вказані листи банківські установи повідомляли ВДВС про прийняття до виконання постанов про арешт коштів боржника та залишок коштів на рахунку.
Окрім того, 05.10.2010 року державним виконавцем Бухарашвілі О.А. було складено акт опису й арешту майна боржника - 21 одиниці сільськогосподарської техніки.
Як вбачається із скарги остання мотивована тим, що при виконанні наказу господарського суду Вінницької області по справі № 11/31-10 від 09.04.2010 року органом ДВС не вжито усіх необхідних заходів щодо розшуку коштів та майна боржника, а також не вжито всіх передбачених чинним законодавством України виконавчих дій, що проявляється у відсутності документів в матеріалах виконавчого провадження.
За результатами розгляду скарги стягувач просить суд визнати дії та/або бездіяльність ВДВС Козятинського РУЮ у Вінницькій області щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області по справі № 11/31-10 від 09.04.2010 року протиправними та незаконними, а також зобов'язати останній вчинити цілий перелік дій, в тому рахунку направити запити в різні установи та організації, витребувати від боржника ряд документів, накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно тощо.
За результатами встановлених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволені скарги боржника виходячи з наступних міркувань.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.ч. 2, 5, 7 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Частинами 1-5 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Згідно ч.1 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).
В п.7 вказаної вище Постанови Пленуму зазначається, що за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 24824 ЦПК та статей 86, 1212 ГПК.
Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 1212 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 24824 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону № 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону № 606-XIV).
Як вбачається із матеріалів досліджених судом, ВДВС вчинювались дії по виконанню наказу № 11/31-10 виданого 09.04.2010 року, зокрема накладався арешт на майно та грошові кошти боржника, робились запити в державні установи щодо наявності у боржника нерухомого та рухомого майна, проведено опис та арешт майна боржника (21 одиниця сільськогосподарської техніки) тощо.
В ухвалах від 02.08.2010 року та від 22.09.2010 року суд зобов'язував стягувача, окрім іншого, надати письмове пояснення в якому конкретизувати, що саме є предметом оскарження (дії чи бездіяльність) ВДВС Козятинського районного управління юстиції у Вінницькій області та докази які підтверджують факт ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження (заяви, листи, посвідчення про відрядження тощо) з огляду на посилання стягувача про відсутність в матеріалах виконавчого провадження документів.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Однак всупереч вимогам ухвал суду та вказаним вище приписам процесуального законодавства стягувач не надав жодного доказу в підтвердження наведених в скарзі доводів.
Наведені обставини переконливо свідчать про те, що посилання стягувача на бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні наказу № 11/31-10 виданого 09.04.2010 року є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч.3 ст.1212 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Як наголошується в п.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 04-5/365 суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про неправомірність доводів скаржника в зв'язку з чим відхиляє його скаргу в повному обсязі.
Відхиляючи скаргу суд зауважує, що вимоги скаржника про зобов'язання органу ДВС вчинити певні дії щодо направлення запитів в різноманітні установи та організації не може бути задоволена судом, оскільки частина із вказаних вимог є фактично виконаною державним виконавцем (накладення арешту на майно та грошові кошти, надіслання запитів в різноманітні установи та організації тощо), а інша частина вимог не узгоджується з приписами п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" тощо.
Керуючись ст.ст. 86, 115, 1212 ГПК України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" від 26.07.2010 року № 432 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Козятинського районного управління юстиції у Вінницькій області відхилити повністю.
2. Ухвалу надіслати стягувачу, боржнику та відділу державної виконавчої служби Козятинського районного управління юстиції у Вінницькій області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - стягувачу - вул. Ямська, 28А, м.Київ, 03038.
3 - ВДВС Козятинського районного управління юстиції у Вінницькій області - вул. Леніна, 30, м.Козятин, 22100.
4 - боржнику - с. Молотківці, Козятинського району, Вінницької області, 22114.