19 березня 2024 року м. Рівне №460/15989/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), за змістом якого просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 25.01.2023 №172450006010 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу період роботи в Кооперативі «Авангард» м.Костопіль з 11.12.1988 по 06.02.1995;
- зобов'язати відповідача-2 призначити пенсію за віком з 18.01.2023 з урахуванням страхового стажу за період роботи в Кооперативі «Авангард» м.Костопіль з 11.12.1988 по 06.02.1995.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що досягнувши 60-річного віку позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не зараховано період роботи з 11.12.1988 по 06.02.1995 у зв'язку наявністю виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення. Позивач стверджує про безпідставне не врахування вказаних періоду роботи до страхового стажу, так як, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та неналежний порядок ведення документації. Також зазначив, що недотримання правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.
Ухвалою суду від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
25.07.2023 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 29 років 07 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.10.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що 18.01.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області прийнято рішення №172450006010 від 25.01.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 11.12.1988 по 06.02.1995, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення та рекомендовано надати уточнюючу довідку. 10.05.2023 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою про призначення пенсії. Рішенням від 17.05.2023 №172450006010 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано спірний період роботи через різницю між наказом та датою звільнення. Оскільки уточнюючу довідку позивачем не надано, то підстави для зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та призначення пенсії за віком з 18.01.2023 відсутні. Зауважено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 10.05.2023 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наведених підстав, управління просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
18.01.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, та прийнято рішенням №172450006010 від 25.01.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.10.1980 з 11.12.1988 по 06.02.1995, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення.
Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.02.2023 №1287/02-16.
10.05.2023 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за принципом екстериторіальності) прийнято рішення №172450006010 від 17.05.2023, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 23.09.1985 по 06.12.1988 - різниця між наказом та датою звільнення 2 місяці (06.10.1988), також відсутня назва підприємства яке приймає на роботу і відсутній підпис голови після запису на прийняття.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Суд зазначає, що наявність відповідного віку для призначення пенсії відповідачами не заперечується.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Суд зазначає, що згідно з розрахунком страхового стажу позивача (Форма РС-право), станом на 18.01.2023 страховий стаж позивача складає 29 років 7 місяців 7 днів.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановив суд, зі змісту рішення від 25.01.2023 №172450006010, позивачу відмовлено у зарахуванні трудового стажу періоду роботи з 11.12.1988 по 06.02.1995, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду, позивач 11.12.1988 прийнятий на роботу в кооператив «Авангард» (наказ від 11.12.1988 №37), 06.02.1995 звільнений за власним бажанням (наказ від 06.02.1995 №24).
Зазначені записи містять підпис посадової особи та скріплені печаткою відповідного підприємства.
Суд зазначає, що у даному випадку всі відомості, що зазначені у спірних записах, читабельні та зрозумілі. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та період роботи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо відповідного періоду роботи відповідачами суду не надано.
Суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок працівників на час внесення такого запису у трудовій книжці позивача регулювала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, яка діяла до 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 162).
Згідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.
Пунктом 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того, в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Також суд звертає увагу на те, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що період роботи з 11.12.1988 по 06.02.1995 безпідставно не було зараховано до страхового стажу позивача.
Таким чином, станом на момент звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 18.01.2023 відповідав усім вимогам для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Поряд з цим, щодо обраного позивачем способу порушених прав, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув 60-річного віку 17.01.2023.
18.01.2023 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням від 25.01.2023 №172450006010 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Підставою для відмови слугувало незарахування періоду роботи позивача до його страхового стажу з 11.12.1988 по 06.02.1995.
10.05.2023 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Рішенням від 17.05.2023 №172450006010 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, не зарахувавши до такого період роботи позивача з 23.09.1985 по 06.12.1988.
Враховуючи такі дії позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вичерпало свою дію наступним зверненням позивача із заявою про призначення пенсії та прийняттям рішення органом Пенсійного фонду щодо чергової його заяви.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.01.2023 №172450006010.
Поряд з цим, відповідачем-2 за змістом відзиву на позовну заяву визнано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 10.05.2023 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV.
Обставина щодо призначення пенсії позивачу пенсії з 10.05.2023 також підтверджується протоколами про перерахунок пенсії від 18.08.2023 та 25.08.2023.
З розрахунку стажу (форма РС-право) станом на 10.05.2023 вбачається, що страховий стаж позивача становить 30 років 2 місяців 6 днів. При цьому, до страхового стажу враховано період роботи останнього з 23.09.1985 по 06.12.1988, який відповідно до рішення 17.05.2023 №172450006010 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не був врахований.
Поряд з цим, згідно цього розрахунку не включено період роботи позивача з 11.12.1988 по 06.02.1995, який за висновками суду підлягає врахуванню до страхового стажу.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 11.12.1988 по 06.02.1995 в Кооперативі «Авангард» та здійснити призначення та перерахунок пенсії за віком з 18.01.2023 (з моменту первинного звернення позивача до органу Пенсійного фонду).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 11.12.1988 по 06.02.1995 в Кооперативі «Авангард» та здійснити призначення та перерахунок пенсії за віком з 18.01.2023 (з моменту первинного звернення позивача до органу Пенсійного фонду).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати у виді судового збору у сумі 536,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під.2,м. Харків,Харківська обл.,61022, ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344)
Суддя Д.Є. Махаринець