19 березня 2024 року м. Рівне №460/13460/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
доВідділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100грн від 23.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача про накладення штрафу та відповідна постанова є неправомірними, оскільки на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату за період з 12.12.2019 по 31.10.2021 із застосуванням двох мінімальних заробітних плат за відповідний рік у сумі 216743,18грн. Розмір пенсії із урахуванням рішення суду станом на 01.03.2023 становить 20930,00грн. Здійснення виплати доплати до пенсії, нарахованої на виконання відповідного судового рішення буде здійснено після виділення коштів з Державного бюджету України. Позивач посилається на те, що умовами для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення та відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Вважає, що у спірному випадку наявні поважні причини такого невиконання, оскільки невиплата пенсії пов'язана з відсутністю відповідного фінансового забезпечення, а тому підстави для застосування штрафу за невиконання рішення суду відсутні. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 14.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано.
Враховуючи положення ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №460/4390/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі № 460/4390/20 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплати за період з 17 липня 2018 року по 11 грудня 2019 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання нарахувати та виплатити таке підвищення до пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, і в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду.
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі № 460/4390/20 залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі №460/4390/20 Рівненським окружним адміністративним судом 16.08.2021 видано виконавчий лист, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень за даним виконавчим листом державним виконавцем 02.09.2021 відкрито виконавче провадження №66680855.
21.05.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. у виконавчому провадженні №66680855 сформовано для боржника вимогу державного виконавця щодо негайного надання інформації про виконання рішення з наданням підтверджуючих документів.
Зазначена вимога державного виконавця Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області отримана 29.05.2023 Вх.№25049/14.
На вимогу державного виконавця від 21.05.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 30.05.2023 №1700-0902-8/48572 надало інформацію про виконання рішення суду у справі №460/4390/20, згідно з якою рішенням від 21.12.2021 №956060126372 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату за період з 12.12.2019 по 31.10.2021 із застосуванням двох мінімальних заробітних плат за відповідний рік у сумі 216743,18грн. Виплата пенсії з урахуванням виконання рішення суду буде проводитися з 01.11.2021 до змін в законодавстві. Доплата згідно з рішенням суду буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
У цьому ж листі боржник просив закінчити виконавче провадження №66680855 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
23.05.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. у виконавчому провадженні №66680855 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду на боржника, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, накладено штраф в сумі 5100грн.
Вважаючи дії щодо накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у виді накладення штрафу у розмірі 5100,00грн (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200,00грн.
За змістом ст.75 Закону №1404-VIII, підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
За приписами пп.пп.4, 5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд щодо спірних правовідносин неодноразово формував правовий висновок, зокрема, у постановах від 28.02.2019 у справі №822/1080/17, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №460/4390/20 від 16.01.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 позивачем згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 21.12.2021 №956060126372 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату за період з 12.12.2019 по 31.10.2021 із застосуванням двох мінімальних заробітних плат за відповідний рік у сумі 216743,18грн.
Пенсійний орган не заперечував необхідність виплати ОСОБА_2 нарахованих коштів пенсії та не відмовлявся вчиняти залежні від нього дії на виконання відповідного судового рішення.
Більше того, матеріалами справи підтверджено регулярну виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.03.2023 у сумі 20930,00грн, у тому числі підвищення за рішенням суду 13400,00грн.
Відсутність у позивача достатніх бюджетних асигнувань станом на час винесення оспорюваної постанови про накладення штрафу та на час розгляду справи судом підтверджується Тимчасовим розписом доходів і видатків Пенсійного фонду України на ІІ квартал 2023 року, затвердженим наказом голови правління Пенсійного фонду України від 31.03.2023 №55, якими не передбачено кошти на виконання рішень суду.
Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 "Фінансування, виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (далі програма 2506080), є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець та розпорядник коштів нижчого рівня.
Пропозиції до бюджетних запитів на 2021 рік та на період 2022-2023 років за програмою 2506080 вже сформовані Пенсійним фондом України та подані головному розпоряднику бюджетних коштів. Кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачаються у складі програми 2506080.
Крім того, органами Пенсійного фонду України ведеться облік рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, у Реєстрі судових рішень. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Станом на 02.06.2023 порядковий номер рішення у справі №460/4390/20у Реєстрі судових рішень 433415.
Суд зазначає, що підвищення до пенсії ОСОБА_1 нараховується та виплачується відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N796-XII, ст.63 якого передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ст.23 та ст.116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, здійснивши перерахунок пенсії ОСОБА_1 , позивач не мав можливості виплатити заборгованість за попередній період до надходження відповідних бюджетних призначень з Державного бюджету України.
Отже, обставини, які повідомив позивач, у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної фінансової неможливості виконати судове рішення.
Невиплата коштів за виконавчим документом у повному обсязі зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Необхідність встановлення фінансової спроможності пенсійного органу виконати судове рішення у цій категорії справ узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
Враховуючи те, що позивачем не повністю виконано рішення суду не з його вини, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята без урахування всіх обставин невиконання судового рішення, а тому не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.
Згідно з нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність постанови про накладення штрафу. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Поряд з цим, суд зазначає, що позовна вимога про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо накладення штрафу до задоволення не підлягає як безпідставна, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування спірної постанови.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.05.2023 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області штрафу в сумі 5100,00грн у виконавчому провадженні №66680855.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386)
Суддя Д.Є. Махаринець