22 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2593/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №440/2593/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04 березня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2593/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - задоволено. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19 березня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що судове рішення у справі №440/410/22 набрало законної сили 07.11.2023, тому вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з цієї дати та звернутися до суду у місячний строк. Відтак відповідач вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).
Вирішуючи клопотання відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов таких висновків.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №440/410/22 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року, з липня 2009 року по липень 2010 року, з листопада 2010 року по березень 2013 року, з вересня 2014 року по листопад 2015 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з виплатою ОСОБА_1 різниці між перерахованою індексацією грошового забезпечення та фактично отриманою. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2009 року по червень 2009 року включно, з серпня 2010 року по жовтень 2010 року включно, з грудня 2015 року по 01 лютого 2018 року включно. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2009 року по червень 2009 року включно, з серпня 2010 року по жовтень 2010 року включно, з грудня 2015 року по 01 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №440/410/22, яка набрала законної сили 07.11.2023, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольни частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року змінено з підстав та мотивів його прийняття, шляхом викладення абзаців другого, третього та четверного резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: “Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає: - у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у січні та лютому 2009 року, у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року без застосуванням останнього місяця підвищення доходу/окладу ОСОБА_1 для нарахування індексації - січня 2008 року; - у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з лютого 2009 року по червень 2009 року, у період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року, у період з квітня 2013 року по серпень 2014 року без застосуванням останніх місяців підвищення доходу ОСОБА_1 для нарахування індексації (березень 2009, травень 2013 року) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення в редакції, що була чинною до 01.12.2015 року. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за січень та лютий 2009 року, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням останнього місяця підвищення доходу/окладу позивача для нарахування індексації - січня 2008 року; а за період з лютого 2009 року по червень 2009 року, з серпня 2010 року по жовтень 2010 року, з квітня 2013 року по серпень 2014 року із застосуванням останнього місяця підвищення доходу позивача для нарахування індексації відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення в редакції, що була чинною до 01.12.2015 року. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 різниці між перерахованою індексацією грошового забезпечення та фактично отриманою”.
Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №440/410/22 виправлено описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі № 440/410/22, а саме: другий абзац резолютивної частини постанови після слів “змінити з підстав та мотивів його прийняття” доповнити наступним: “шляхом викладення абзаців другого, третього та четверного резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає: - у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у січні та лютому 2009 року, у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року без застосуванням останнього місяця підвищення доходу/окладу ОСОБА_1 для нарахування індексації - січня 2008 року; - у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з лютого 2009 року по червень 2009 року, у період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року, у період з квітня 2013 року по серпень 2014 року без застосуванням останніх місяців підвищення доходу ОСОБА_1 для нарахування індексації (березень 2009, травень 2013 року) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення в редакції, що була чинною до 01.12.2015 року. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за січень та лютий 2009 року, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням останнього місяця підвищення доходу/окладу позивача для нарахування індексації - січня 2008 року; а за період з лютого 2009 року по червень 2009 року, з серпня 2010 року по жовтень 2010 року, з квітня 2013 року по серпень 2014 року із застосуванням останнього місяця підвищення доходу позивача для нарахування індексації відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення в редакції, що була чинною до 01.12.2015 року. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 різниці між перерахованою індексацією грошового забезпечення та фактично отриманою”.
22.12.2023 на виконання рішення суду у справі №440/410/22 ІНФОРМАЦІЯ_4 виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 92909,89 грн., що підтверджується відомостями по рахунку ОСОБА_1 . АТ "Ощадбанк".
Таким чином, про порушення свого права позивач дізнався 22 грудня 2023 року.
Суд зазначає, що заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХII зі змінами).
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).
З наведеного висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі №380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23 та від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а.
Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ варто розуміти грошові доходи громадян, що вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, застосуванню належить тримісячний строк звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.
З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строки звернення, визначені нормами КАС України (статті 122).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 № 600/5050/23-а.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 04 березня 2024 року, тобто у межах тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, а отже відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Зважаючи на викладене вище, клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду необґрунтоване та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 229, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №440/2593/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич