Справа № 308/987/24
2а/308/19/24
13 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048,
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
-ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядового поліції Газди Владислава Сергійовича від 28.12.2023 серії БАВ № 228255 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 10 ст. 121, ст. 126 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що постанова була ухвалена з порушенням місця і порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, без надання можливості надання пояснень та на правничу допомогу, встановлення та дослідження доказів на підтвердження вини у вчиненні ним проступку. Поліцейський відмовив йому у перенесенні розгляду справи. Під час розгляду справи позивачу не були роз'яснені права та обов'язки, особа, яка розглядає справу не представилась. Автокрісло було розміщене, згідно з правилами дорожнього руху на задньому сидінні легкового автомобіля. У оскаржуваній постанові відсутні будь-які докази про те, що автомобіль рухався і відсутні докази підстав зупинки легкового автомобіля та того, що працівники поліції встановили, шляхом фото- чи відео- фіксації, що дитина знаходиться не в авто кріслі. На прохання надати докази порушення правил дорожнього руху йому було відмовлено. Копію постанови не було вручено відповідачу.. на його думку, в її діях відсутній склад інкримінованого їй працівниками поліції адміністративного правопорушення. Факт вчинення правопорушення не підтверджений належними доказами. Дії працівника поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам закону.
Двадцять шостого лютого 2024 року від представника відповідача надійшов відзив у справі, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення представника відповідача зводились до того, що дії працівника поліції відповідали вимогам Закону. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позивач відмовився отримати копію оскаржуваної постанови. Відеозапис не зберігся, оскільки його строк становить 30 діб.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак представник подав заяву, у якій просить розглянути справу без їх участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у виді штрафу.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності лежить на суб'єкті владних повноважень. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Згідно з ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 10 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП полягає у порушенні правил перевезення дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП полягає у порушенні правил перевезення дітей.
Як встановлено судом, 28 грудня 2023 року поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядовим поліції Гоздою Владиславом Сергійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 228255 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даною постановою притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121, ч. 1 ст. 126, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
З постанови також вбачається, що 28 грудня 2023 року в м. Ужгороді по Проспекту Свободи, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозив дитину, зріст якої менше 145 см на передньому сидінні без авто крісла, чим порушив п. 21.11 б) ПДР України, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР України.
Згідно з п. 2.1 а) ПДР України, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 21.11 б) ПДР України, забороняється перевозити дітей, зріст яких менше ніж 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.
На підтвердження своїх заперечень та правомірності оскаржуваної постанови відповідач надав тільки копію оскаржуваної постанови та довідку про те, що відеозапис відсутній, оскільки він не зберігається більше 30 діб, згідно з п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кіно-зйомки, відеозапису», затвердженого Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.
Однак, суд не бере до уваги зазначені аргументи, оскільки у оскаржуваній постанові взагалі відсутнє посилання на відповідну фіксацію та відеозапис та долучення його до постанови як доказу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При цьому, у самій постанові, що оскаржується, відсутня відмітка про наявність відеозапису та долучення такого до постанови як доказу.
Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Не можна вважати, що вчинення адміністративного правопорушення підтверджується і відеозаписом як належним доказом, оскільки такий відеозапис відповідач не долучав, а також постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на застосування технічних засобів фіксації порушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, а також у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 462/3649/21 (пров. № А/857/17603/21).
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
При цьому суд вказує на необхідність зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, не лише у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки вимоги до змісту таких постанов передбачено частиною четвертою статті 283 КУпАП.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, згідно з постановою постанови поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядового поліції Газди Владислава Сергійовича від 28.12.2023 серії БАВ № 228255 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 10 ст. 121, ст. 126 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/1-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому суд вважає, що недоведеність вини позивача в оскаржуваному рішенні суб'єкта владних повноважень є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії БАВ № 228255 від 28.12.2023 року, винесену поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП рядовим поліції Газдою Владиславом Сергійовичем від 28.12.2023 серії БАВ № 228255 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 10 ст. 121, ст. 126 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України 1211,20 грн. (тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.І. Зарева