вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відвід судді
"22" березня 2024 р. Cправа № 902/69/24
Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., без повідомлення (виклику) сторін, розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" (вул. Привокзальна, буд. 2/1, м. Вінниця, 21001)
про визнання рішення недійсним
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 13.01.2024 (вх. № 68/24 від 15.01.2024) громадянки ОСОБА_1 з вимогою визнати недійсним та скасувати рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" в частині питання №4 порядку денного "Створення накопичувального фонду для проведення ремонтних робіт будинку" шляхом сплати одноразового внеску у розмірі 3000,00 грн з кожної квартири і нежитлового приміщення з метою першочергового проведення заміни труб холодного водопостачання у підвалі будинку, прийняте Загальними зборами, проведеними 18.11.2023 за ініціативою правління об'єднання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В..
Суд, ухвалою від 22.01.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/69/24 в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.02.2024.
24.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 23.01.2024 (вх. № 01-34/798/24 від 24.01.2024) позивачки про витребування доказів, в якому ставиться вимоги про зобов'язання відповідача надати в судовому засіданні для огляду оригінал протоколу з листками опитування загальних зборів об'єднання від 18.11.2023.
12.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-34/1520/24 від 12.02.2024) з додатками. Цією ж датою відзив на позовну заяву надійшов до суду в паперовій формі (вх. № 01-34/1549/24 від 12.02.2024).
13.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив № б/н від 13.02.2024 (вх. № 01-34/1592/24 від 13.02.2024).
14.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання позивачки № б/н від 14.02.2024 (вх. № 01-34/1659/24 від 14.02.2024) про долучення до матеріалів справи доказів.
19.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача № б/н від 19.02.2024 (вх. № 01-34/1808/24 від 19.02.2024).
В судовому засіданні 20.02.2024, при розгляді клопотання позивачки № б/н від 23.01.2024 (вх. № 01-34/798/24 від 24.01.2024) про витребування доказів, представник відповідача зазначив, що запитувані останньою документи, а саме листки письмового опитування містять персональні дані членів ОСББ інформацію, тому не були подані до суду. При цьому представник зголосився подати до суду означені докази.
Розглянувши в судовому засіданні 20.02.2024 клопотання позивачки № б/н від 14.02.2024 (вх. № 01-34/1659/24 від 14.02.2024) про долучення до матеріалів справи доказів суд відмовив в його задоволенні, про що 20.02.2024 постановив протокольну ухвалу.
За наслідками судового засідання 20.02.2024 , суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засіданні від 20.02.2024 про відкладення підготовчого засідання на 12.03.2024.
05.03.2024 до суду надійшла заява представника відповідача №б/н від 04.03.2023 (вх. № 01-34/2404/24 від 05.03.2024) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копій протоколів загальних зборів ОСББ "Привокзальна 2/1" з додатками, копій листків письмового опитування співвласників ОСББ "Привокзальна 2/1" з додатками та фото стану труб підвалу в будинку по вул. Привокзальна 2/1 у м. Вінниці.
В судовому засіданні 12.03.2024, суд, з метою ознайомлення позивачки з поданими відповідачем доказами, оголосив перерву в судовому засіданні до 19.03.2024, про що постановив протокольну ухвалу.
15.03.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли заперечення № б/н від 15.03.2024 (вх. № 01-34/2853/24 від 15.03.2024) позивачки проти заяви представника відповідача від 05.03.2024 про долучення доказів до матеріалів справи.
15.03.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 15.03.2024 (вх. № 01-34/2890/24 від 15.03.2024) позивачки про повне відтворення технічного запису судового засідання від 20.02.2024.
15.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли зауваження № б/н від 15.03.2024 (вх. № 01-34/2878/24 від 15.03.2024) позивачки з приводу неповноти та неправильності відомостей, внесених до протоколу судового засідання від 12.03.2024.
Розглянувши зауваження громадянки ОСОБА_1 до протоколу судового засідання від 12.03.2024 у справі №902/69/24, судом 18.03.2024 постановлено ухвалу, згідно якої: зауваження щодо неправильності відомостей врахувано, а саме: у дії №32 протоколу судового засідання від 12.03.2024 датою надходження до суду від представника відповідача заяви про долучення доказів до матеріалів справи визначено - 05.03.2024; зауваження щодо неповноти відомостей - відхилено.
На визначену судом дату (19.03.2024) в судове засідання з'явились позивачка та представники відповідача.
Під час судового засідання, у зв'язку з погіршенням самопочуття позивачки та необхідністю надання медичної допомоги, судом оголошено перерву. В подальшому судове засідання не було продовжено з незалежних від суду причин, а саме у зв'язку викликом карети швидкої допомоги та подальше транспортування позивачки до медичного закладу.
За наведених обставин, клопотання, які підлягали до розгляду в підготовчому засіданні 19.03.2024, судом не розглянуті.
Зважаючи, що строк підготовчого провадження збігає 22.03.2024, з огляду на обставини підготовчого судового засідання 19.03.2024, для забезпечення процесуальних прав учасників справи та належної підготовки справи до розгляду по суті, суд за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.04.2024, про що 19.03.2024 постановив відповідну ухвалу.
20.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивачки надійшла заява № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" про визнання недійсним рішення.
Заявлений відвід мотивований наявністю, як вважає позивачка, фактів (обставин), що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Матвійчука В.В. при розгляді справи № 902/69/24, яке полягає у грубому порушення прав позивачки ставити запитання іншим учасникам справи в судовому засіданні 19.03.2024.
Положеннями ст. 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Згідно зі ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши подану заяву та викладені в ній доводи, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Ч. 1 ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно з Європейською Хартією "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" та у справі "Сокуренко і Стригун проти України").
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що: "Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання, як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Також, у п. 105 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: "між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
За змістом ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до абз. 2 пп. 1.2.1 п. 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Доведення наявності обставин для відводу покладається на сторону, яка заявляє відвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Так, заяву про відвід позивачка мотивує:
«По-перше, порушенням її прав ставити питання іншим учасникам справи на засіданні підготовчого провадження 19.03.2024.
По-друге, на якій підставі суд зобов'язав позивачку ознайомлюватися з копією протоколу загальних зборів об'єднання з додатками 1 і 2, якщо така копія зі значним запізненням 05.03.2024, з порушенням приписів статей 80, 119, 165 ГПК України, подана відповідачем через канцелярію не з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
По-третє суд неправомірно зауважив, що за внесення представником відповідача, адвокатом Покоєвичем А.О., 05.03.2024 у відділенні Укрпошти в накладній для 8М8- інформування на отримання відправлення (двох заяв) номеру телефону « НОМЕР_1 » за іншою особою « ОСОБА_2 », додавши у по батькові букву «О», тобто замість « ОСОБА_3 » - «ОСОБА_2», цим самим ввівши в базу даних Укрпошти неіснуючий номер телефону за іншою особою, - відсутні правомірні підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Як вбачається з наведених заявницею доводів, позивачка здебільшого надає свою суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді під час розгляду заявлених у справі клопотань, висловлює незгоду з такими діями та оцінює процесуальні дії судді Матвійчука В.В. щодо ведення судових засідань по справі № 902/69/24, обґрунтовуючи це цілим спектром суб'єктивних суджень стосовно судді, із наведенням хибних висновків пов'язаності висловлювань судді не з дотримання принципів змагальності та добросовісності поведінки сторін, а через упереджене ставлення судді Матвійчука В.В. до позивачки.
На переконання суду, вказане не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з відповідними діями судді, останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку з включенням вказаних заперечень.
Частиною 3 статті 198 ГПК України встановлено, що відповідно до завдання господарського судочинства головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Отже, визначення порядку та черговості вирішення клопотань та заяв, процесуальна форма розгляду таких заяв та клопотань є виключною процесуальною компетенцією суду і такі дії не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, а у випадку незгоди з такими процесуальними діями учасники справи не позбавлені можливості на включення своїх заперечень щодо цього до відповідної апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Дослідивши з урахуванням наведених вище критеріїв безсторонності суду доводи громадянки ОСОБА_1 , наведені у відводі, суд зазначає, що позивачкою, у порушення ст. 74 ГПК України, не надано до відводу будь-яких доказів необ'єктивності або упередженості судді Матвійчука В.В. під час розгляду справи № 902/69/24.
На підставі викладеного, враховуючи, що доводи, викладені в заяві про відвід є невмотивованими, не підтверджені жодним конкретним доказом, ґрунтуються лише на припущеннях позивачки, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого громадянкою ОСОБА_1 відводу судді Матвійчуку В.В. від розгляду справи № 902/69/24.
Враховуючи вищевикладене, подальше вирішення питання про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи №902/69/23, згідно ч.3 ст.39 ГПК України, слід здійснювати за участю судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.35, 39, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Визнати заяву № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) громадянка ОСОБА_1 про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24 необґрунтованою.
Передати матеріали справи № 902/69/24 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Примірник ухвали надіслати сторонам до Електронних кабінетів в ЄСІТС.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22.03.2024
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи