Провадження № 11-кп/803/1271/24 Справа № 186/566/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 березня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року, було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Продовжено запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на строк до 26 квітня 2024 року включно, із можливістю внесення застави у 245 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 741 860 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також незаконного впливу та свідків та інших осіб у даному провадженні. На переконання суду першої інстанції, наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою тривалий час. При цьому вказує, що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам.
Крім того захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 має трьох малолітніх дітей, батьків похилого віку, які є особами з інвалідністю, який обвинувачений утримує. Зазначає, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки.
Також захисник зауважує, що застава у 245 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 741860 гривень, є завідомо непомірною для обвинуваченого ОСОБА_8 та необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні з викладених в ній підстав.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 до суду не доставлений, про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотань про його особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, а також існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу та свідків у даному провадженні та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, судовий розгляд кримінального провадження триває, що може спонукати обвинуваченого до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду або незаконного впливу на свідків, а також продовжити свою злочинну діяльність.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_8 , є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Визначення обвинуваченому ОСОБА_8 застави в сумі 741 860 гривень в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_8 , як на це вказує захисник в апеляційній скарзі, не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Що стосується посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, трьох малолітніх дітей, батьків похилого віку, які є особами з інвалідністю, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
При цьому враховується зауваження захисника стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_8 вже близько року перебуває під варто, а тому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду даної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до 26 квітня 2024 року із визначенням застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4