Провадження № 11-кп/803/1214/24 Справа № 188/1183/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
13 березня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 301 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року, було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Продовжено запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на строк до 12 квітня 2024 року включно, без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, за місцем реєстрації не проживає, обвинувачується у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності відносно своєї малолітньої дочки, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не зважаючи на міцні соціальні зв'язки обвинуваченого - наявність постійного місця проживання, враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_6 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також врахував, що хоч обвинувачений раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні ряду умисних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності відносно своєї малолітньої дочки, що підтверджує наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого у виді домашнього арешту.
Вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що обвинувачений раніше не судимий, постійно проживає з батьками похилого віку у АДРЕСА_1 , має постійне місце роботи.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту та просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити обвинуваченому на інший запобіжний захід, який не пов'язаний з позбавленням волі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачений та захисник не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 були дотриманні в повній мірі.
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041380000149, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.04.2024 без визначення розміру застави на підставі вимог ст. 183 КПК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 14.02.2024 було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з тих підстав, що на даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватись від суду.
Крім того, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України також врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватими у інкримінованих злочинах.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_6 обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченому процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Також судом першої інстанції було розглянуто клопотання сторони захисту щодо необхідності зміни обвинуваченому запобіжного заходу, у зв'язку із чим прийшов до висновку, що дане клопотання є необґрунтованими, оскільки воно не спростовує вищенаведених обставин, а також не свідчить ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, з чим погоджується й колегія суддів.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Стосовно апеляційних вимог сторони захисту, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи та мешкає з батьками, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо тверджень апелянта в недоведеній та необґрунтованій підозрі обвинуваченого ОСОБА_6 , а також безпідставних ризиків, які вказані у клопотанні сторони обвинувачення, колегія суддів вказує наступне.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду, незаконно впливати на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та подальшого його продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання, так і у подальшому продовження запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оскільки встановлено ризики, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 301 КК України, до 12 квітня 2024 року без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3