Справа № 761/27874/20
Провадження № 2/761/2200/2023
(заочне)
03 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Дем'янчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявоюАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24808,80 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2014 відповідач підписав заяву з метою отримання банківських послуг, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
При цьому, вказує, що враховуючи положення п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, підписанням Договору відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Разом з тим, в порушення умов Договору та положень ст.ст.509,526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконував та станом на 17.08.2020утворилась заборгованість за договором у загальному розмірі 24808,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 17474,18 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 7334,62 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернуся до суду за захистом свої прав та стягненням заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо відомостей про місце реєстрації відповідача.
Згідно відповіді на запит суду від 07.10.2020, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2020 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, тому суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Судом враховуєтьсярішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно дост. 281 ЦПК України, вирішив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.06.2014 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Приватбанк», в якій зазначено, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором б/н від 16.06.2014 станом на 17.08.2020 становить 24808,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 17474,18 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 7334,62 грн.
Так, згідно зі ст.634 ЦК України ьдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Крім того, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниу разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
У анкеті - заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку в ПриватБанку, які розміщенні на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Анкета-заява не містить відмітки про картку, яку отримав відповідач.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором кредиту не має.
В даному випадку, варто зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16.06.2014 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Проте, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ Приватбанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 17474,18 грн - заборгованість за тілом кредиту, у добровільному порядку позивачу не повернуті, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості.
Разом з цим, відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українисуд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Керуючисьст. ст.2-5,11-13,141,196,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 16.06.2014 станом на 17.08.2020 у розмірі 17474 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 18 коп., судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., а всього 19576 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн 18 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: