Справа № 761/45450/21
Провадження № 6/761/340/2023
01 листопада 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Дем'янчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником, адвокатом Андрейків Олегом Володимировичем, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що 20.07.2022 Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини від доходів, щомісяця починаючи з 17.12.2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Про наявність судового наказу боржник дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.
При цьому, боржник вказує, що перебував у зареєстрованому шлюбі зі стягувачем, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2022 р. по справі № 761/39055/21 було розірвано. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей. Після початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, він разом з дітьми покинув територію України та переїхав на постійне місце проживання в Нідерланди. 12.04.2022 року діти були офіційно зареєстровані за адресою проживання Боржника в Нідерландах, а саме: АДРЕСА_1 .
Оскільки неповнолітні діти боржника, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 12.04.2022 проживають разом з батьком, і він несе витрати на їх утримання, тому вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти на користь стягувача.
Крім того, зазначає, що у даній справі між сторонами вбачається наявність спору щодо місця проживання дітей, що є перешкодою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене, вважає, що судовий наказ не відповідає вимогам ЦПК України та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 вищевказана заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
В подальшому в судовому засіданні, яке призначене на 01.11.2023, боржник та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.
Стягувач та її представник в судовому засіданні заперечували проти заяви боржника, просили долучити письмові заперечення, згідно яких повернути ОСОБА_1 заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. У разі відмови в поверненні заяви - відмовити у її задоволенні. Стягувач зазначає, що на момент видачі судового наказу та зараз діти проживають разом із матір'ю. Після початку повномасштабної збройної агресії ОСОБА_2 разом із дітьми переїхала проживати в Нідерланди. З липня 2022 року вона разом із дітьми тимчасово проживала на території Німечинни. В подальшому у серпні 2022 року вони переїхали з дітьми на тимчасове місце проживання до Республіки Польща. На даний час стягувач разом із дітьми перебуває на території України у м. Києві та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість, боржник, ОСОБА_6 , проживає окремо в Надерландах. Враховуючи викладене, вважає доводи заяви є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, вказує, що всупереч вимогам ст. 183 ЦПК України, ОСОБА_1 до заяви не надано доказів надсилання (надання) її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Окрім того, відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. ст. 432, 435 цього Кодексу.
Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, слід зробити висновок, що закон передбачає можливість визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа.
Завершенням судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов'язковість до виконання судових рішень.
Виняток з цього правила становлять перелічені в ст. 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто, об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто, випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено можливість судового захисту прав боржника у разі, якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
Судом встановлено, що 20.07.2022 Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини від доходів, щомісяця починаючи з 17.12.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Доводи боржника про відсутність у нього обов'язку сплачувати аліменти на утримання дітей ґрунтуються на тому, що діти боржника, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 12.04.2022 проживають разом з батьком, і він несе витрати на їх утримання, тому у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти на користь стягувача.
За змістом глави 15 СК України право на звернення до суду із позовом/заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку. Тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання та не ставиться в залежність ані від розірвання шлюбу, ані від перебування в фактичних шлюбних відносинах.
За загальним правилом способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України). Проте СК України містить й виключення із цього правила, передбачені на випадок коли такої домовленості сторони не змогли досягнути, а саме: «за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина» (ч.3 ст.181 СК України). Тобто, виходячи з того, що у разі недостатності чи то неналежного виконання батьком дитини свого аліментного обов'язку в добровільному порядку, мати дитини має право забезпечити матеріальні умови існування дітей таким чином, щоб гарантував їй певну юридичну визначеність, стабільність та можливість примусового забезпечення надходжень, - шляхом отримання відповідного рішення суду. Звідси можна зробити висновок, що право на звернення до суду та отримання рішення про стягнення аліментів є безумовним та не обмежене в тому числі й перебуванням у зареєстрованому шлюбі чи то фактичним проживанням в одному помешканні. Положенням СК України про право на звернення до суду за отриманням рішення про стягнення аліментів законодавцем якраз передбачені на той випадок, коли батько дитини неналежним чином виконує власні обов'язки з утримання дитини.
За приписами ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Тобто, обов'язку виконання судового рішення, що набрало законної сили, так само не ставиться в передумову волевиявлення боржника та він (обов'язок виконання рішення суду) не залежить від того чи розірвано шлюб між сторонами та чи проживають вони окремо.
Судом встановлено, що діти на момент винесення судового наказу проживали й надалі проживають разом із матір'ю.
Посилання боржника та реєстрацію місця проживання в Нідердландах не є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про відсутність обов'язку у ОСОБА_6 щодо сплати аліментів на утримання дитей, або ж що судовий наказ був виданий помилково.
Заявником не надано належних доказів припинення зобов'язань ОСОБА_1 за судовим наказом від 16.06.2022, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 1291 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавцем визначено підстави припинення обов'язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Статтею 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст. ст. 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв'язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на зміну встановленого розміру аліментів або звільнення його від обов'язку щодо сплати аліментів.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є істотними, але підлягають доведенню при вирішенні спору про зменшення встановленого розміру аліментів або звільнення від сплати аліментів та не вказують на припинення обов'язку зі сплати аліментів.
А відтак, суд вважає, що заявником невірно обраний спосіб захисту.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Подібний за змістом висновок зроблений в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61 -2417сво19) та від 18 травня 2020 року у справі № 466/4044/17 (провадження № 61-40935св18).
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко