Справа № 761/2554/21
Провадження № 2/761/1278/2023
16 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Дем'янчук С.Р.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» про визнання зобов'язання за кредитним договором № 200222478 припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.02.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір № 200222478 на відкриття кредитної картки з лімітом 7000 грн. Позивач вказує, що вчасно оплачувала щомісячні платежі за користування кредитною лінією в обсязі і строки, які були встановлені Банком.
Відповідно до рішення Правління Національного Банку України від 23.05.2016№14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії неплатоспроможних, та в той же день виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 про запровадження тимчасової адміністрації. Після цього, інформація щодо поточної заборгованості без прострочених платежів перед Банком, в усіх звітах по кредитній історії відображалась як прострочена. При цьому, інформація від ПАТ «Банк Михайлівський», щодо необхідності оплати боргу та оновлених реквізитів позивачу не надходила.
В подальшому позивач отримала від ТОВ ФК «ФАГОР» перелік документів: копію оферти № 200222748 укладеного ОСОБА_1 та банком «Михайлівський»; витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу №1 від 20 травня 2016 року; виписка по особовому рахунку з 20.02.2015-19.05.2016; завірена копія договору факторингу №1 від 20 травня 2016 року.
Позивач вказує, що нею проведено оплату на суму 8570 грн від 23.03.2017 та отримано довідку від ТОВ ФК «ФАГОР» 18.12.2017 про погашення заборгованості за договором.
Натомість, після оплати кредиту майже через три роки, у вересні 2020 року від ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» позивачу почали приходити смс-повідомлення і дзвінки з вимогою повного погашення заборгованості за зобов'язаннями, які на її думку вже припинились виконанням.
Наявність офіційного повідомлення ТОВ ФК «Фагор» про заміну кредитора, довідки про закриття заборгованості про повне виконання зобов'язання за кредитними договорами є підтвердженням належного виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами. А відтак, позивач вважає, що виконані належним чином та в повному обсязі зобов'язання боржника за договором мають наслідок припинення зобов'язань за договором та погашення прав вимог кредитора.
Враховуючи викладене, позивач просила зобов'язати ПАТ «Банк «Михайлівський» в собі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» вилучити з бази даних кредитних історій, ведення якого здійснюється ПАТ «Перше українське бюро кредитних історій» відомості про прострочену заборгованість по кредитному договору № 200222478.Визнати припиненими зобов'язання за кредитними договорами № 200222478 від19.02.2015 у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити дії, надано позивачу строк для усунення недоліків в 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
09.02.2021 на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.04.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс», згідно якого відповідач-3 просив зупинити провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 910/11298/16 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, щодо Договору № 7 БМ від 20.07.2020.
ТОВ «Діджи Фінанс» вважає, що дана справа не може бути розглянута до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/11298/16, оскільки вирішення справи № 761/2554/21 може залежати, від рішення Господарського суду міста Києва по справі 910/11298/16, яке стосуватиметься прав і обов'язків сторін.
Зазначив, що ТОВ «ДіджиФінанс» згідно договору відступлення права вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 є новим кредитором позивача за кредитним договором № 200222478 від 19.02.2015 та законним правонаступником ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Згідно Реєстрів кредитних договорів до Договору № 7_БМ від 20.07.2020 про відступлення прав вимоги, у позивача існує заборгованість у розмірі 19 459,46грн.
12.06.2023 через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Діджи Фінанс» подано додаткові пояснення, згідно яких відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ТОВ «Діджи Фінанс» є законним правонаступником ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 по справі № 910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».
В результаті, у ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» відсутнє право вимоги до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905.
Враховуючи викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» вважає, що зобов'язання позивача не було виконано на користь належного кредитора.
В судовому засідання позивач просила позовні вимоги задовольнити, оскільки вона належним чином виконала зобов'язання за кредитним договором.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату і час розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» у додаткових поясненнях просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з'явилися, на підставі наявних в справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що19.02.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір № 200222478 на відкриття кредитної картки з лімітом 7000 грн.
Постановою Національного Банку України від 22.12.2015 № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних. Указаною постановою, зокрема, було віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних строком до 180 днів. Також установлено певні обмеження, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).
20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Згідно довідки наданої позивачем від 18.12.2017 ТОВ «ФК «Фагор» є єдиним законним кредитором за кредитом № 200222478 від 20.02.2015, який був наданий ПАТ «Банк Михайлівський» клієнту ОСОБА_1 Клієнтом станом на 18.12.2017 заборгованість за договором погашена в повному обсязі та договір закрито.
10.07.2020 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», було укладено Договір № 7_БМ про відступлення права вимоги, згідно якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/ або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами. Відповідно до Договору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право Кредитора за кредитним договором №200222478 від 19.02.2015 року, що укладений позивачем та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 по справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 - задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині.
Суд вирішив: застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнати відсутніми у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Постанова набирала законної сили з дня її прийняття.
Враховуючи, що судом визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» за яким передано право вимоги до позивача за кредитним договором № 200222478, а тому суд вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» не є належним стягувачем за даним кредитним договором.
А відтак, посилання позивача про погашення заборгованості шляхом переказу грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» не є належним виконанням зобов'язання за кредитним договором. Вказані обставини згідност.216 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для повернення сплачених грошових коштів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 512 ЦК України заміна кредитора відбувається в тому числі в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні визначаються ст. 514 ЦК України згідно з нею до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України існує порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 є новим кредитором за кредитним договором №200222478 від 28.01.2014. Згідно Реєстрів кредитних договорів до Договору № 7_БМ від 20.07.2020 про відступлення права вимоги, у позивача існує заборгованість, за кредитним договором №200222478від 28.01.2014 у розмірі 19459,46 грн, яка не погашена.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки відсутні докази виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором №200222478 від 28.01.2014 на користь належного кредитора, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення позову та визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим.
Керуючись ст.ст. 77-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 278, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко