Справа № 2-10763/11
Провадження № 6/761/51/2023
10 листопада 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Дем'янчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення,-
У лютому 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва засобами поштового зв'язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення.
В обґрунтування вимог заявник зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2011 у цивільній справі № 2-10763/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 105/П/76/2007-980 від 21.12.2007 у розмірі 40095,60 грн.
Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, право вимоги за Кредитним договором № 105/П/76/2007-980 від 21.12.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП». В подальшому, ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» згідно договору № GL48N718070_blank_01, про відступлення прав вимоги від 30.09.2020, відступило право вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент». Зважаючи на викладене, заявник вважає, що його звернення, як правонаступника кредитора із заявою про надання правового статусу стягувача, відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ч.5 ст. 442 ЦПК України.
Крім цього вказує, що в матеріалах кредитної справи № 105/П/76/2007-980, отриманої за договором відступлення прав вимоги, наявний оригінал виконавчого листа по справі №2-10763/11про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 40095,00 грн. Заявник вважає, що причини пропуску строків для подачі виконавчого листа до виконання є поважними, оскільки ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» лише 30.09.2020. Вказані обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом та судом строк та виникли об'єктивно, не залежно від волі ТОВ «Брайт Інвестмент».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 вищевказана заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2021 прийнято заяву та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В подальшому у судове засідання, яке призначене на 10.11.2023, представник заявника та заінтересовані особи не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку. У заяві про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення заявник просив провести розгляд справи без участі представника.
Відповідно до вимог ст. 433, 442 ЦПК України ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання здійснюється судом, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2011 у цивільній справі № 2-10763/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 105/П/76/2007-980 від 21.12.2007 у розмірі 40095,60 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі400,96 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у сумі 120,00 грн (а.с.27-29).
На виконання судового рішення по справі № 2-10763/11Шевченківським районним судом м. Києва 13.06.2012 видано виконавчий лист (а.с.32).
05.08.2020 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 105/П/76/2007-980 від 21.12.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП».
В подальшому, 30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank_01,згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 105/П/76/2007-980 від 21.12.2007 перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент».
У матеріалах справи відсутні дані про звернення попередніх стягувачів із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів.
Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа та заміну стягувача у виконавчому листі у їх взаємозв'язку та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент видачі виконавчого листа, такий виконавчий документ як виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до виконання протягом 1 (один) рік.
За загальним правилом ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об'єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
За ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з аналізу практики Верховного Суду щодо питань поновлення строків пред'явлення виконавчих листів до виконання, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду,та пов'язані в дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналізуючи вищевикладене, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання має існувати у межах встановленого законом строку, а не після його закінчення.
ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Заявник в своїй заяві вказує як підставу поновлення йому строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання той факт, що ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» лише 30.09.2020. Вказані обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом та судом строк та виникли об'єктивно, не залежно від волі ТОВ «Брайт Інвестмент».
Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд не погоджується з такими доводами заявника, оскільки попередній стягувач - ПАТ КБ «Надра» отримав виконавчий лист 13.06.2012. Відомостей про пред'явлення виконавчого листа до виконання, наявність відкритих виконавчих проваджень чи повернення виконавчого документу матеріали справи не містять. Відступлення права вимоги до ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП», а в подальшому на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» не є поважною причиною для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Недбале ставлення до процесуальних обов'язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.
Суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В даному випадку, первісним кредитором ПАТ «КБ «Надра» не було вжито всіх заходів для вчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання та контролю за його виконанням, внаслідок чого допущено значний пропуск строку пред'явлення до виконання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не поважні, а тому строк не підлягає поновленню.
Щодо заміни стягувача у виконавчому листі його правонаступником слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення прав вимоги не є окремим видом Договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору, купівлі-продажу; дарування; факторингу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчою провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Водночас, відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
За ч. 1 та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строкунезалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Також, суд звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів переходу прав вимоги до заявника, як підтвердження виконання умов договору, оплати вартості права вимоги, матеріали заяви не містять.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому вимоги заяви щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягають. А відтак, не підлягають задоволенню вимоги щодо заміни стягувача у виконавчому листі.
Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко