20 березня 2024 р. Справа № 520/21579/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 20.11.23 у справі № 520/21579/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі за текстом також - відповідачі), у якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її звернення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року залучено як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області до участі у розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту її звернення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1476 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1476 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням доказів, наданих відповідачами.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_1 до 01.01.1992 року пропрацювала на посаді санітарки-роздатчиці (посада, яка на думку суду першої інстанції дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” cm. 55 Закону № 1788) - 2 роки 1 місяць 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788, та позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував наявність у неї спеціальної медичної освіти (відповідно до даних трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 23.07.1986 по 04.02.1987 навчалась в Учбовому комбінаті УС за АЕС на штукатура маляра. Вказує, що в порушення норм чинного законодавства суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області саме “призначити” позивачу пенсію за віком, навіть не враховуючи фактичної відсутності у неї права на призначення пенсії як “за вислугу років”, так і “за віком”. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки тому, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 114 Закону № 1058 та п. 2.4. Порядку № 22-1, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії; у разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи, проте ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за вислугу років. Не погоджується з сумою судових витрат, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача.
За результатами апеляційного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач та інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.02.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за місцем своєї реєстрації із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На початку березня 2023 року з інформації на вебпорталі УПФУ позивач дізналась, що 06 березня 2023 року надійшло повідомлення про відмову у призначенні пенсії.
Дізнавшись про відмову у призначенні пенсії, позивач зателефонувала на гарячу телефонну лінію УПФУ, де їй повідомили, що до стажу за вислугу років не зарахований період роботи у Каїрському будинку-інтернаті.
В матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії № 213150007347 від 03.03.2023, в якому зазначено, що звернення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.02.2023 (через Вебпортал) на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розглянуто.
Встановлено, що заявниця працює, та зазначено, що пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) визначено, що особам, які на день набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України: “Про пенсійне забезпечення”. Пенсія за вислугу років призначається після звільнення з роботи, що дає право на цю пенсію.
Пунктом “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зі змінами, внесеними Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-V111, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VI11, було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема медичні працівники, за наявності спеціального стажу:
- 25 років - на 01.04.2015;
- 25 років 6 місяців - на 01.01.2016;
- 26 років 6 місяців - на 10.10.2017.
Згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, копія свідоцтва про народження дитини), страховий стаж складає 35 років 1 місяць 25 днів.
До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно з поданими документами. До стажу за вислугу років не зараховано періоди роботи на посаді молодшої медичної сестри психоневрологічного будинку-інтернату відповідно до записів трудової книжки, оскільки в переліку посад згідно з Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (зі змінами) посада молодшої медичної сестри відсутня.
Прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що посада молодшої медичної сестри не передбачена переліком посад згідно з Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (зі змінами).
Вважаючи рішення відповідача незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 213150007347 від 03.03.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, є протиправним, прийнятим усупереч вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її звернення за призначенням пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі за текстом - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі за текстом - Закон № 1058-IV).
Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, в силу вимог ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ обумовлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Як визначено п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 за № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі за текстом - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі за текстом - Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим Законом України від 03.10.2017 за № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі за текстом - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Окрім того, зі змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі за текстом - Перелік № 909).
Розділом 2 "Охорона здоров'я" Переліку № 909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до приміток 1-1, 2 Переліку № 909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, наведених в апеляційній скарзі, що період роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри психоневрологічного будинку - інтернату згідно із записами трудової книжки не може бути зарахований до спеціального стажу у зв'язку із відсутністю у Переліку № 909 такої посади, колегія суддів зазначає таке.
Переліком № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років, відповідно до раніше діючого законодавства зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 за № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Відповідно до додатку до Постанови Ради Міністрів СРСР № 1397, а саме, розділом ІІ "Лікарі та інші медичні працівники" визначено, що право на призначення пільгової пенсії за вислугу років, також мають наступні працівники: лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікарів, акушери, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі, незалежно від найменування посад, та дезінфекційні інструктори.
У Національному класифікаторі України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. за № 327, передбачені професійні назви робіт "молодша медична сестра (санітарка, санітарка - прибиральниця, санітарка - буфетниця та ін.)" та "молодша медична сестра з догляду за хворими" з кодом 5132.
Це означає, що посада, яку обіймала позивач, також підпадає під дію вказаної постанови і дає підстави для обчислення та зарахування спеціального стажу роботи в цій посаді.
Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, вона 01.07.1989 прийнята на роботу у Каїрський будинок-інтернат на посаду кухонного робітника, де працює до теперішнього часу.
Так, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04.01.1984, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 01.07.1989 прийнята на посаду кухонного працівника Каїрського будинку-інтернату.
20.11.1990 переведена на посаду санітарки-роздатчиці.
10.11.1994 переведена на посаду молодшого медичного працівника.
01.07.2000 на підставі наказу обласного управління соцзахисту населення найменування посади замінено на "молодша медична сестра" (палатна).
22.12.2000 згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію перейменовано назву на Каїрський психоневрологічний будинок-інтернат.
13.11.2007 змінено найменування на комунальний заклад Херсонської обласної ради "Каїрський психоневрологічний будинок-інтернат".
31.12.2008 змінено найменування посади на "молодша медична сестра по догляду за хворими" палатна код 5132.
Отже на позивача розповсюджуються положення Постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 за № 1397 щодо пільгового обчислення стажу з 20.11.1990 - дати переведення на посаду санітарки-роздатчиці.
Вказане дає підстави для висновку, що період роботи позивача з 20.11.1990 на посадах молодшої медичної сестри підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач зобов'язаний включити період роботи позивача з 20.11.1990 молодшою медичною сестрою до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення № 213150007347 від 03.03.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, є протиправним, прийнятим усупереч вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Разом з тим щодо висновків суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її звернення за призначенням пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, колегія суддів зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Водночас дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того, у цьому спорі суд не встановлює наявності всіх умов, необхідних для призначення пенсії за вислугу років позивачу, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачу відповідну пенсію, за призначенням якої звернувся позивач до пенсійного органу.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до пенсійного органу із заявою від 26.02.2023, позивач просила призначити пенсію за вислугу років, у той же час у позовній заяві позивач просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком.
Отже, ураховуючи наведене та дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а відтак позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком не підлягають задоволенню.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту її звернення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям постанови про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
У зв'язку з тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції помилково стягнуто суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у сумі 1476,20 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області у сумі 1476,20 грн, не встановлено наявність переплати та можливість її повернення позивачу за рахунок Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст. 315, ст. 317 КАС України оскаржуване рішення підлягає скасуванню також і в частині стягнення судового збору.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 520/21579/23 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту її звернення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1476 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1476 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Прийняти в цій частині постанову, якою абзаци 3, 4, 5 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 520/21579/23 викласти в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 520/21579/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк