20 березня 2024 р. Справа № 520/18760/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.23 по справі № 520/18760/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ"
до Львівської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA20900/2023/l00344/2 від 20.06.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001687 від 22.06.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості №UA20900/2023/l00344/2 від 20.06.2023 року Львівської митниці Державної митної служби України є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA20900/2023/l00344/2 від 20.06.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001687 від 22.06.2023.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" сплачену суму судового збору у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.
Не погодившись з рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230065316U2 від 20.06.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено: декларантом надано банківський платіжний документ від 05.04.2023 б/н згідно якого перерахована сума становить 45263,13 дол. США, що не відповідає вимогам зовнішньоекономічної угоди; до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортно-експедеційних послуг від 09.06.2023 №359 та договір перевезення від 20.01.2017 № 220017-7 згідно якого виконавцем по доставці товару являється ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ ДІ", проте будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документа.
Апелянт посилався на те, що в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень митного органу вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Однак, судом не враховано відмінності між шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару та методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст.59 МК України) та методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МУ України).
Зокрема, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" містяться причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також митний орган вказав митні декларації, які слугували джерелом інформації.
Оскільки митна вартість визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішенні також вказані.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 МКУ визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки митні декларації, на які посилається Львівська митниця, містять відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення.
Позивач подав відзив, в якому зазначив, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала Митна декларація від 05.06.2023 №UA209230/2023/059046 де вартість подібного товару становить 2,34 дол. США за кг.
Отже, відповідач в оскаржуваному рішенні №UA209000/2023/100344/2 від 20.06.2023 застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.
Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів. Даючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів суд вказав, що воно містить висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: заявлення митної вартості, яка є нижчою, порівняно з митною вартістю подібних товарів за попередні періоди, не надання документів на письмову вимогу митниці та не подання до митного оформлення усіх необхідних документів.
Тому доводи апеляційної скарги про відсутність аналізу аргументів відповідача та ненадання ним оцінки не відповідають дійсності.
Позивач вважає доводи апелянта про достатність зазначення в графі 33 рішення про корегування митної вартості номера і дати митної декларації, яка використана у якості джерела інформації для корегування митної вартості за шостим (резервним) методом помилковими, оскільки зміст оскаржуваного рішення №UA20900/2023/100344/2 від 20.06.2023, не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії порівнюваних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не заперечується відповідачем по справі. Таким чином, відповідач належним чином не обґрунтував застосування другорядних методів для визначення митної вартості товару, пред'явленого позивачем до митного оформлення, про що суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ", код ЄДРПОУ - 25185087, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" подало для митного оформлення митну декларацію № 23UA2009230065316U2 від 20.06.2023 (референтний номер 2992) з метою ввозу в Україну товарів з Китайської Народної Республіки, а саме: ланцюги шарнірні роликові зі сталі (Roller chains) та ланцюгові ланки (chain links). Вартість товару визначена за ціною контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021 у розмірі 1891622,40 грн. (47907,64 доларів США).
Разом із митною декларацією підприємство позивача надало до Львівської митниці ДМС України відповідні документи для підтвердження митної вартості товару та обрано метод її визначення (основний метод - за ціною, визначеною у договорі).
З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів та інформацію, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме: рахунок-проформа (інвойс) (Proforma invoice) № НМ20230124 від 20.07.2022, на загальну суму 47907,64 доларів США; пакувальний лист (Packing list) № НМ20220724 від 24.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № НМ20220724 від 24.07.2022 на загальну суму 45263,13 доларів США; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № HM20220724AD від 24.07.2022, на загальну суму 2644,21 доларів США; коносамент (Bill of landing) № UTRUST23040955 від 03.05.2023; автотранспортна накладна (CMR) А № 107169 від 13.06.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin), зроблена відповідно до ч. 6 ст. 43 МК України в рахунку - фактурі № НМ2022074 від 24.07.2022; декларація про походження товару (Declaration of origin), зроблена відповідно до ч. 6 ст. 43 МК України в рахунку - фактурі № HM2022074AD від 24.07.2022; переклад українською мовою рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) НМ20220724 від 24.07.2022; переклад українською мовою рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) HM20220724AD від 24.07.2022; банківський документ № б/н від 05.04.2023 року, що підтверджує сплату за рахунком-фактурою (інвойс) (Commercial invoice) № НМ20220724 від 24.07.2022 на загальну суму 45263,13 доларів США; рахунок на оплату № 2074 від 09.06.2023 від ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК" на загальну суму 121902,00 грн.; рахунок на оплату № 359 від 09.06.2023 від ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ" на загальну суму 96910,50 грн.; платіжна інструкція № 13915 від 13.06.2023 за рахунком № 359 від 09.06.2023 на загальну суму 96910,50 грн.; платіжна інструкція №13924 від 13.06.2023 за рахунком № 2074 від 09.06.2023 на загальну суму 121902,00 грн.; довідка про транспортні витрати № 0906-11 від 09.06.2023; прейскурант (Price list) від 01.07.2022; калькуляція вартості (Cost calculation) від 24.07.2022 до рахунків-фактур (інвойсів) (Commercial invoice): НМ20220724 & HM20220724AD від 24.07.2022; переклад українською мовою прейскуранту (Price list) від 01.07.2022; митна декларація на експорт товарів з Китайської Народної Республіки № 310120230518601124 від 29.04.2023.
Подання зазначених документів підтверджується повідомленням позивача № DBEA5029-B41A-4E56-9DC6-D7D246E7E8D7 від 19.06.2023, адресованого відповідачу, а факт отримання підтверджується повідомленням відповідача №23522e3d-5c28-4ad0-acc9-41f810ddbl81 від 20.06.2023, адресованого позивачу.
Після подання митної декларації та аналізу наданих до неї документів та інформації відповідачем розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення за наступним ідентифікатором: №f9d20470-2a33-4862-8692-ae561dba386f від 20.06.2023. Зазначеним повідомленням відповідач заявив вимогу про надання документів для підтвердження митної вартості, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - якщо таке страхування здійснювалось; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад наданих документів. Окремо також було зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару № 1.
Підприємством позивача направлено на адресу відповідача листи вих. № 1/20/06/2023 від 20.06.2023 та вих. № 2/20/06/2023 від 20.06.2023, в яких товариство повідомило, що ним подано всі наявні в нього документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Судовим розглядом справи встановлено, що за результатами проведеного контролю визначення митної вартості товару, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100344/2 від 20.06.2023.
Зі змісту вказаного рішення, а саме графи 31 вбачається, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: відповідно до вимог п. 6.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 № ARTJHM-1221 передбачено 100% передплату за товар який імпортується. Вартість партії товару згідно інвойсів від 24.07.2022 №HМ20220724 та №HМ20220724AD склала 47907,64 дол. США. Проте декларантом надано банківський платіжний документ від 05.04.2023 б/н згідно якого перерахована сума становить 45263,13 дол. США, що не відповідає вимогам зовнішньоекономічної угоди; згідно наданої до митного контролю CMR від 13.06.2023 № 107169 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється TGM LOGISTICS L.L.C.
Разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.06.2023 №359 та договір перевезення від 20.01.2017 № 220017-7 згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ ДІ". Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обгрнутовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документа. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 05.06.2023. № UA209230/2023/059046 де вартість подібного товару становить 2,34 дол. США за кг.
Також, відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001687 від 22.06.2023, видання якої обґрунтовано неможливістю завершення митного оформлення через необхідність внесення змін у графи 12, 45, 43, 44, 46, 47 митної декларації на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100344/2 від 20.06.2023.
З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100344/2 від 20.06.2023, позивачем подано скореговану митну декларацію № 23UA20923006581103U3 від 22.06.2023, за якою товар випущено до вільного обігу на території України.
На переконання позивача, обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості - за резервним методом, не відповідає відомостям, що підтверджено документально позивачем та його декларантом.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Так, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, зазначені у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: заявлення митної вартості, яка є нижчою, порівняно з митною вартістю подібних товарів за попередні періоди, не надання документів на письмову вимогу митниці та не подання до митного оформлення усіх необхідних документів.
Стосовно спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Митним органом направлено на адресу позивача листи, якими витребовувались додаткові документи, а саме: відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Також, зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару № 1
Однак, після направлених позивачем на адресу митного органу листів, останнім прийнято спірне у даній справі рішення про коригування митної вартості, в якому вказано на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідачем у графі 33 спірного рішення вказано на недоліки у поданих до митного оформлення документів, а саме:
- відповідно до вимог п. 6.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 № ARTJHM-1221 передбачено 100% передплату за товар який імпортується. Вартість партії товару згідно інвойсів від 24.07.2022 №HМ20220724 та №HМ20220724AD склала 47907,64 дол. США. Проте декларантом надано банківський платіжний документ від 05.04.2023 б/н згідно якого перерахована сума становить 45263,13 дол. США, що не відповідає вимогам зовнішньоекономічної угоди;
- згідно наданої до митного контролю CMR від 13.06.2023 № 107169 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється TGM LOGISTICS L.L.C. Разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.06.2023 №359 та договір перевезення від 20.01.2017 № 220017-7 згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ ДІ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
З пояснень наданих представником позивача ТОВ "АРТІ" надано пояснення та вказано, що відповідно до специфікації № 7 від 24.07.2022 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021 загальна вартість товару, що імпортується, складає 47907,64 дол. США. Для сплати вартості товару продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № НМ20220724 від 24.07.2022 на суму 45263,13 дол. США, а також рахунок-фактуру (інвойс) № HM20220724AD від 24.07.2022 на суму 2641,51 дол. США. Разом з митною декларацією №23UA2009230065316U2 від 20.06.2023 позивачем подано банківський документ № б/н від 05.04.2023 року, що підтверджує сплату вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) № НМ20220724 від 24.07.2022 у розмірі 45263,13 дол. США. Положення п. 6.3 контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, зазначеного відповідачем у своєму рішенні № 23UA209230065316U2 від 20.06.2023, не застосовується до оплати вартості товару за рахунком-фактури (інвойсом) від 24.07.2022 № HM20220724AD, оскільки сторони контракту № ARTJHM-1221 уклали додаткову угоду № 3 від 20.04.2023 до нього, відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 3 імпортер здійснює оплату товару у розмірі 100% впродовж 60-ти календарних днів після отримання копії Коносаменту. Коносамент (Bill of Landing) № UTRUST23040955 датовано 03.05.2023, а відтак останньою датою строку щодо сплати вартості товару у розмірі 2641,51 дол. США за рахунком-фактурою (інвойсом) від 24.07.2022 № HM20220724AD є 02.07.2023 року.
Отже, на момент подання митної декларації № 23UA2009230065316U2 від 20.06.2023 у позивача не сплив строк на оплату вартості товару за рахунком-фактурою № HM20220724AD від 24.07.2022.
У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару, зокрема строки її здійснення, не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а, відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.
При цьому, жодних порушень умов Контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021 не допущено. Відсутність фактичних розрахунків (перерахування коштів), належить до питання виконання господарських зобов'язань між сторонами договору.
Крім того, з пояснень пердставника позивача встановлено, що відповідно до умов коносаменту (Bill of Landing) № UTRUST23040955 від 03.05.2023 відповідальною особою за доставку товару є ICS LTD (ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ"), з яким позивач уклав договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7 від 20.01.2017.
Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 договору № 220017-7 виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі.
На виконання своїх обов'язків за Договором №220017-7 ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ" уклало договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UA009474 від 24.03.2023 з Maersk A/S. У свою чергу, ТОВ "Мерск Україна ЛТД", що діє як агент Maersk A/S, уклав договір про надання транспортних послуг від 01.01.2021 з ТОВ "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" (TMG LOGISTICS LLC).
Судом встановлено, що позивачем під час подання митної декларації № 23UA2009230065316U2 від 20.06.2023 подано наступні документи, які підтверджують обсяг транспортних витрат:
- автотранспортна накладна (CMR) А №107169 від 13.06.2023, в п. 16 і 23 якої перевізником зазначено ТОВ "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" (TMG LOGISTICS LLC). Крім того, в п. 18 зазначеної накладної вказано номер транспортного засобу, який здійснював перевезення товару за маршрутом: Констанца (Румунія) - Львів (Україна), а саме: НОМЕР_1 ;
- рахунок на оплату №359 від 09.06.2023 від ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ" на загальну суму 96910,50 грн., де частина суми (88656,00 грн.), становить плату за міжнародні транспортні перевезення автомобілем НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за маршрутом: Констанца (Румунія) - Львів (Україна);
- платіжна інструкція №13915 від 13.06.2023 за рахунком №359 від 09.06.2023 на загальну суму 96910,50 грн, що підтверджує оплату транспортних послуг;
- довідка про транспортні витрати №0906-11 від 09.06.2023 на загальну суму 88656,00 грн., що відповідає вартості транспортних послуг відповідно до рахунку №359 від 09.06.2023.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також, представником відповідача вказано, що митне оформлення товарів, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в митного органу, згідно МД від 05.06.2023 року UA209230/2023/059046, колегія суддів зазначає, що рішення не містять відомості про подібність товарів за поданими заявником через декларанта митними деклараціями та товарам за митними деклараціями, що є спірними у даній справі.
При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.
Вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості в цій частині.
Стосовно доводів митного органу викладених у графі 33 спірного рішення про не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, під час апеляційного перегляду рішення суду, відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, зазначених обґрунтувань митним органом під час листування із декларантом не наведено, проте наведено у спірному у даній справі рішенні про коригування митної вартості.
Також, відповідачем не наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про не підтвердження правомірності рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA20900/2023/l00344/2 від 20.06.2023, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також, з огляду на обставини того, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001687 від 22.06.2023 прийнята на підставі рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA20900/2023/l00344/2 від 20.06.2023, яке визнано судом протиправним, то з огляду на висновки суду у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною вказаної картки відмови та наявністю підстав для її скасування.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Стосовно витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
За матеріалами справи встановлено, що позивачем надано до суду клопотання про розподіл судових витрат, в якій останній просив стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.
В обгрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що оскільки справа розглядається в письмовому провадженні, а представник позивача подав відзиви на апеляційні скарги відповідача, то представник позивача забезпечив надання повного обсягу правової допомоги, передбаченої Додатковою угодою №26 та Договором про надання правової допомоги від 22.03.2021 №2021/03/03. На підтвердження понесених ТОВ "АРТІ" судових витрат на професійну правничу допомогу щодо розгляду цієї справи у Другому апеляційному адміністративному суді, позивач надає документи, які підтверджують розмір понесених судових витрат у розмірі 8000,00 грн, зокрема: копію додаткової угоди №26 від 23.12.2023 до договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021; копію платіжної інструкції №16377 від 30.12.2023 (правова допомога); копію рахунку на оплату №123 від 27.12.2023; копію акту про надання правничої допомоги №22 від 16.02.2024 в суді апеляційної інстанції.
Львівська митниця Державної митної служби України подала клопотання про зменшення витрат на оплату судових витрат, в якій зазначила, що ознайомившись із заявою ТОВ "АРТІ" про розподіл (стягнення) судових витрат про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., керуючись ст.139 КАС України, вважає останню не співмірною розміру заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу.
Так, для підтвердження витрат на правничу допомогу, представник позивача посилається на наступні документи: додаткова угода №26 від 23.12.2023; рахунок №123 від 27.12.2023; платіжна інструкція №16377 від 30.12.2023; акт наданих послуг №22 від 16.02.2024.
Як вбачається з Акту про надання правової допомоги, адвокатом витрачено:
- підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 по справі №520/18760/23. Витрачено часу-1,33 год. Вартість наданої послуги 2000,00 грн;
- підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 по справі №520/18760/23. Витрачено часу - 4 год. Вартість наданої послуги 6000,00 грн.
Щодо наданих послуг відповідач посилався на норми ст. 134 КАС України, якими передбачено розподіл витрат на правничу допомогу пов'язаних із розглядом самої справи, а не додаткового рішення. Посилався на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові від 30.01.2024 по справі №925/790/17 (925/580/20). Тобто, витрати на написання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення не підлягають відшкодування.
Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення від 21.09.2023 апелянт зазначив, що у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача не спростовує аргументи апеляційної скарги, а цитує доводи зазначені у позовній заяві та погоджується з рішенням суду першої інстанції.
А тому, позивач безпідставно зазначив про необхідність чотирьох годин для написання відзиву на апеляційну скаргу.
Також посилався на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи вказане, апелянт просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, аналізуючи зміст наданих в суді апеляційної інстанції послуг, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у акті прийому-передачі виконаних робіт від 16.02.2024, стало підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023.
При цьому, дослідивши зміст відзиву, колегія суддів зазначає, що останній часткового відтворює зміст позовної заяви, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань на спростування позиції відповідача.
Отже, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що визначений розмір на рівні 8000 грн. є неспівмірним розміром витрат на правничу допомогу.
Таким чином, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування витрат за отримані послуги у розмірі 3000,00 грн.
Доводи відповідача, що нормами ст. 134 КАС України передбачено розподіл витрат на правничу допомогу пов'язаних із розглядом самої справи, а не додаткового рішення є помилковими, оскільки за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Тобто вказана норма права виключає повернення судових витрат понесених суб'єктом владних повноважень на правничу допомогу адвоката, а в даному випадку відкшкодувати витрати просить юридична особа.
Посилання відповідача на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові від 30.01.2024 по справі №925/790/17 (925/580/20) є безпідставними, оскільки правовідносини, що розглядались у вказаній справі не є релевантними до даного спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про стягнення на користь позивача з Львівської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 по справі № 520/18760/23 - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (код ЄДРПОУ 25185087, 61038, м. Харків, Салтівське шосе, 67-А) судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, м. Львів, вул. Костюшко, буд. 1).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова