20 березня 2024 р.Справа № 643/10911/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 року, головуючий суддя І інстанції Тимош О.М., м. Харків, повний текст складено 01.12.23 року у справі № 643/10911/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕАТ №7884369 від 06.10.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, та справу закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 року у справі № 643/10911/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 року у справі № 643/10911/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він не був обізнаний про його позбавлення судом права керування транспортними засобами. Вказує, що відповідач не довів факт отримання позивачем рішення Дніпровського апеляційного суду. Посилається на наявність у нього тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом без кінцевої дати використання. Крім того, позивач вважає, що чинним законодавством не надано право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями, у зв'язку з чим долучений відеозапис з портативного автомобільного відеореєстратора «ХІАОМІ» №1113048622/45 не може бути визнано допустимим доказом у справі, а суд першої інстанції не звернув на це увагу та не визнав вказаний доказ як недопустимий. Вважає, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення без будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАТ №7884369 від 06.10.2023, винесеною інспектором УПП в Харківській області лейтенантом поліції Колісник Н. С., на позивача ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400,00 грн. В даній постанові зазначено, що 06.10.2023 о 14 годині 15 хвилин в м. Харкові пр. Героїв Харкова, 272-А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перед перестроюванням не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а ПДР - водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. В пунктах 8, 9 постанови мається позначка позивача про роз'яснення прав, порядку оскарження за ст.ст. 268, 289 КУпАП, отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач своїм підписом у п. 8 підтвердив, що права йому роз'яснені (а.с.7).
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7884369 від 06.10.2023, звернувся з позовом до суду.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2022, якою позивач був позбавлений права керувати транспортними засобами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність постанови про адміністративне правопорушення та наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є законною і не підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Отже, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно статті 10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
Тобто, суб'єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 4 ст. 126 КУпАП, передбачає обов'язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.
Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, обов'язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
З матеріалів справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №7884369 від 06.10.2023, інспектором УПП в Харківській області лейтенантом поліції Колісник Н. С. до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 гривень за порушення вимог ч. 4 ст.126 КУпАП. Із змісту постанови встановлено, що 06.10.2023 о 14 годині 15 хвилин в м. Харкові пр. Героїв Харкова, 272-А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перед перестроюванням не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а ПДР.
Склад вказаного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини, згідно якої особа повинна усвідомлювати, що, будучи позбавленою права керування транспортними засобами, умисно продовжує керувати транспортним засобом.
Таким чином, в даній справі суд зобов'язаний перевірити факт обізнаності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про наявність постанови суду щодо позбавлення її права керування транспортними засобами.
Колегія суддів встановила, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2022 у справі №932/5422/22 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 50-51).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.04.2023 р. у справі №932/5422/22 апеляційну скаргу захисника Мельниченка Євгенія Олександровича та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишено без змін (а.с.43-49).
З відеозапису, наданого відповідачем, встановлено, що позивач під час його зупинки 06.10.2023 заперечував свою обізнаність з фактом винесення постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.04.2023.
Колегія суддів встановила, що Дніпровський апеляційний суд в обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2022, винесеної у справі № 932/5422/22, зазначив, що у вказаній справі відсутнє підтвердження належного вручення позивачу судових повісток або повідомлення в інший спосіб про дату та час судового розгляду. Розгляд справи, як наслідок, 22.11.2022 відбувся за відсутності позивача, копія прийнятого рішення йому не направлялась.
В тексті постанови Дніпровського апеляційного суду вказана помилкова адреса ОСОБА_1 а саме АДРЕСА_1 замість правильної АДРЕСА_2 , що позбавило Дніпровський апеляційний суд можливості надіслати постанову на правильну адресу позивача, а тому позивач не був обізнаний про наявність постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.04.2023, згідно якої його позбавлено права керування транспортними засобами.
Крім того, як пояснив представник позивача, що 07.03.2023 року, після подання апеляційної скарги на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2022 у справі № 932/5422/22, Територіальним управлінням Державного бюро розслідування у м. Полтава третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) розпочате кримінальне провадження №62023170030000315 за ознаками підробки поліцейськими матеріалів, які стали причиною винесення постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 22.11.2022, за ч. 1 ст. 366 КК України, про що було повідомлено помічника судді Дніпровського апеляційного суду та помічник повідомив, що розгляд справи у березні буде призупинений до вирішення питання у кримінальному провадженні та була надана довідка про те, що станом на березень 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 не розглянута (а.с.84-85). Тимчасове посвідчення водія було продовжено безстроково та воно не було відкликане відповідачем.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували вказані вище докази та доводили, що позивач під час керування транспортним засобом 06.10.2023 був обізнаний про винесення Дніпровським апеляційним судом постанови від 24.04.2023 та, відповідно, був обізнаний про факт його позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 317 та ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1086 затверджено Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення. Відповідно до вказаного Порядку тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав уважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення.
Порядок вилучення посвідчення водія і позбавлення права керувати транспортними засобами визначений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Цією Інструкцією передбачено, що поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав уважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 265-1 КУпАП встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Отже, при перевірці документів поліцейський повинен переконатися, що водій має право на керування транспортним засобом, шляхом наявності у нього посвідчення водія або відповідно до вимог ст. 265-1 КУпАП - дійсного тимчасового дозволу.
З наведеного встановлено, що тимчасовий дозвіл є документом, що надає право водію на керування транспортним засобом відповідної категорії на час вилучення посвідчення водія.
Колегія суддів встановила шляхом огляду в судовому засіданні, що позивач має дійсний тимчасовий дозвіл, який дає йому право на керування транспортним засобом відповідної категорії на час вилучення посвідчення водія. Наявність такого дозволу у позивача на час накладення адміністративного стягнення за порушення п. 2.1. а ПДР відповідачем не заперечується.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач, який не отримав постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.04.2023 через помилку в адресі, допущену в самій цій постанові, та маючи на руках тимчасовий дозвіл па право керування, не міг 06.10.2023 знати про те, що він є позбавленим права керування.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадовою особою відповідача залишений поза увагою той факт, що на час накладення адміністративного стягнення, позивач мав дійсний тимчасовий дозвіл, який дає йому право на керування транспортним засобом.
Отже, відповідачем при розгляді справи не встановлено всіх обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б свідчили про обґрунтованість висновків про наявність підстав для винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, неповно дослідив обставини справи і зробив помилкові висновки.
Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 4510-1240-1864-2486 від 30.10.2023 р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 23), сплатив судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Колегія суддів зазначає, у ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн.
Таким чином, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 536,80 грн (0,2 х 2684). Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову, складав 536,80 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки при поданні адміністративного позову судовий збір має бути сплачений в розмірі 536,80 грн, то при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги заявнику апеляційної скарги необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 805,20 грн (536,80 х 150%).
При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції №3627-8804-2791-7044 від 04.01.2024 р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 74), сплачено судовий збір в сумі 1553 грн. 40 коп.
Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1342 грн. (536,80 грн + 805,20 грн) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 року по справі № 643/10911/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАТ №7884369 від 06.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КупАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. та закрити провадження по адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський