20 березня 2024 р. Справа № 480/4175/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 27.11.23 у справі № 480/4175/23
за позовом ОСОБА_1
до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, відшкодування коштів,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 13 Наказу начальника Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 30.01.2023 за № 20 «Про результати службового розслідування» в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 14 Наказу начальника Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 30.01.2023 за № 20 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі 12 687,10 грн;
- визнати протиправним та скасувати пункт 15 Наказу начальника Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 30.01.2023 за № 20 «Про результати службового розслідування» в частині утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 Наказу начальника Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 30.01.2023 за № 20 «Про результати службового розслідування» в частині невиплати ОСОБА_1 премії за січень 2023 року в повному обсязі;
- стягнути з Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішенням, на користь ОСОБА_1 у розмірі невиплаченої премії за січень 2023 року та 20 % грошового забезпечення за лютий 2023 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано Наказ Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.01.2023 за № 20 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани (пункт 13 Наказу), в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі 12687,10 грн по інженерній службі (пункт 14 Наказу), в частині утримання коштів з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення (п. 15 Наказу), в частині позбавлення у повному обсязі премії за січень 2023 року (п. 22 Наказу).
Зобов'язано Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виплатити ОСОБА_1 утримані кошти у вигляді 20 відсотків премії за січень 2023 року та утримані кошти на відшкодування шкоди з лютого 2023 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі відповідач викладає обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у відзиві на позовну заяву. Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що командир 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 ст. лейтенант ОСОБА_1 , у зв'язку з прийняттям на підставі накладної № 70 від 09.11.2022 військового майна (сітка рабиця, у кількості 20 рулонів, загальною вартістю 12 400,00 грн), за приписами ст. ст. 111, 112 Статуту внутрішньої служби, набув обов'язку матеріально відповідальної особи, в тому числі у частині збереження ввірених йому засобів; за результатами вивчення отриманих під час проведення службового розслідування матеріалів установлено, що посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі командиром 2-ї стрілецької роти ст. лейтенантом ОСОБА_1 , порушено заходи щодо забезпечення збереження ввіреного майна, що призвело до завдання збитків державі. Просить урахувати, що як витребування пояснень при проведенні службового розслідуванні, так і ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування, з метою забезпечення права особи на участь в процесі та прийняття рішення за результатом проведення службового розслідування, не є обов'язком для особи, що його проводить.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що начальником Сумського ОТЦК та СП 30.01.2023 виданий Наказ № 20 «Про результати службового розслідування», за яким позивача притягнуто до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та наказано утримувати кошти 12 687,10 грн з грошового забезпечення позивача в розмірі 20 % місячного грошового забезпечення. Крім того, цим наказом позивача позбавлено премії в повному обсязі за січень 2023 року (пункти 13-15 Наказу) ( а.с. 22, 23).
Підставою для прийняття цього рішення слугував Акт службового розслідування № 1532 від 30.01.2023 (а.с. 51-73), яким установлено, що при розформуванні Військової частини НОМЕР_1 та передачі цінностей до Військової частини НОМЕР_2 виявлено нестачу засобів, що перебувають на військовому обліку в інженерній службі Військової частини НОМЕР_1 , зокрема сітки рабиці 45х45 (чорна) 180 рулонів на загальну суму 111 600 грн, 20 рулонів сітки на загальну суму 12 400,00 грн, які для 2-ї стрілецької роти 09.11.2022 отримав командир роти - старший лейтенант ОСОБА_1 за видатковою накладною № 70. Комісією запропоновано за порушення військової дисципліни, зокрема ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11 та ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накласти на командира 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, за неналежне виконання обов'язків військової служби та службових обов'язків притягнути його до повної матеріальної відповідальності у розмірі 12 687,10 грн, здійснити утримання коштів з грошового забезпечення позивача з лютого 2023 року в розмірі 20 % місячного забезпечення (пункти 14-16 Акту), не виплачувати премію в повному обсязі за січень 2023 року (пункт 23 Акту).
Позивач, не погоджуючись з правомірністю наказу в частині, що оскаржується, уважаючи його таким, що прийнятий із порушенням встановленого порядку, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на встановлення протиправності рішення відповідача та необхідність його скасування, дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині повернення позивачеві утриманих з нього коштів, зокрема премії за січень 2023 року та 20 % грошового забезпечення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 за № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232 в редакції, чинній станом на існування спірних правовідносин).
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232 порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 за № 548-XIV (далі - Статут).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
В свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 за № 551-XIV.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України).
Статтею 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Пунктом 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Види дисциплінарних стягнень визначені у пункті 48 цього розділу.
За приписами п. 83, 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до приписів пункту 2 розділу І Порядку № 608 виконавська дисципліна - належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями службових обов'язків, наказів Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників), доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин); службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
За приписами пунктів 1, 5, 6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування на підставі наказу стосовно нього, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Як убачається з матеріалів справи, наказами начальника Сумського обласного ТЦК та СП (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.01.2023 за № 55 «Про призначення службового розслідування», від 25.01.2023 за № 57 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного Наказом начальника Сумського обласного ТЦК та СП від 24.01.2023 за № 55», та з метою встановлення неправомірних дій або бездіяльності, причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням обов'язків військової служби, ступеня вини (у разі її встановлення), порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, причин виникнення нестачі (надлишків) матеріальних цінностей, заподіяної шкоди її розміру та винних осіб, визначено провести службове розслідування стосовно посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , зокрема і позивача ОСОБА_1 .
За змістом акта службового розслідування в частині, що стосується позивача, дисциплінарною комісією встановлений факт нестачі матеріальних цінностей, зокрема сітки рабиці 45х45 (чорної) у кількості 180 рулонів загальною вартістю 111 600, 00 грн за результатами проведеної інвентаризації (Акт про результати інвентаризації від 23.01.2023 за № 1055) та факт отримання позивачем 09.11.2022 сітки рабиці у кількості 20 рулонів, вартістю 12400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 70 (а.с. 21). При цьому, пропонуючи притягнути позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, комісія зазначає про порушення ним ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що положення абзацу 1 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не встановлюють жодних посадових обов'язків, обґрунтовують лише необхідність покладення на військовослужбовців загальних обов'язків, зокрема пов'язують їх з необхідністю виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України.
Так, у ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено про те, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Водночас відповідачем не встановлено в ході службового розслідування, не обґрунтовано і не доведено під час судового розгляду справи, якими ж саме діями позивач порушив наведені відповідачем норми, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Відповідачем взагалі не встановлено, в чому полягає дисциплінарний проступок позивача, обставини його вчинення.
Крім того, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 розділу 1 цього Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 3 розділу 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Розділ ІІ Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлює види матеріальної відповідальності військовослужбовців. Зокрема, ст. 5 Закону визначає підстави і межі матеріальної відповідальності за шкоду, завдану з необережності (обмежена матеріальна відповідальність), ст. 6 Закону визначає підстави і межі матеріальної відповідальності за шкоду, завдану з вини особи у визначених випадках, серед яких виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Частина друга ст. 8 Закону передбачає обов'язок командира (начальника) у разі виявлення факту завдання шкоди протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб призначити розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону).
Отже для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.
Судом установлено, що окремо за фактом заподіяння шкоди позивачем відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» службове розслідування не призначалось, а службовим розслідуванням, проведеним відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не встановлені обставини, які є умовами притягнення до матеріальної відповідальності позивача, зокрема до повної матеріальної відповідальності.
Крім того, наведена в акті службового розслідування інформація не відповідає даним Наказу «Про результати службового розслідування», а саме, визначаючи розмір відшкодування, відповідач у акті службового розслідування у пункті 3.2 посилається на видаткову накладну, в якій вартість отриманої позивачем сітки складає 12400,00 грн, водночас у п. 5 підпункту 15 акта та у Наказі «Про результати службового розслідування» (п. 14) відповідач указує розмір шкоди в сумі 12687,10 грн. Підстави для визначення збільшеного розміру шкоди відповідачем не наведені ні у акті службового розслідування, ні у наказі про притягнення позивача до відповідальності, ні у відзиві на позов чи апеляційній скарзі.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що під час визначення виду матеріальної відповідальності (обмеженої чи повної) на підставі ч. 2 ст. 5 Закону № 160-ІХ, з урахуванням суми завданих збитків (12 400,00 грн), що не перевищує п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, порушення прав ОСОБА_1 у цій частині оскаржуваного наказу не відбулося.
Зважаючи на встановлені у справі обставини справи та наявні у матеріалах справи докази щодо протиправності Наказу Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.01.2023 за № 20 в частині, що оскаржується позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині повернення позивачеві утриманих з нього коштів, зокрема премії за січень 2023 року та 20 % грошового забезпечення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
За приписами пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 480/4175/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк