Є.у.н.с.512/13/24
Провадження №2/512/109/24
"18" березня 2024 р. смт Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.01.2024 представник позивача Руденко К.В., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що представник позивача ТОВ «ФК «Ріальто» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 27636 гривень 00 копійок за кредитним договором та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9000 гривень
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 17.02.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладений договір № 210217-30359-3, відповідно до якого позивач виконав взяті зобов'язання у повному обсязі та перерахував на платіжну картку відповідаки грошові кошти у розмірі 5 000 гривень, строком на 15 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
В подальшому 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210217-30359-3 від 17.02.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки у зв'язку з чим станом на 10.01.2024 має заборгованість у розмірі 27636,00 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 17.02.2021 по 11.03.2021 - 1636 гривень, заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день прострочення за період з 12.03.2021 по 09.07.2021 (включно) відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України - 21000,00 гривень., які позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір в сумі 3024 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 18.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою представника позивача ТОВ «Фінансова компанія Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 19.02.2024 за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Водночас, вказаною ухвалою задоволено клопотання представником позивача про витребування з АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" інформації (а.с.59-60).
13.02.2023 на адресу суду від супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на виконання ухвали суду від 18.01.2024 зокрема про витребування доказів, надійшла відповідь (а.с.64).
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, 19.02.2024 через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити заявлені позовні вимоги (а.с.69).
Крім того, представник позивача не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 19.02.2024 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63).
Розгляд справи відкладено на 18.03.2024.
Відповідач ОСОБА_1 18.03.2024 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73).
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відтак, відповідачка вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог частини 5 статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачка не скористалася.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 17.02.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір № 210217-30359-3, відповідно до якого позивач виконав взяті зобов'язання та перерахував на платіжну картку відповідачки грошові кошти у розмірі 5 000 гривень (п. 1.1. договору), строком на 15 днів (п. 1.3 договору) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.2. договору) та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту (п. 3.3 договору), що підтверджується копією договору, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 120851 (а.с.29 - 30 на звороті) та копією квитанції № 376268046 від 17.02.2021 (а.с.31), які містяться в матеріалах справи.
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень, проценти за користування кредитом у розмірі 1492,50 гривень нараховуються за ставкою 1,99 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, річна процентна ставка 726,35%; проценти за прострочення грошового зобов'язання: 3,5% за кожен день неповернення кредиту, річна процентна ставка 1277,5%.
Так, предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статтей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В анкеті - заяві відповідачка вказала карту АТ «КБ Приватбанк», на яку було перераховано суму кредиту позивачем. Викладене підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua (а.с.33).
Так, на підтвердження укладення договору №210217-30359-3 від 17.02.2021, позивачем надано хронологію дій щодо укладення зазначеного кредитного договору (а.с.34).
Згідно довідки №65745 від 10.01.2024 вбачається, що смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для подтверждения согласия с условиями Договора введите 120851» було доставлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 17.02.2021 о 11:39:04 годині (а.с.35).
З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення договору №210217-30359-3 від 17.02.2021 узгоджується з вимогами статті 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася з ними.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Від супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь від 13.02.2024, згідно якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) (а.с.64).
З виписки по рахунку за період з 17.02.2021 по 22.02.2021 вбачається, що 17.02.2021 об 11 годині 39 хвилин на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 5000 гривень (а.с. 65-67).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі - 1,99 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 726,35%) користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 15 днів. Відповідно до п. 2.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. (а.с.29).
Згідно п. 3.3 Договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3 Договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) кредитом понад встановлений строк (а.с.29 - на звороті).
У пункті 5.2.1 договору позики відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця (а.с.30).
Згідно зі статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
У відповідності до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Пункт 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику/грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210217-30359-3 від 17.02.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто» (а.с.46).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що зобов'язання за договором про кредит ОСОБА_1 не виконала, доказів погашення заборгованості суду не надала. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідачки суми боргу у розмірі 27636 гривень ґрунтується на законних підставах та підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості.
На підставі вказаних норм закону, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, а також, що відповідачка не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, не сплатила вищевказану заборгованість в добровільному порядку, відзиву на позовну заяву не пред'явила, суд вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за договором про кредит в сумі 27636 грн.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно із частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України із відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 копійок.
У частині 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022 року (а.с. 51 - 52 на звороті); копію акта приймання-передачі надання послуг №196 (а.с.53) та платіжну інструкцію №1046 (а.с.55).
Відповідно до умов п. 2.1.2. договору про надання правової допомоги виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги за вказаним договором згідно з принципами справедливості, добросовісності та розумності, керуючись чинним законодавством України та вимогами, які звичайно ставляться до послуг такого роду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати іншим вид правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, витрати на виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19, зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Одночасно, суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається зі справи, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було здійснено підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №210217-30359-3 від 01.01.202. Крім того, ОСОБА_2 здійснювалось складання адвокатського запиту про витребування доказів по вказаному боржнику. Вартість адвокатських послух заявлено в розмірі 9 000 гривень 00 копійок (а.с.53).
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 року у справі №873/212/21 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Одночасно, суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням викладеного, враховуючи складність даної справи та обсяг виконаних робіт (складання позовної заяви та запиту про витребування доказів), а також те, що представник позивача участі у судовому засіданні не приймав, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, статтею 257, частиною 1 статті 258, частиною 1 статті 261, частиною 5 статті 261, статтями 264, 512, 514, 516, 526, 530, 610-611, 625, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, адреса місця знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за кредитним договором № 210217-30359-3 від 17.02.2021 в розмірі 27636 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за кредитом 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 17.02.2021 по 11.03.2021 в розмірі 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 12.03.2021 по 09.07.2021 (включно) в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, адреса місця знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривні 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, адреса місця знаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Суддя: О.Ю. Брюховецький