Справа № 496/6218/22
Провадження № 1-кп/496/244/24
11 березня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
заучастю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника- адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
На розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
15 березня 2024 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, що пов'язано з тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі ухвалення обвинувального вироку, а також відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, гідної репутації ОСОБА_4 . Обвинувачений може чинити тиск на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що метою такого впливу буде схилення їх до не надання правдивих, послідовних показань та/або зміни їх, що призведе до уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення тяжкого злочину. Також, є підстави вважати, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з тим, що він має судимості за раніше вчиненні злочини. Інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть запобігти зазначеним ризикам.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, ризики прокурором не підтвердженні, тому вважає за доцільне призначити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ризики визначенні прокурором не підтвердженні, просить призначити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Суд, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, виходить з того, чи зменшились ризики, які існували при обранні даного запобіжного заходу.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність продовження перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Відмовляючи у застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з того, що санкція статті за якою він обвинувачується передбачає покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що він може переховуватись від правосуддя, також в судовому засіданні не було допитано жодного свідка, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , який не визнає вини повністю, може вчинити вплив на свідків з метою зміни ними показів.
Слід також зазначити, що медичне обслуговування осіб, взятих під варту виконується належним чином, адже це закріплено на законодавчому рівні, так існує певний порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затверджений Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 № 239/5/104, згідно якого обвинувачений може отримувати належне лікування перебуваючи під вартою в Одеському слідчому ізоляторі.
Стаття 11 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» (далі Закону) встановлює, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 Закону визначено, що адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана: створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, вік, стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, незважаючи на те, що обвинувачений зареєстрований у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи та вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.
Розмір застави, що був визначений при обранні запобіжного заходу в порядку п. 1, 2 ч.4 ст. 183 КПК України, слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 11 березня 2024 року до 09 травня 2024 року, включно.
Розмір застави залишити без змін.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в частинні продовження запобіжного заходу безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 14 березня 2024 року о 12:00 годині.
Суддя ОСОБА_1