Справа № 333/11272/23
Провадження № 3/333/391/24
29 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Михайлова А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , водія, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 645501 від 11.12.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а, керував транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою технічного засобу ALCOTEST «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні, після роз'яснення головуючим прав, передбачених ст. ст. 55, 56, 59,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе він не керував транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», зазначив, що поліцейські не приймали до уваги його поясненнята наполягали на проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому він повідомив поліцейським, що не керував транспортним засобом, тому проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння не вважав необхідним, а відтак, на підставі вищенаведеного вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому просив провадження у справі щодо нього закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні поліцейський, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, хоча поліцейський вбачав в його діях ознаки алкогольного сп'яніння, вів себе неадекватно та лаявся, пояснив, що запис почав вести, коли транспортний засіб вже стояв.
У судовому засіданні поліцейський ОСОБА_3 також пояснила, що в діях ОСОБА_1 вбачала ознаки алкогольного сп'яніння, але останній відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, запис події розпочали вести, коли транспортний засіб вже стояв.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поліцейських, дослідивши матеріали справи, відеозапис, встановивши обставини події, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 245-246, 280 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд також зазначає, що відповідно до норм чинного КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Це узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення", а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з приписами п.1.10 Правил дорожнього руху водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, тобто докази мають бути спрямованими саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно з п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 645501 від 11.12.2023 року відносно ОСОБА_1 зазначено про порушення ним вимог частини 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, доказуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, потрібно доказати обидва факти у їх одночасній сукупності.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння визначена інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103.
Згідно з п.2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.7 Розділу І Інструкції).
Також, згідно з п.6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За ст.266-1 КУпАП військовослужбовці, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають огляду на такий стан. Такий огляд проводиться уповноваженими, зокрема, командирами військових частин особами з використанням спеціальних технічних засобів (ч.2 ст.266-1 КУпАП). І лише у разі не згоди військовослужбовця на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі не згоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.4 ст.266-1 КУпАП). Огляд військовослужбовців на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.9 ст.266-1 КУпАП).
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 645501 від 11.12.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а, керував транспортним засобом «NISSANX-TRAIL»,державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою технічного засобу ALCOTEST «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, однак суть вказаного адміністративного правопорушення не відповідає встановленим судом обставинам.
При цьому, твердження ОСОБА_1 стосовно того, що він не керував транспортним засобом, знаходять своє підтвердження матеріалами справи. На оглянутому у судовому засіданні відеозаписі, зробленому під час складання 10.12.2023 року адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 відсутній факт керування ним транспортним засобом 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а.
Згідно відеозапису з нагрудних відео реєстраторів поліцейських відеозапису щодо скоєння адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП водієм ОСОБА_1 , долученого до матеріалів адміністративної справи, який було оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що запис починається 10.12.2023 року о 23:30:18год, де поліцейський сидить в приміщенні, потім він підходить до транспортного засобу, який припаркований та не рухається. З відеозапису неможливо встановити, чи зупинявся транспортний засіб «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , працівниками поліції, чи був припаркований.
Крім того, при дослідженні відеозапису за 10.12.2023 року встановлено, що на відеозаписі факт зупинки транспортного засобу поліцейським, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та момент руху транспортного засобу «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , 10.12.2023 року о 23:30 год, під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано, а також не підтверджується іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом при зазначених в протоколі обставинах. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення жодним чином не спростовуються пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом при зазначених вище обставинах.
Відповідно до пункту 27 Постанови ПВССУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18,під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
З огляду на положення п. 1.10 ПДР України та диспозицію ст. 130 КУпАП, в даній ситуації ОСОБА_1 не можливо визнати водієм, оскільки матеріали справи та відеозапис не містять відомостей, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що засвідчує факт вчинення правопорушення, та є одним з основних джерел доказів, тому він повинен бути складений з дотриманням норм чинного законодавства.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі, в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Верховний суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Таким чином, оскільки відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 645501, складеного 11.12.2023 року містять розбіжності з обставинами вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованими на відеозаписі подій, які відбувалися 11.12.2023 року за участю водія ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 251 КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, ОСОБА_1 на відеозаписі та в судовому засіданні неодноразово пояснював, що не керував транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а.
Судом було використано всі можливості для встановлення всіх обставин по справі, для надання пояснень судом викликався поліцейський, який склав зазначений протокол для з'ясування всіх обставин по справі, але з невідомих суду причин, останній до суду не з'явився.
Відтак відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не збігаються з доказами, які містяться у матеріалах справи. В цьому контексті пояснення ОСОБА_1 є слушними. Доказів з боку поліцейських щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а, з ознаками алкогольного сп'яніння, не надано.
Суд критично ставиться до рапорту працівника поліції, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , 10.12.2023 року, о 23 годині 30 хвилини, у м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, біля буд. 14а, з ознаками алкогольного сп'яніння(запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови) та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою технічного засобу ALCOTEST «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, оскільки оглянутим відеозаписом (містяться в матеріалах справи), які додані працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «NISSANX-TRAIL», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , у зазначений у час та у зазначеному місці.
Окрім того, в розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях останнього події і складу вищевказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 245, 266, п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , водія, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопору шення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова