Справа № 120/15560/23 Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 24 січня 2020 року по 28 вересня 2023 року, але не більш, як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 312 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.10.2023 зазначену позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, залишаючи позовну заяву без руху суд вказав, що позивачем всупереч положень ч. 4 ст.161, ч. 2 ст. 79 КАС України не надано до позовної заяви всіх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Цією ухвалою суд встановив позивачу 5-ти денний строк з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належних доказів проведення 28.09.2023 йому виплати індексації грошового забезпечення згідно судового рішення у справі №120/903/23, докази щодо суми такої виплати, а також копію судового рішення по справі №120/903/23, на яке останній посилається в обґрунтування своїх вимог.
19.10.2023 до суду через засоби електронної пошти надійшла заява представника позивача із долученою до неї копією витягу з банківського рахунку позивача та копією судового рішення по справі №120/903/23.
Втім, перевіряючи усунення позивачем виявлених недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 16.10.2023, суд встановив, що такі недоліки не є в повній мірі усунутими, оскільки надана копія витягу з банківського рахунку позивача є неналежної якості, тобто не є в повній мірі читабельною, що унеможливлює загальне сприйняття цього доказу як носія повної та достовірної інформації про обставини справи.
З огляду на викладене, наступною ухвалою від 25.10.2023 суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви в частині надання суду належних доказів (в належній якості) проведення 28.09.2023 виплати йому індексації грошового забезпечення згідно судового рішення у справі №120/903/23, - на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, та не в повній мірі виконав вимоги ухвал суду від 16.10.2023 та від 25.10.2023, тому позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути позивачеві на підставі вищезазначених положень закону.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, на яку посилається суд першої інстанції, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В той же час суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частинами 1 та 4 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Приписами частини 1 статті 80 КАС України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.
З урахуванням зазначених обставин, а також з метою з'ясування всіх обставин у справі, суд може витребувати докази, які мають значення для справи. При цьому суд повинен вказувати, які саме докази необхідно надати.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд обмежений процесуальними можливостями з'ясувати чи дійсно у позивача відсутні докази чи має місце зловживання процесуальними правами.
При цьому, позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, що потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті.
Таким чином, перекладання обов'язку, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі щодо надання доказів на позивача є передчасним та необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №420/3952/20 та від 18 травня 2023 року у справі №120/8759/22.
Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи викладене та з урахуванням того, що ненадання доказів не є недоліком, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки згідно з чинним законодавством їх надання дозволяється на всіх стадіях адміністративного процесу до ухвалення судом рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права, що відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.