Справа № 120/15257/23 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 рку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що копія ухвали суду від 30.11.2023 була отримана 03.11.2023 представником Вінницьої установи покарань (№1) і в подальшому лише 07.11.2023 передана позивачу. Зазначає, що представником позивача Василенко Т.І., з урахуванням наданих судом строків в ухвалі від 30.10.2023, саме 08.11.2023 було надіслано рекомендоване поштове відправлення №6100708985720. Таким чином, в даному випадку згідно норм ч.9 ст.120 КАС України, позивачем не було пропущено строку на усунення недоліків позовної заяви продовжених узвалою суду від 30.10.2023. Також позивач просить врахувати, що використання електронного додатка "CamScаnner" для друкування письмових матеріалів для направлення їх до суду не заборонено діючим законодавством України.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений законом строк. Зокрема, суд зазначив, що подана заява надійшла з порушенням строку встановленого судом та не містить оригіналу підпису позивачу, а тому не підлягає розгляду, відтак, не можна вважати, що недоліки позовної заяви усунуто.
Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 цього КАС України
Так, згідно ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У відповідності до абз.1 ч.1, ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обгрунтуванням поважності причин та докази , зокрема довідку, що позивач є засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі та про відсутність на його рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору.
Ухвала отримана позивачем 12.10.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
26.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про продовження строків усунення недоліків, оскільки на його заяву керівником установи не надано довідку, що позивач є засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі та про відсутність на його рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору.
В подальшому, ухвалою від 30.10.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 06.10.2023. Запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обгрунтуванням поважності причин та докази, зокрема, довідку, що позивач є засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі та про відсутність на його рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №120/15257/23 отримана позивачем 03.11.2023, що підтверджується підписом у графі "вручено за довіреністю" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0600231407593.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2023 з метою виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №120/15257/23 позивач засобом поштового зв'язку у поштовому відправлені 6100708985720 направив на адресу суду першої інстанції заяву з додатками. В подальшому, поштове відправлення 6100708985720 було 14.11.2023 отримано Вінницьким окружним адміністративним судом.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що направивши 08.11.2023 до суду першої інстанції поштове відправлення 6100708985720, яке містило заяву з додатками, позивач не пропустив строк для усунення недоліків позовної заяви.
Так, 14.11.2023 на адресу суду надійшла заява позивача від 08.11.2023, у якій останній просив розглянути заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, а також розглянути довідку начальника ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" від 26.10.2023 про суму коштів на особистому рахунку позивача.
При цьому, оцінюючи подану заяву та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що надіслана заява не містить оригіналу підпису позивача та є копією, про що свідчить й напис на ній "Сканировано с CamScаnner", тобто заява є електронною копією певного документа, а тому не підлягає розгляду.
Стосовно таких висновків слід зазначити, що ні в ухвалі від 06.10.2023, ні від 30.10.2023, суд першої інстанції не заперечив проти того, що направлені до суду позовна заява та клопотання про продовження строку для усунення недоліків від 21.10.2023 були відскановані електронним додатком "CamScаnner" та не мали електронних підписів, у зв'язку з чим не повідомив позивача про те, що вказана обставина не відповідає вимогам законодавства.
Водночас колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах від 07.10.2020 у справі № 160/3534/20 та від 08.09.2021 у справі №646/5723/19 де вказано, що судам при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Необхідно звернути увагу, що Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Аналогічна правова позиція викладена і постановою Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №826/9584/18.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, порушені норми процесуального права та передчасно зроблено висновок про не усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.