15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 344/20888/21
провадження № 61-9511св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2023 року в складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Івано-Франківська КЕЧ) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що внаслідок врахування онуків до складу членів сім'ї відповідача, останньому як військовослужбовцю безпідставно було виплачено грошову компенсацію в сумі 771 363,75 грн за належне для отримання житлове приміщення. На звернення до відповідача із вимогою від 28 травня 2021 року про повернення безпідставно отриманих коштів у вказаному розмірі останній не відреагував.
Посилаючись на вказані обставини, Івано-Франківська КЕЧ просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 616 334,45 грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено військову частину НОМЕР_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, у задоволенні позову Івано-Франківської КЕЧ району відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що онуки відповідача були внесені до складу членів сім'ї без законних підстав.
Водночас суди відхилили наведені у листі начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту від 15 січня 2020 року № 526/65 доводи про те, що несвоєчасне (не в повному обсязі) забезпечення Міністерством оборони військовослужбовця житлом призвело у подальшому до безпідставних витрат Міністерства оборони України у сумі 616 388,45 грн з розрахунку на онуків, вказавши, що ці аргументи не можуть вважатися підставою для повернення коштів, які були перераховані ОСОБА_1 , за компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2023 року Івано-Франківська КЕЧ районуподала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що до членів сім'ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України. Водночас у особовій справі відповідача ОСОБА_1 відсутні документальні підтвердження щодо осіб, які перебувають на його утриманні. За таких обставин суди попередніх інстанцій помилково віднесли онуків відповідача до складу його сім'ї, що призвело до втрат при виплаті йому грошової компенсації за належне для отримання житло.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 листопада 1992 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про зарахування його в загальну чергу для отримання житлової площі по місцю служби, із складом сім'ї: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу із протоколу № 18 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 24 грудня 1992 року відповідача зараховано на квартирний облік 24 грудня 1992 року з складом сім'ї 4 особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (син). Включено в Книгу обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії військової частини НОМЕР_2 за № 170 на підставі підпункту 4 пункту 13 Правил обліку громадян.
27 квітня 2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 20 квітня 2000 року № 164 видано обмінний ордер на житлове приміщення № 001277 на право заселення по обміну житлового приміщення, яка складається із 2 кімнат, за адресою: АДРЕСА_1 , з сім'єю у складі 4 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 29 січня 2003 року квартира по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
За змістом довідки № 02-02/1925 від 08 червня 2017 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані 6 чол.: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
29 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просив внести зміни до його облікової справи у зв'язку народженням онука.
Як вбачається із довідки про перевірку житлових умов від 29 вересня 2017 року житловою комісією перевірено житлові умови військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , та встановлено склад сім'ї - 7 осіб: ОСОБА_2 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 (заявник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 (онука), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 (онука), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 (онук), ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з витягом протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 22 від 20 листопада 2018 року житлова комісія постановила надати капітану запасу ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 771 363,75 грн за належне йому для отримання житлового приміщення. Склад сім'ї сім осіб: дружина ОСОБА_2 , 1963 року народження, дочка ОСОБА_5 , 1986 року народження, син ОСОБА_6 , 1989 року народження, онука ОСОБА_7 , 2011 року народження, онука ОСОБА_8 , 2011 року народження, онук ОСОБА_9 , 2017 року народження, на підставі надходження по загальній черзі зі зняттям з квартирного обліку.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 від 20 листопада 2018 року № 466ад «Про надання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення громадянам, які перебувають на обліку у військовій частині НОМЕР_1 » вирішено надати грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення капітану запасу ОСОБА_1 складом сім'ї 7 осіб.
Згідно з платіжним дорученням № 5 від 21 грудня 2018 року Івано-Франківським КЕЧ району виплачено відповідачу 771 363,75 грн грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
У зв'язку із виплатою грошової компенсації відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2019 року № 22 «Про оголошення рішення протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 24 від 26 грудня 2018 року» військовослужбовця ОСОБА_1 складом сім'ї сім осіб знято з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
Із аудиторського звіту за результатами аудиту відповідності окремих питань діяльності Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району за період з 01 січня 2015 року до 31 березня 2019 року № 234/5/63 від 04 вересня 2019 року, з врахуванням листа начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту від 15 січня 2020 року № 526/65 вбачається, що під час дослідження визначення розміру грошової компенсації, зокрема, ОСОБА_1 встановлено, що несвоєчасне (не в повному обсязі) забезпечення Міністерством оборони України військовослужбовця житлом призвело у подальшому до безпідставних витрат (збитків) Міністерства оборони України у сумі 616 388,45 грн з розрахунку на онуків, в порушення вимог пункту 11 Постанови № 728 та пункту 3.3 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України № 333.
Листом від 28 травня 2021 року № 11/770 Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району надіслала ОСОБА_1 вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 616 334,45 грн, яка останнім не виконана.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, визначено в Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженій Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.
У пункті 1 розділу 1 вказаної Інструкції зазначено, що до членів сім'ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерством оборони України від 26 травня 2014 року № 333 (далі - Інструкція),
Згідно із пунктами 1, 3 розділу VI Інструкції житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в житлових комісіях військових частин (об'єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції для зарахування на облік військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт, який реєструється у службі діловодства військової частини.
До рапорту додаються документи, передбачені Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а також витяг з послужного списку військовослужбовця.
Зазначені документи направляються командиром до житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) для прийняття рішення про зарахування на облік.
На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа. До облікової справи додаються документи, передбачені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, а також витяг з наказу командира військової частини та копія протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про зарахування на облік (пункт 11 розділу VI Інструкції).
Пунктом 13 розділу VI Інструкції встановлено, що у разі зміни у військовослужбовця складу сім'ї, набуття права на отримання житла в першочерговому чи позачерговому порядку, поліпшення житлових умов тощо військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів.
Житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) розглядає надані документи та приймає рішення про внесення змін до облікової справи.
Розгляд питання про внесення відомостей до облікової справи щодо членів сім'ї військовослужбовця здійснюється після внесення відомостей у встановленому порядку до особової справи військовослужбовця.
Про внесення відомостей до облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) інформує у встановленому порядку КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.
У разі зміни прізвища, імені, по батькові, дати народження військовослужбовця і працівника про це оголошується в наказі по стройовій частині на підставі документів, виданих органами РАЦС.
Наказ по стройовій частині на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу видається тільки після видачі наказу по особовому складу в порядку, установленому пунктом 11.3 глави 11 цього розділу.
Зміни в облікових даних особового складу, викладені в наказі по стройовій частині, повинні бути занесені до облікових документів штабу і підрозділів не пізніше наступного дня після підписання наказу по стройовій частині.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За змістом абзацу 4 та 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення, пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа № 1-8/99) якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім'ї, то члени їх сімей набувають право на рівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця.
Членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_7 , 2011 року народження, ОСОБА_8 , 2011 року народження, ОСОБА_9 , 2017 року народження, є онуками та членами сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, зареєстровані та проживають з ним в одному житловому приміщенні, а тому мають право перебувати разом з ним на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 .
Внаслідок врахування онуків до складу членів сім'ї відповідача, останньому як військовослужбовцю було виплачено грошову компенсацію в сумі 771 363,75 грн за належне для отримання житло.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно керувався тим, що позивачем не доведено, що онуки відповідача були внесені до складу членів сім'ї безпідставно, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення коштів, які були перераховані ОСОБА_1 , за компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.
Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року в справі № 359/5844/20 (провадження № 61-17445св21).
Таким чином, висновки судів по суті узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
В контексті вказаних обставин Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 70 - 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Запис відомостей про зміни у складі сім'ї здійснюється у військовій частині за місцем зберігання особової справи, а особи, звільненої з військової служби в запас або відставку, - військовим комісаріатом.
У справі, що переглядається, встановлено, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просив внести зміни до його облікової справи у зв'язку народженням онука.
Таким чином, військовослужбовець з метою отримання компенсації за належне для отримання житлове приміщення у передбаченому законом порядку звернувся до компетентного органу та правомірно розраховував на легітимність добросовісних дій цього органу із компенсації належної йому виплати.
Водночас саме встановлене вказаним вище аудиторським звітом несвоєчасне (не в повному обсязі) забезпечення Міністерством оборони України військовослужбовця житлом призвело у подальшому до безпідставних витрат (збитків) Міністерства оборони України, а не відповідні дії/бездіяльність військовослужбовця.
Отже, суди попередніх інстанцій вірно відхилили відповідні аргументи позивача, вказавши, що несвоєчасність забезпечення Міністерством оборони України військовослужбовця житлом не може вважатися підставою для повернення коштів, які були перераховані ОСОБА_1 , за компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара