13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 2-6133/10
провадження № 61-16849св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»;
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ;
суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заворотний Олег Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулося до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заворотного О. М. (далі - державний виконавець Заворотний О. М.), заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 .
Скарга ТОВ «ФК «Гефест» мотивована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000 в сумі 26 843,75 доларів США, що еквівалентно 212 011,94 грн, пеню за порушення термінів повернення кредиту в сумі 4 839,54 грн та неустойку в сумі 500 грн, а також судові витрати в сумі 1 820 грн.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого 18 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000.
22 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд» (далі - ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд») укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/К, на підставі якого товариство набуло право вимоги за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.
В свою чергу, за договором купівлі-продажу майнових прав від 22 травня 2019 року № 22052019, укладеним між ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та ТОВ «ФК «Гефест», право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000 перейшло до ТОВ «ФК «Гефест» і воно набуло статусу кредитора за цим кредитним договором.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі відмовлено.
09 серпня 2019 року державний виконавець Заворотний О. М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Станом на 22 травня 2020 року, тобто на дату зарахування коштів на рахунок правонаступника стягувача - ТОВ «ФК «Гефест», 219 171,48 грн було еквівалентно 8 187,23 доларам США, тому на час закінчення виконавчого провадження залишок заборгованості склав 18 656,51 доларів США.
Таким чином, оскільки замість 26 843,75 доларів США з боржника було стягнуто 219 171,48 грн, то рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2010 року фактично не виконане, а закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 є неправомірним.
Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Гефест» просило:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Заворотного О. М. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1,
- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Заворотного О. М. від 09 серпня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2023 року у складі судді Карплюка О. І. у задоволенні скарги ТОВ «ФК «Гефест» відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2010 рокувирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 26 843,75 доларів США, що еквівалентно 212 011,94 грн, а постановою державного виконавця Заворотного О. М. від 09 серпня 2019 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з погашенням заборгованості в сумі 219 171,48 грн. Оскільки судове рішення виконано боржником в повному обсязі, то вимоги скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гефест» задоволено частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2023 року скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено ТОВ «ФК «Гефест», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «ФК «Гефест» не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1, а Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження. Натомість відповідно до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 червня 2019 року у справі № 917/2267/14 (провадження № 12-32гс19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ТОВ «ФК «Гефест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/1799/19, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
19 січня 2024 року справа № 2-6133/10 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Гефест» мотивована тим, що формально воно не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 22 травня 2019 року № 22052019 набуло право вимогита є кредитором за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000, тому має право на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 09 серпня 2019 року в порядку статті 447 ЦПК України, саме у цивільному, а не адміністративному судочинстві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України і підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2010 року у справі № 2-6133/10 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000 в сумі 26 843,75 доларів США, що еквівалентно 212 011,94 грн, пеню за порушення термінів повернення кредиту в сумі 4 839,54 грн та неустойку в сумі 500 грн, а також судові витрати в сумі 1 820 грн (а.с.44-45).
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого 18 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (а.с.177).
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000 (а.с.143-162).
22 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/К, на підставі якого товариство набуло право вимоги за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту (а.с.163-167).
Після цього за договором купівлі-продажу майнових прав від 22 травня 2019 року № 22052019, укладеним між ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та ТОВ «ФК «Гефест», право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 липня 2008 року № 11368137000 перейшло до ТОВ «ФК «Гефест» (а.с.168-172).
09 серпня 2019 року державний виконавець Заворотний О. М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.178)
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі відмовлено (а.с.136)
Таким чином ТОВ «ФК «Гефест» не набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Гефест» не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання.
Зазначене конституційне положення відображено і в статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та з його примусовим виконанням.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Оскільки ЦПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18) та від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 1470апп18), від 05 червня 2019 року у справі № 917/2267/14 (провадження № 12-32гс19).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, ТОВ «ФК «Гефест» звернулося до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Заворотного О. М. від 09 серпня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. При цьому заявник не заперечував, що стягувачем у вказаному виконавчому провадженні було ПАТ «УкрСиббанк», а боржником - ОСОБА_1 , і ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі було відмовлено.
За таких обставин, оскільки ТОВ «ФК «Гефест» не є стороною вищевказаного виконавчого провадження, то його скарга не може бути розглянута в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, натомість відповідно до наведених вище норм частини першої статті 287 КАС України та частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, як зазначено вище, судом було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі за скаргою ТОВ «ФК «Гефест»на дії та рішення державного виконавця Заворотного О. М. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 569/1805/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, поставлені заявником, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович