Постанова від 11.03.2024 по справі 904/4790/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/4847/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023

у справі № 904/4790/21 (904/4847/23)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт»,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт»,

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України»,

відповідача-4 Акціонерного товариства «Акцент-банк»

про визнання недійсним правочину та повернення майна,

яка розглядається в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» (далі - ТОВ «Монтана-естейт», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт» (далі - ТОВ «Дніпро-сіті естейт», відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (далі - ТОВ «Аграрні технології України», відповідач -3), Акціонерного товариства «Акцент-банк» (далі - АТ «Акцент-банк», відповідач-4), в якому просило суд:

- визнати недійсним договір про внесення додаткового вкладу від 09.12.2020 та два акти приймання-передачі майна від 09.12.2020, за якими ТОВ «Приватофис» передало до статутного капіталу ТОВ «Дніпро-сіті естейт», що складається з 15/100 частин нежилого будинку (літ. А) загальною площею 6652,0 м2 (реєстраційний № 18726680000), який розташований по вул. Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-н), 104, у м. Київ; адміністративного будинку загальною площею 615,0 м2 (реєстраційний № 110181846101), який розташований по вул. Стрийська, 12, у, м. Львів; будівлі магазину (літ. А) загальною площею 312,70 м2, загальною площею 307,0 м2 (загальна площа зменшилась на 5,7 м2 за рахунок опоряджувальних робіт; реєстраційний № 525131780391), яка розташована по вул. Татарська, 38-а, у м. Київ;

- витребувати у ТОВ «Аграрні технології України» на користь ТОВ «Монтана-естейт» вищезазначену нерухомість;

- визнати недійсним договір іпотеки № N70.00.0000292775 від 26.04.2021, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» з АТ «Акцент-банк» в частині передачі в іпотеку вищевказаних об'єктів нерухомого майна;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищевказаного нерухомого майна.

Позов подано АТ КБ "Приватбанк" - кредитором в межах справи №904/4790/21 про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт", про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником в межах "підозрілого періоду" та за обставин існування заборгованості перед іншими кредиторами, а також повернення майна на користь боржника.

АТ КБ «Приватбанк» до суду було подано заяву про забезпечення позову у справі №904/4790/21(904/4847/23), в якій просило суд накласти арешт, встановити заборону ТОВ «Аграрні технології України» відчужувати чи здійснювати поділ нерухомості, а також заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності товариства на наступні об'єкти нерухомого майна:

- 15/100 частин нежилого будинку (літ. А) загальною площею 6652,0 м2 (реєстраційний № 18726680000), який розташований по вул. Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-н), 104, у м. Київ;

- адміністративний будинок загальною площею 615,0 м2 (реєстраційний № 110181846101), який розташований по вул. Стрийська, 12, у, м. Львів;

- будівля магазину (літ. А) загальною площею 312,70 м2, загальною площею 307,0 м2 (загальна площа зменшилась на 5,7 м2 за рахунок опоряджувальних робіт; реєстраційний № 525131780391), яка розташована по вул. Татарська, 38-а, у м. Київ.

Заявник також просив суд заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу ТОВ «Аграрні технології України» вищезазначених об'єктів нерухомого майна.

Заява мотивована тим, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав, виконанню рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову, в той час як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, АТ КБ "Приватбанк" зазначало, що підставою для звернення з позовом у справі №904/4847/23 про визнання одностороннього правочину боржника у справі №904/4790/21 недійсним та повернення спірного майна, а також визнання недійсним договору іпотеки, стало безоплатне відчуження боржником належного йому нерухомого майна з подальшою передачею його в іпотеку, що призвело до неплатоспроможності останнього і порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

Заявник посилається на те, що дії боржника у справі № 904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна за відсутності видимої економічної мети, свідчать про недобросовісну поведінку боржника по відношенню до кредиторів у справі та можливість подальшого відчуження спірного майна його новим власником, який передав вказане майно в іпотеку, тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 заяву АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, а саме:

- 15/100 частин нежилого будинку ( літ. А), загальною площею 6652,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни)), будинок 104, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18726680000;

- Адмінбудинок, загальною площею 615,0 кв.м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Стрийська, будинок 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110181846101;

- Інше будівля магазину (Літ. А) загальною площею 312.70 кв.м., загальною площею 307,0 кв.м. (загальна площа зменшилась на 5,7 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт), за адресою: м.Київ, вулиця Татарська, будинок 38а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525131780391.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ "Аграрні технології України" відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого), змінювати (в тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції) чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості, стосовно об'єктів нерухомого майна, а саме:

- 15/100 частин нежилого будинку ( літ. А), загальною площею 6652,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни)), будинок 104, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18726680000;

- Адмінбудинок, загальною площею 615,0 кв.м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Стрийська, будинок 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110181846101;

- Інше будівля магазину (Літ. А) загальною площею 312.70 кв.м., загальною площею 307,0 кв.м. (загальна площа зменшилась на 5,7 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт), за адресою: м.Київ, вулиця Татарська, будинок 38а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525131780391.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності ТОВ "Аграрні технології України" на наступні об'єкти нерухомого майна:

- 15/100 частин нежилого будинку ( літ. А), загальною площею 6652,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни)), будинок 104, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18726680000;

- Адмінбудинок, загальною площею 615,0 кв.м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Стрийська, будинок 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110181846101;

- Інше будівля магазину (Літ. А) загальною площею 312.70 кв.м., загальною площею 307,0 кв.м. (загальна площа зменшилась на 5,7 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт), за адресою: м.Київ, вулиця Татарська, будинок 38а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525131780391.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього майна, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу об'єктів нерухомого майна ТОВ "Аграрні технології України", а саме:

- 15/100 частин нежилого будинку ( літ. А), загальною площею 6652,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни)), будинок 104, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18726680000;

- Адмінбудинок, загальною площею 615,0 кв.м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Стрийська, будинок 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110181846101;

- Інше будівля магазину (Літ. А) загальною площею 312.70 кв.м., загальною площею 307,0 кв.м. (загальна площа зменшилась на 5,7 кв.м. за рахунок опоряджувальних робіт), за адресою: м.Київ, вулиця Татарська, будинок 38а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525131780391.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Місцевий господарський суд зазначив, що накладення арешту та встановлення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору, як і встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору не призведе до будь-яких збитків для відповідача-3, оскільки він не втрачає можливості подальшого використання такого майна у власній господарській діяльності на час розгляду спору.

ТОВ «Аграрні технології України» не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу від 08.09.2023, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Аграрні технології України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/4847/23) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) змінено, викладено резолютивну частину у наступній редакції.

«Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (ідентифікаційний код 38955450; місцезнаходження: 49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т) відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого), змінювати, у тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості, стосовно наступних об'єктів нерухомого майна:

15/100 частин нежилого будинку (літ. А) загальною площею 6652,0 м2 (реєстраційний № 18726680000), який розташований по вул. Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-н), 104, у м. Київ;

- адміністративний будинок загальною площею 615,0 м2 (реєстраційний № 110181846101), який розташований по вул. Стрийська, 12, у, м. Львів;

- будівля магазину (літ. А) загальною площею 312,70 м2, загальною площею 307,0 м2 (загальна площа зменшилась на 5,7 м2 за рахунок опоряджувальних робіт; реєстраційний № 525131780391), яка розташована по вул. Татарська, 38-а, у м. Київ.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (ідентифікаційний код 38955450; місцезнаходження: 49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т) на наступні об'єкти нерухомого майна:

15/100 частин нежилого будинку (літ. А) загальною площею 6652,0 м2 (реєстраційний № 18726680000), який розташований по вул. Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-н), 104, у м. Київ;

- адміністративний будинок загальною площею 615,0 м2 (реєстраційний № 110181846101), який розташований по вул. Стрийська, 12, у, м. Львів;

- будівля магазину (літ. А) загальною площею 312,70 м2, загальною площею 307,0 м2 (загальна площа зменшилась на 5,7 м2 за рахунок опоряджувальних робіт; реєстраційний № 525131780391), яка розташована по вул. Татарська, 38-а, у м. Київ.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваження, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу наступних об'єктів нерухомого майна:

15/100 частин нежилого будинку (літ. А) загальною площею 6652,0 м2 (реєстраційний № 18726680000), який розташований по вул. Кирилівська (вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-н), 104, у м. Київ;

- адміністративний будинок загальною площею 615,0 м2 (реєстраційний № 110181846101), який розташований по вул. Стрийська, 12, у, м. Львів;

- будівля магазину (літ. А) загальною площею 312,70 м2, загальною площею 307,0 м2 (загальна площа зменшилась на 5,7 м2 за рахунок опоряджувальних робіт; реєстраційний № 525131780391), яка розташована по вул. Татарська, 38-а, у м. Київ».

В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційний господарський суд визнав правомірною встановлену судом першої інстанції заборону відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї з огляду на встановлену відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, балансу інтересів сторін, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

Водночас застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно апеляційний господарський суд визнав такими, що не відповідають предмету спору у даній справі, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належного йому майна.

Апеляційним господарським судом враховану правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.09.2023, прийнятій за результатами розгляду справи № 904/4790/21(904/4618/22), та у шести постановах від 18.10.2022 у справі №904/4790/21, прийнятих за результатами перегляду постанов Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022, якими апеляційний господарський суд за аналогічних обставин вжив заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

До Верховного Суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла касаційна скарга, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 залишити в силі.

В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги скаржник наводить наступні доводи:

- постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, зокрема статей 136, 137 ГПК України, в оскаржуваному судовому рішенні не надав оцінку відповідності виду заходу забезпечення з урахуванням підстав та предмету позову у справі, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду;

- суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, допустив порушення норм статей 74, 86 ГПК України щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність. Відтак висновки апеляційного господарського суду щодо часткового скасування ухвали суду першої інстанції, не є такими, які узгоджуються з нормами процесуального права, а саме статтями 74, 86, 136, 137, 277 ГПК України;

- посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 07.04.2023 у справі №910/15043/21 (910/10070/22), від 27.08.2019 у справі №910/608/19, від 06.06.2023 у справі №910/4091/22 (910/363/23), від 04.05.2023 у справі №916/3710/22, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20, від 18.03.2020 у справі №904/2641/19, від 19.10.2020 у справі №915/373/20 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним правовим висновкам.

Доводи інших учасників справи

Від ТОВ "Аграрні технології України" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк", в якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач-3 вважає правомірним та законним висновок апеляційного суду щодо питання забезпечення позовних вимог AT КБ «ПриватБанк» у справі №904/4790/21 (904/4847/23), вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Позиція Верховного Суду

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Верховний Суд дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, з урахуванням поданого відзиву на касаційну скаргу, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевірив правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим зазначає про таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині 1. ст. 137 ГПК України, а саме, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адже обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій встановили, а матеріалами справи підтверджено, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ «Монтана-естейт» розглядається позов у справі №904/4847/23 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належних боржнику спірних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є зазначене майно, та витребування цього майна у відповідача-3 на користь боржника.

Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно передане боржником до статутного капіталу відповідача-2 з подальшим його відчуженням на користь відповідача-3, який передав його в іпотеку.

Місцевим господарським судом задоволена заява про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження і здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна.

Апеляційний господарський суд враховуючи відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, баланс інтересів сторін погодився з тим, що місцевий господарський суд правомірно встановив заборону відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

Разом з тим, застосування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно апеляційний господарський суд вважає такими, що не відповідають предмету спору у даній справі.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Беручи до уваги ту обставину, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ «Монтана-естейт» розглядається позов у справі №904/4847/23 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належних боржнику спірних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є зазначене майно, та витребування цього майна у відповідача-3 на користь боржника, забезпечення позову шляхом заборони відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборони вчинення реєстраційних дій щодо неї свідчить про те, що такі заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а їх вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі, носить тимчасовий характер та спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Наведене свідчить про правильне застосування у постанові суду апеляційної інстанції статей 136, 137 ГПК України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вжиття заходів забезпечення щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Щодо зазначеного висновку скаржник AT КБ «Приватбанк» жодним чином не заперечує та не спростовує його.

З урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, балансу інтересів сторін, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належним йому майном.

Водночас, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно нього відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також дають змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду у разі задоволення позову у даній справі.

Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені правові висновки були застосовані під час розгляду аналогічних заяв AT КБ «ПриватБанк» про забезпечення позовів в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство ТОВ «Монтана-естейт», зокрема у справах №904/4790/21 (904/4618/22), № 904/4790/21 (904/4809/23), №904/4790/21 (904/4844/23), судові рішення в яких залишені без змін відповідними постановами Верховного Суду, що дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання в межах однієї справи про банкрутство та вирішити його з найменшими витратами часу та засобів.

Доводи скаржника про наявність суперечливості між висновками Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі постановах та висновками застосованими апеляційним господарським судом в оскарженій постанові колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Проте, встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Стосовно доводів скаржника про неповноту дослідження обставин справи і неправильну оцінку доказів суд вважає, що в цій частині доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржену постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №904/4790/21(904/4847/23) ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до твердження про необхідність переоцінки доказів у справі.

Такі доводи AT КБ «ПриватБанк» були предметом дослідження також і в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи і доказам, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відтак, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №904/4790/21 (904/4847/23), оскільки вони фактично зводяться до заперечення AT КБ «Приватбанк» установлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, тверджень про не дослідження апеляційним судом доказів і надання доказам неправильної оцінки, без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.

За сукупності наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові положень статей 136, 137 ГПК України, а викладені в касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №904/4790/21 (904/4847/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере