Апеляційне провадження № 22-ц/824/7019/2024
Справа № 755/17766/23
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Арапіної Н.Є. у м. Київ 02 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, вказуючи, що 18 квітня 2012 року уклала шлюб з відповідачем, від якого сторони мають неповнолітню дитину. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача. Останнім часом шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Вимоги. які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу, відсутні, потреба у наданні строку на примирення відсутня.
На підставі вищевикладеного просила розглянути справу у її відсутності, розірвати шлюб, укладений 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , за наявності обставин, передбачених ЦПК України, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, надіслати судове рішення до органу ДРАЦС.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 січня 2024 року провадження в справі зупинене.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм права, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 січня 2024 року та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом першої інстанції не враховано, що для застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України необхідною умовою є перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення АТО. Отже, в матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення АТО. При цьому судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином перебування відповідача в складі Збройних Сил України перешкоджає подальшому розгляду справи про розірвання шлюбу.
Вважала, що зупиняючи провадження в справі, суд врахував лише позицію відповідача, який заперечував проти розірвання шлюбу, разом з тим, відповідач не позбавлений можливості подати до суд відзив на позовну заяву, докази, які підтверджують його заперечення проти позову засобами поштового зв'язку.
Вказувала, що процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження в справі не з наявністю військового стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення АТО, і такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 456/2541/19.
Враховуючи вищевикладене, вважала, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять інформації про те, що військова частина, у якій проходить службу ОСОБА_3 , переведена на військовий стан, що є обов'язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Також, зупинення провадження в справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи впродовж розумного строку.
Звертала увагу на особливий характер предмету даного спору - розірвання шлюбу між сторонами, у яких подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться.
Вважала, що оспорювана ухвала суперечить ст. 56 СК України, згідно якої кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Зазначала, що за час перебування в шлюбі з відповідачем останінй не працював та не забезпечував свою родину, крім декількох невдалих спроб влаштуватись на постійну роботу. За кошти позивача та її батьків було зроблено ремонт у квартирі та придбано побутову техніку. Відповідач протягом перебування в шлюбі вступав у відносини з іншими жінками. Крім того, позивач вважає, що шлюб існує лише формально, оскільки з 2022 року сторони проживають окремо. Останні півроку відповідач переслідує та погрожує їй та її близьким, вигадав історію про те, що позивач нібито хвора на СНІД, активно розповсюджував ці чутки серед її оточення, її батьків похилого віку, що негативно вплинуло на її репутацію добропорядної людини.
Вказувала, що не має наміру ділити спільне майно подружжя, стягувати аліменти на утримання дитини з відповідача, єдине, на що вона претендує, це особиста свобода та право будувати своє мабутнє.
Від відповідача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилався на те, що відповідач, звертаючись до суду з заявою про зупинення провадження, на підтвердження відповідних обставин надав докази, а саме копію військового квитка, з якого вбачається, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , довідку форми № 5 від 08 грудня 2023 року, яка підтверджує, що з 30 квітня 2023 року ОСОБА_3 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ; копію довідки від 08 грудня 2023 року, у якій зазначено, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Крім того, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким у зв'язку з військовою агресією рф проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дію воєнного стану неодноразово продовжено і він діє на теперішній час. Отже, вся країна, а не лише окремі військові частини, переведено на воєнний стан, ця обставина є загальновідомою і не потребує окремого доказування. На підставі цих доказів суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для зупинення провадження в справі.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, а саме з постановою від 21 грудня 2022 року справі № 456/2541/19, у якій Верховний Суд погодився з зупиненням провадження в справі в зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ. Суд проаналізував довідку командира, згідно з якою позивач перебуває у складі військової частини, що входить до складу ОТУ, залучена та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях. Отже, судом при прийнятті оскаржуваної ухвали правильно встановлені фактичні обставини справи та застосовані норми процесуального права. Більше того, на теперішній час підстави для зупинення провадження продовжують існувати.
Так, згідно листа в/ч НОМЕР_1 від 19 лютого 2024 року ОСОБА_3 на даний час проходить службу у в/ч НОМЕР_1 , вказана військова частина переведена у режим воєнного стану і на даний час виконує бойові завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Щодо твердження апелянта про те, що зупинення провадження в справі може призвести до порушення права позивача на розгляд справи протягом розумного строку, посилався на ст. 129 Конституції України, ст. 43 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, який не містить виключень та не перебуває в залежності від предмету позову, зокрема про розірвання шлюбу.
Наголошував, що перебування відповідача на військовій службі позбавляє його права на особисту участь в прийнятті рішення про розірвання шлюбу чи його збереження, не має об'єктивної можливості вжити заходів по збереженню шлюбу та примиренню з дружиною. Крім того, збереження повноцінної родини відповідає якнайкращим інтересам неповнолітньої спільної дитини сторін. Тобто необхідність зупинення провадження про розірвання шлюбу, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, узгоджується з особливостями цієї категорії справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження в справі віднесена до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зупиняючи провадження в справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ухвалою від 02 січня 2024 року, суд першої інстанції керувався вимогами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та виходив із того, що відповідач перебуває в складі Збройних Сил України, тому провадження в справі підлягає зупиненню до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в листопаді 2023 року звернулася до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.
Позов мотивувала тим, що 18 квітня 2012 року уклала шлюб з відповідачем, від якого сторони мають неповнолітню дитину. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача. Останнім часом шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Вимоги. які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу, відсутні, потреба у наданні строку на примирення відсутня.
На підтвердження обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, нею до позову додано оригінал свідоцтва про шлюб, копія паспорта та РНОКПП позивача, копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 20 листопада 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15 грудня 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява до суду першої інстанції про зупинення розгляду справи, в якій відповідач вказував, що на теперішній час проходить військову службу у складі ЗСУ, що підтверджується довідками та військовим квитком, він має намір безпосередньо приймати участь у розгляді справи, разом із тим, перебуваючи на військовій службі у складі ЗСУ під час військового стану, він не має такої можливості реалізувати своє право на безпосередню участь в судовому засіданні.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
До заяви ОСОБА_3 про зупинення розгляду справи додано оригінал довідки від 08 грудня 2023 року, виданої в/ч НОМЕР_1 № 1815/4978, згідно якої солдат ОСОБА_3 дійсно з 30 квітня 2023 року по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ; копію довідки від 08 грудня 2023 року, виданої в/ч НОМЕР_1 № 1815/4979 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, згідно якої ОСОБА_3 дійсно в період з 01 травня 2023 року по 15 травня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Краматорський район, Костянтинівська міська територіальна громада, п. Костянтинівка на підставі бойових розпоряджень Головнокомандувача ЗСУ від 26 квітня 2023 року № 13821 ЗПУ-2, командирів ОТУ «Соледар» від 27 квітня 2023 року № 1314/4/9/2990т/окп, ТГр «БАХМУТ» від 01 травня 2023 року № 549дск. бойове розпорядження угрупування сил і засобів територіальної оборони ЗСУ від 03 травня 2023 року № 760/3/3716дск, журнал ведення бойових дій в/ч НОМЕР_1 від 27 квітня 2023 року № 7дск.
Також до заяви про зупинення провадження ОСОБА_3 надано копію військового квитка серії НОМЕР_2 , згідно якого, ОСОБА_3 військову присягу прийняв 31 січня 2023 року у в/ч НОМЕР_3 . 27 грудня 2022 року на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у ЗСУ за мобілізацією.
Вказані докази містять актуальну інформацію про перебування відповідача у складі ЗСУ на час звернення відповідача із клопотанням та постановлення оскаржуваної ухвали 02 січня 2024 року.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та зробив правильний висновок про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази перебування у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з урахуванням Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким у зв'язку з військовою агресією рф проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дію воєнного стану неодноразово продовжено і він діє на теперішній час. Отже, воєнний стан введено на всій території України, ця обставина є загальновідомою і не потребує окремого доказування.
Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином перебування відповідача в складі ЗСУ перешкоджає подальшому розгляду справи про розірвання шлюбу, який не позбавлений можливості подати до суду відзив засобами поштового зв'язку, з огляду на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою не передбачено альтернативних дій суду, крім зупинення провадження в справі, після з'ясування обставин щодо перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, і оскільки вказаними положеннями закону не передбачено необхідності обґрунтування відповідних процесуальних дій суду.
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду в постанові від 21 грудня 2022 року в справі № 456/2541/19, згідно яких, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження в справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, відхиляються апеляційним судом, оскільки ухвала суду першої інстанції даним правовим висновкам не суперечить.
Доводи апеляційної скарги, що зупинення провадження в справі може призвести до порушення права позивача на розгляд справи протягом розумного строку, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, зважаючи на те, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, на підставі якої судом першої інстанції зупинено провадження в справі, не містить виключень та не перебуває в залежності від предмету позову, зокрема про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, також не приймаються апеляційним судом та відхиляються доводи апеляційної скарги, що позивач не має наміру ділити майно подружжя, стягувати аліменти з відповідача і претендує лише на особисту свободу та право будувати своє майбутнє.
Доводи апеляційної скарги, що згідно ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, що відповідач протягом перебування в шлюбі вступав у відносини з іншими жінками, не працював, не забезпечував свою сім'ю, шлюб існує лише формально, стосуються вирішення спору по суті та підлягають оцінці судом на відповідній стадії судового розгляду.
Таким чином, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про порушення норм права.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.