Апеляційне провадження № 22-ц/824/7519/2024
Справа № 362/5859/23
Іменем України
15 березня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Кравченко Л.М. в м. Васильків 23 жовтня 2023 року у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
У вересні 2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки, просив припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221486500:09:004:0169, пл. 0,0800 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва (рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкої І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2019 року за індексним номером 48546301), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 18 вересня 2023 року судом постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви в зв'язку з порушенням, зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, на підставі того, що прокурором не зазначено ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів Закону України «Про оцінку земель», у разі необхідності доплатити судовий збір та докази доплати надати суду.
Вказував, що з метою усунення недоліків, на виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року прокуратурою надано пояснення, згідно яких, розмір судового збору за подання позовної заяви про витребування майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Крім того, судом не враховано, що згідно ст. 201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
При цьому пред'явлення даного позову прокуратурою і є одним із заходів щодо охорони земель, правом на застосування якого наділені органи прокуратури України.
В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 201 ЗК України, експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» від 11 жовтня 2002 року № 1531 експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний), або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.
Так само, ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Таким чином, на відміну від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, експертна грошова оцінка використовується виключно при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Жодним законом не передбачено обов'язкове використання експертної грошової оцінки при визначенні судового збору під час подання до суду позовів.
Посилався на положення ст. 176 ЦПК України про те, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Як вказано у п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» від 11 жовтня 2002 року № 1531, експертна грошова оцінка передбачає визначення лише ймовірної ціни продажу на ринку об'єкта оцінки.
Таким чином, на момент пред'явлення позову прокуратурою встановлено нормативну ціну спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2023 року за офіційною інформацією - Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеним на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, про що зазначено в позовній заяві.
Наводив положення пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», якою встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн. з 01 січня 2023 року.
Згідно Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, станом на 01 січня 2023 року нормативна грошова оцінка (відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення) 1 га. земель категорії «рілля» по Київській області становить 26521 грн. Таким чином, вартість спірної земельної ділянки пл. 0,0800 га. складає 2122,48 грн. Позов прокуратури містить одну вимогу майнового характеру на суму 2122,48 грн., отже, враховуючи положення пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору складала 2684 грн.
Таким чином, у позовній заяві зазначено ціну позову, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, до позовної заяви додана платіжна інструкція. Крім того, згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером 3221486500:09:004:0169, який додано до позову, категорія земель указана як землі сільськогосподарського призначення. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Частиною 3 ст. 35 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватися для вирощування сільськогосподарських культур.
Згідно Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні визначено грошову оцінку: рілля, перелоги; багаторічні насадження; сіножаті; пасовища. Рілля - це землі, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. Тобто, для визначення ціни вказаного позову вірно обрано нормативну грошову оцінку - рілля.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 23 жовтня 2023 року, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ухвали суду від 18 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху позивачем виконано частково, а саме не вказано ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки (земля для садівництва, а не рілля), визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів Закону України «Про оцінку земель», відповідно не доплачено судовий збір.
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року позовна заява заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області залишена без руху.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що всупереч вимогам закону, позивачем не зазначено у позовній заяві відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що позбавляє суд можливості повідомити її про ухвалені судом процесуальні рішення у справі. Разом з тим, чинним законодавством передбачено обов'язок позивача вказати місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, всупереч цього, в позові вказано місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема, ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Предметом позову у даній справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про припинення права власності відповідача на належну йому земельну ділянку шляхом їх конфіскації.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Таким чином, заявлені прокурором позовна вимоги в розумінні змісту вищенаведених приписів законодавства є майновими вимогами, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру. З 01 січня 2023 року, відповідно до ЗУ «Про судовий збір» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить не менше 2684,00 грн. і не більше 939400,00 грн. На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2461 від 29 серпня 2023 року про сплату прокуратурою судового збору в розмірі 2684,00 грн. Проте, звертаючись до суду із позовною вимогою про припинення права власності шляхом конфіскації земельної ділянки, яка є майновою, в позовній заяві не зазначено ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів ЗУ «Про оцінку земель». Зазначене унеможливлює визначення судом правильності встановленого законодавством розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду даного цивільного позову та визнання вищезазначеної платіжної інструкції належним доказом його сплати. Тому позивачу потрібно зазначити ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірних земельних ділянок, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів ЗУ «Про оцінку земель», у разі необхідності доплатити судовий збір та докази доплати надати суду.
На виконання вказаної ухвали суду прокурором надано заяву щодо усунення недоліків позовної заяви від 12 жовтня 2023 року, яка надійшла до суду 13 жовтня 2023 року, у якій зазначено, що з метою перевірки та встановлення факту набуття або зміни ОСОБА_1 громадянства окружною прокуратурою спрямовано запит до Державної міграційної служби України, доданий до позову, щодо надання інформації про факти документування посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України, паспортом громадянина України та/або паспортом громадянина України для виїзду за кордон, надання належним чином завіреної копії паспорта громадянина іноземної держави чи України, Форми 1, а також вказати, чи набувалось/припинялося ОСОБА_1 громадянство України та коли. Згідно листа ДМС від 10 серпня 2023 року № 6.5-10679/6-23, який додано до позову, встановлено, що за інформацією Управління ДМС в Луганській області, громадянці рф ОСОБА_1 оформлено посвідку на постійне проживання в Україні, серія та номер НОМЕР_1 , видана 26 липня 2013 року УДМС в Луганській області. Відомостей щодо реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання останньої не встановлено.
Щодо судового збору, вказував, що розмір судового збору за подання позовної заяви про витребування майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Крім того, судом не враховано, що згідно ст. 201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
При цьому пред'явлення даного позову прокуратурою і є одним із заходів щодо охорони земель, правом на застосування якого наділені органи прокуратури України.
В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 201 ЗК України, експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» від 11 жовтня 2002 року № 1531 експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний), або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.
Так само, ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Таким чином, на відміну від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, експертна грошова оцінка використовується виключно при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Жодним законом не передбачено обов'язкове використання експертної грошової оцінки при визначенні судового збору під час подання до суду позовів.
Посилався на положення ст. 176 ЦПК України про те, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Як вказано у п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» від 11 жовтня 2002 року № 1531, експертна грошова оцінка передбачає визначення лише ймовірної ціни продажу на ринку об'єкта оцінки.
Таким чином, на момент пред'явлення позову прокуратурою встановлено нормативну ціну спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2023 року за офіційною інформацією - Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеним на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, про що зазначено в позовній заяві.
Наводив положення пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», якою встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн. з 01 січня 2023 року.
Згідно Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, станом на 01 січня 2023 року нормативна грошова оцінка (відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення) 1 га. земель категорії «рілля» по Київській області становить 26521 грн. Таким чином, вартість спірної земельної ділянки пл. 0,0800 га. складає 2122,48 грн. Позов прокуратури містить одну вимогу майнового характеру на суму 2122,48 грн., отже, враховуючи положення пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору складала 2684 грн.
Таким чином, у позовній заяві зазначено ціну позову, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, до позовної заяви додана платіжна інструкція.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Із матеріалів справи вбачається, що керівник Обухівської окружної прокуратури звернулася до суду з позовом, в якому просив припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221486500:09:004:0169, пл. 0,0800 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва (рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкої І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2019 року за індексним номером 48546301), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, покласти на відповідача судові витрати.
Таким чином, позов складається із вимоги майнового характеру про припинення права власності на земельну ділянку.
При цьому прокурором було сплачено при зверненні до суду з позовом 2684 грн., що складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області, не дослідивши матеріали справи у повному обсязі та не надавши належної оцінки обставинам, викладеним позивачем в позовній заяві, яким, зокрема, зазначено, що вартість земельної ділянки, яку він просить витребувати, становить 2122,48 грн.
На думку апеляційного суду, позовна заява подана із дотриманням вимог, що встановлені ст. 175 ЦПК України.
Вказівки суду на невиконання позивачем вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. 175 - 177 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 175 ЦПК України.
Сама по собі процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов'язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону.
Залишаючи позовну заяву без руху в тому числі з підстав відсутності даних щодо дійсної вартості майна на час звернення з позовом до суду і необґрунтованості зазначеної до стягнення суми, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції повинен був діяти відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», однак протиправно усунувся від цього.
Відтак, питання, на які вказав суд першої інстанції, надаючи ухвалою строк для усунення недоліків та повертаючи в подальшому позовну заяву, могли бути з'ясовані судом після відкриття провадження в справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року не може вважатися законною і обґрунтованою.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.