Справа № 598/385/24
провадження № 1-кп/598/96/2024
"15" березня 2024 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Збаражі матеріали кримінального провадження №598/385/24 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, не депутата, раніше не судимого,
за ч.1ст.382 КК України,
встановив:
17.05.2023 постановою Збаразького районного суду Тернопільської області у справі №598/1026/23, яка набрала законної сили 30.05.2023 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпроАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.68 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.
Так, 30.12.2023 року приблизно о 17 год. 45 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 2108 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався вулицею Корибутів, смт.Вишнівець, Кременецького району, Тернопільської області, де за порушення Правил дорожньою руху України був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 є винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, в редакції Закону України №270-VІ від 15.04.2008 року, тобто умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили.
02 лютого 2024 року, між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 , та його захисником ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди, прокурор, обвинувачений та захисник дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 КК України. При цьому обвинувачений у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. Також, сторони узгодили покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник погоджуються з таким видом і мірою покарання. В даній угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.472 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, що роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_4 .
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши вищевказану угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Закону, суд приходить до висновку, що вищевказана угода про визнання винуватості може бути затверджена з таких підстав.
Відповідно до положень ч.ч.2, 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за наданням всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частиною 5 ст.469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ч.4 ст.12 КК України, є нетяжкими злочином, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, узгоджена сторонами міра покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачена санкцією ч.1 ст.382 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що обвинувачений не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечував у судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_4 .
Умови даної угоди про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про наявність в даному випадку, передбачених законом, підстав для затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженої сторонами міри покарання.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 472-474 КПК України, суд,
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 лютого 2024 року між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 , та захисником ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню за №598/385/24.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Речові докази по справі - два диски із відеозаписами від 30.12.2023 року по факту оформлення ДТП за участю ОСОБА_4 , що зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження №12024211030000022.
Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Галина ЩЕРБАТА