28 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/490/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 р. в адміністративній справі №340/490/21 за позовом ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду зі заявою до Ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20 жовтня 2020 року №2327, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та просив суд зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву, надавши дозвіл.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що 11 липня 2002 року ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу торгівельного павільйону. Павільйон розміщений у АДРЕСА_1 , а площа склала 20 м.кв.
Згідно змісту правочину споруда не відносилась до об'єкту нерухомості, хоча за фотографіями того часу розташована на бетонній площадці.
01 липня 2003 року ОСОБА_1 (орендар) і Рада (орендодавець) уклали договір оренди земельної ділянки площею 35 м.кв. для обслуговування торгівельного кіоска.
Строк дії договору до 01 січня 2008 року. 12 лютого 2008 року сторони продовжили термін дії договору оренди землі на 5 років. 08 лютого 2013 року сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки до 12 числа того ж місяця і року. У правочині зазначено, що торгівельний кіоск зареєстровано як об'єкт нерухомості 12 вересня 2008 року та заборонено проводити капітальне будівництво.
Реєстрацію об'єкту нерухомості вчинило КП «Кассіопея».
30 квітня 2015 року ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) уклали нотаріально посвідчений договір дарування об'єкту нерухомості згаданого торгівельного павільйону. Площа споруди склала 20,1 м.кв., а фундаменту 39,5 м.кв. Павільйон розміщений на земельній ділянці площею 0,0035 га, якій присвоєно кадастровий номер.
Земельна ділянка зареєстрована Радою 25 червня 2013 року. Цільове призначення розміщення торгівельного павільйону, а категорія землі - землі житлової та громадської забудови.
11 квітня 2017 року ОСОБА_1 (обдарований) та ОСОБА_4 (дарувальник) уклали нотаріально посвідчений договір дарування об'єкту нерухомості того ж торгівельного павільйону. Орендну плату за земельну ділянку сплачує ОСОБА_1 ..
20 червня 2017 року Рада прийняла рішення №900, яким відмовила позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування нежитлового приміщення.
Підстава: відсутність Плану зонування території міста.
30 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 100 м.кв. (59,6 м.кв. площа фундаменту торгівельного кіоску, 40,4 м.кв. територія навколо фундаменту) за рахунок земель житлової та громадської забудови з подальшою передачею в оренду для реконструкції і обслуговування нежитлового приміщення.
13 березня 2020 року секретар Ради надіслав письмову відповідь на звернення, у якій роз'яснив, що торгівельний павільйон не є об'єктом нерухомості, а малою архітектурною формою, що виключає розгляд Радою звернення. Також у листі проінформовано заявника, що з метою розгляду питання щодо розміщення тимчасової споруди треба звернутися до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування зі заявою про доповнення до схеми розміщення тимчасових споруд, подавши відповідні документи.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі №340/1210/20 визнано протиправною бездіяльність Ради стосовно розгляду звернення. Водночас суд не дав відповідь на спірне питання щодо віднесення павільйону (кіоску) до об'єктів нерухомості, зробивши висновок про його передчасність.
20 жовтня 2020 року Рада розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення №2327 про відмову у задоволенні заяви у зв'язку із її невідповідністю Генеральному плану м. Світловодськ.
Про невідповідність повідомив головний архітектор у листі від 19 жовтня 2020 року №82. У листі архітектора вказано, що земельна ділянка надавалась гр. ОСОБА_1 в оренду у 2008 році без права капітального будівництва, а Генеральним планом міста земельна ділянка не передбачена під капітальну забудову.
14 грудня 2021 року комісія Ради оглянула торгівельний павільйон.
Висновок комісії: кіоск (металева конструкція) площею 20 м.кв встановлена на бетонний майданчик площею 46,8 м.кв.; кіоск не відноситься до об'єкту нерухомості, бо переміщується у просторі без заподіяння шкоди. До акту обстеження надано фотографії.
Позивач замовив висновок будівельно-технічної експертизи.
Згідно висновку експерта ОСОБА_5 від 11 лютого 2022 року №П-8 неможливе від'єднання конструкції металевого кіоску від бетонного фундаменту та переміщення в інше місце без втрати якісних та/або функціональних характеристик. Стверджує, що будівництво фундаменту та встановлення на нього кіоску відбулось в один і той же час. Пояснила суду, що кіоск кріпиться до фундаменту за рахунок з'єднання закладних з металевим швелером.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить із того, що предметом даного спору є встановлення правомірності рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).
Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК установлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відтак, ЗК визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стала та обставина, що місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації, а саме Генеральному плану м. Світловодськ.
Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності (далі також Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 8 цього Закону передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Таким чином, земельним законодавством встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень.
Колегія суддів враховує, що станом на день укладення договорів оренди землі та прийняття Радою рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 діяв Генеральний план м. Світловодськ, який затверджено рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради народних депутатів №30 від 04 лютого 1991 року.
При цьому, згідно Генерального плану на земельній ділянці, на якій розміщено фундамент і павільйон (35 м.кв. з визначеним кадастровим номером), не передбачено нове будівництво.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що орган місцевого самоврядування діяв у межах своїх повноважень, та у відповідності до вищенаведених вимог діючого законодавства.
Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 р. в адміністративній справі №340/490/21 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 р. в адміністративній справі №340/490/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко