12 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10593/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Охременка А.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, належних його брату, потрапившому у полон - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оператору 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 відновити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, належних його брату, потрапившому у полон - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оператору 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , починаючи з листопада 2023 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 03.01.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 04.03.2023, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, ОСОБА_2 зник безвісти в районі населеного пункту Оріхово-Васильківка Донецької області та має статус «потрапивший у полон». До жовтня 2023 року грошове забезпечення брата військовою частиною НОМЕР_2 перераховувалось позивачу, як найближчому родичу, а з листопада 2023 року виплати припинено. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду.
Ухвалою судді від 12.01.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 30).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого, проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що виплату грошового забезпечення припинено правомірно, так як позивач є братом полоненого військовослужбовця, а відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ №884 від 30.11.2016, не належить до кола осіб, що вважаються членами сім'ї військовослужбовця. Тому відповідач, отримавши роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони від 11.10.2023 року № 423/6609 припинив нарахування спірних виплат (а.с. 45-51).
Надавши оцінку аргументам сторін наведеним у заявах по суті справи та доказам, що подані разом із ними, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходить військову службу у Збройних Силах України, за посадою оператор 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_2 .
У березні 2023 року стало відомо про те, що ОСОБА_2 потрапив у полон збройних формувань країни агресора, вказані обставини сторонами не заперечуються.
Матеріали справи містять два сповіщення на ім'я ОСОБА_3 : від ІНФОРМАЦІЯ_3 №162 від 07.03.2023 року, про те, що її племінник ОСОБА_2 зник безвісти 04.03.2023 року, виконуючи бойові завдання в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області (а.с. 25), та від Військової частини НОМЕР_2 №326 від 11.07.2023 року, про перебування ОСОБА_2 в полоні (а.с. 26).
Інформація щодо проведення службового розслідування стосовно обставин, за яких військовослужбовець потрапив у полон, в матеріалах справи відсутня.
Відповідно копії паспорта, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 з 27.09.2003 року зареєстрований АДРЕСА_3 (а.с. 12-15). Згідно довідки квартального комітету №5 Подільського району м. Кропивницького №184 від 28.04.2023 року, виданої громадянці ОСОБА_4 , по АДРЕСА_3 проживають та зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).
За даними свідоцтв про народження (а.с. 12-13) позивач - ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 .
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату на його користь грошового забезпечення, належного його брату - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі поданої позивачем заяви, Військовою частиною НОМЕР_2 здійснювалося нарахування та виплата на його користь грошового забезпечення, належного ОСОБА_2 , з травня 2023 року по листопад 2023 року.
У листопаді 2023 року Військовою частиною НОМЕР_2 припинено нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, належних його брату - ОСОБА_2 .
Позивач посилається на те, що є найближчим родичем військовослужбовця, оскільки мати - ОСОБА_6 , померла (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 16.10.2013), місце знаходження батька не відоме, а отже саме позивач має право на отримання грошового забезпечення за свого брата.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон № 2011-XII), за військовослужбовцями, захопленими в полон, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення). Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі по тексту - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Відтак, механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, захоплених у полон унормовано Порядком № 884, який прийнято відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 260.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Судом встановлено, що позивач у травні 2023 року звернувся із заявою на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 із заявою, як член сім'ї, щодо отримання належного грошового забезпечення потрапившого в полон ОСОБА_2 , відповідно до вимог Порядку № 884, на підставі якої позивачу упродовж травня - листопада 2023 року виплачувались суми грошового забезпечення ОСОБА_2 . Водночас, з листопада 2023 року відповідач припинив зазначені виплати.
Із урахуванням обставин цієї справи та змісту заяв по суті справи, нормативною підставою для припинення виплати позивачу грошового забезпечення його брата стала норма абзацу 4 пункту 5 Порядку № 884 - «подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку».
Згідно п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Передбачені пунктом 7 Порядку № 884 правила щодо кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, узгоджуються із нормами абзаців 3-4 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII якими передбачено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Аналіз процитованих норм абзаців 3-4 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 7 Порядку № 884 дає підстави для таких висновків.
Першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця. При цьому у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них. Цей висновок випливає із абзацу 2 п. 7 Порядку № 884 яким передбачено, що у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що за наявними у справі матеріалами відсутні будь які дані про наявність у військовослужбовця ОСОБА_2 дружини, дітей, батьків, а також осіб, які б перебували на його утриманні.
Суд зазначає, що позивач не може бути віднесений до кола осіб, що перебували на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 .
Так, дійсно, згідно відмітки у паспорті громадянина України ОСОБА_2 , до вступу на військову службу його місце проживання було зареєстровано за тією ж адресою, що і у позивача - АДРЕСА_3 (а.с. 13, 20).
Водночас, суд наголошує, що реєстрація за однією адресою не є тотожним проживанню однією сім'єю, до того ж позивач є повнолітньою особою (1989 року народження), будь яких доказів своєї непрацездатності до суду не надав, як і будь-яких доказів перебування останнього на утриманні брата.
Суд також звертає увагу, що під час мобілізації військовослужбовець ОСОБА_2 контактною особою, як найближчого родича, вказав свою тітку - ОСОБА_3 , а не брата (позивача у справі).
Водночас, як вже встановлено судом, у пунктах 3-4 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII та пункті 7 Порядку № 884 зазначено вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, як члени сім'ї, серед яких відсутні брати або сестри.
Таким чином, сам лише факт, що позивач є братом потрапившого у полон військовослужбовця, не дає йому права на отримання грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця.
Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, Військова частина НОМЕР_2 правомірно, дотримуючись вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 884, припинила виплату на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 .
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на отримання грошової допомоги військовослужбовця ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО