13 березня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/10655/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти 21638,77 грн.
Ухвалою суду від 11.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.67).
Обгрунтовуючи вимоги позивач вказує, що згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2023 року №224, позивача, зараховано до списків особового складу особової частини, на всі види забезпечення та визнано таким, що прибув в район проведення табірного збору на території Вінницької області (м. Гайсин).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.11.2023 року №335, відповідача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у відповідності до п.п. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ (військовослужбовці які відсутні більше десяти дів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби)).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22 листопада 2023 року №763, призначено службове розслідування, щодо уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В ході службового розслідування, було виявлено факт недоносу речового та інвентаризаційного військового майна, яке було видано солдату ОСОБА_2 , вартість майна на загальну суму 21 638,77 грн. (двадцять одна тисяча шістсот тридцять вісім грн., 77 коп.), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2023 року №11.
Військова частина НОМЕР_1 немає можливості утримати кошти з солдата ОСОБА_3 , та здійснювати стягнення за недонос речового майна 21 638, 77 грн. (двадцять одна тисяча шістсот тридцять вісім грн., 77 коп.), оскільки солдат ОСОБА_4 , стрілець-санітар 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 перебуває у самовільному залишені військової частини, та своїми діями свідомо вчиняє кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.70), правом надати відзив на позов не скористався.
Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2023 року №225, позивач прибув в район бойового завдання за призначенням з району проведення табірного збору на території Вінницької області (м. Гайсин) (а.с.14).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22 листопада 2023 року №763, призначено службове розслідування, щодо уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (а.с.15).
Відповідно до командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16 грудня 2023 року №740, було встановлено наступне, а саме:
- заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення на виконання вимог ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за фактом виявлення ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підготувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направити разом з копіями матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою надання йому належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
- помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової робити подати адміністративний позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду відносно солдата ОСОБА_3 про відшкодування шкоди державі в розмірі 21 638, 77 грн. (двадцять одна тисяча шістсот тридцять вісім грн., 77 коп.) (а.с.16,17).
16.12.2023 керівнику ТУ ДБР направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с.12,11).
В ході службового розслідування, було виявлено факт недоносу речового та інвентаризаційного військового майна, яке було видано солдату ОСОБА_2 , вартість майна на загальну суму 21 638,77 грн. (двадцять одна тисяча шістсот тридцять вісім грн., 77 коп.), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2023 року №11 (а.с.40).
Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Зважаючи на зміст позовних вимог, предметом дослідження в даній справі є правомірність стягнення шкоди у вигляді вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися (недонос) в розмірі 21638,77 грн.
Щодо стягнення вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися (недонос), суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей урегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до п. 26 розділу V Інструкції №232 речове майно військовозобов'язаним, призваним на військову службу за мобілізацією та за черговим призовом, видається після їх прибуття до місця служби і зарахування до списків військової частини або після прибуття на пункт прийому особового складу. У разі підписання відмобілізованим контракту на продовження військової служби забезпечення речовим майном проводиться після закінчення строків носіння предметів військової форми одягу, виданих під час мобілізації, в установленому порядку для даної категорії військовослужбовців.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №160-IX у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
В даному випадку відсутні будь-які докази, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності у вигляді стягнення вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися, як і докази звільнення позивача з військової служби, що давало б підстави завертатись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді стягнення вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог про стягнення з відповідача вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися (недонос).
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК