13 березня 2024 року № 757/67273/21-а
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві, ідентифікаційний код: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні позивачу стажу роботи з 01.01.2016 по 31.03.2017, у перерахунку пенсії на підставі коефіцієнту заробітної плати, визначеного у 2018 році як найбільш оптимального та коефіцієнту стажу на основі донарахованого страхового стажу, а також застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу страховий стаж за роботу з 01.03.2016 по 31.03.2017, а також перерахувати розмір пенсії, застосувавши коефіцієнт стажу 0,58917, коефіцієнт зарплати 2,65412, понаднормативний стаж у 23 роки і показник середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, та здійснити виплату пенсії з доплатою різниці з 05.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2018 році звернувся до відповідача щодо переведення з одного виду пенсії на інший та донарахування стажу роботи за період з 01.03.2016 по 31.03.2017 в Республіці Казахстан. Переведення позивача з пенсії держслужбовця на пенсію за віком було визнано недоцільним через низький рівень середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
У зв'язку зі зростанням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки позивач повторно звернувся 25.03.2021 до відповідача із заявою про переведення його з пенсії держслужбовця на пенсію за віком, не прийняту відповідачем з підстав неналежного оформлення.
05 травня 2021 року позивач вдруге звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою аналогічного змісту та, не отримавши відповіді, 22.06.2021 втретє подав заяву про правильне обчислення пенсії, вважаючи, що її обчислено за заниженими коефіцієнтами і показником середньої заробітної плати в Україні.
П'яте звернення позивача стосувалось зарахування стажу в 13 місяців і правильного обчислення пенсії, проте, на думку позивача, відповідь надана не по суті звернення.
Позивач вважає безпідставними, незаконним та неогрунтованим незарахування стажу роботи в Республіці Казахстан, не застосування для перерахунку пенсії коефіцієнту зарплати, який був визначений, виходячи із середньомісячного заробітку як оптимально більш вигідний, а також коефіцієнту стажу, обрахованого і застосованого відповідачем у 2018 році; застосування показника середньої заробітної плати в Україні 4888,83 грн при визначенні розміру пенсії при переведенні позивача з пенсії держслужбовця на пенсію за віком, збільшену на коефіцієнт, що дорівнює 50% показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50% показника зростання середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески в Україні, за 3 календарних роки, що передують зверненню.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.01.2022 за клопотанням відповідача справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2022 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що стаж роботи у Республіці Казахстан не було зараховано з огляду на те, що у наданій позивачем довідці не було зазначено, чи сплачувались страхові внески, наслідком чого стало прийняття рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з недоцільністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 31.05.2002.
Відповідно до наданої ТОО «Оператор РОП» довідки від 05.12.2017 позивач з березня 2016 року по березень 2017 року включно працював згідно договору №17/216 від 01.03.2016 у період з 01.03.2016 по 31.03.2017 та отримав дохід у розмірі 5365441 грн із відрахуванням податку у розмірі 1073088 грн.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 12.04.2018 №20125/03 Центральне ОУПФУ в м. Києві за наслідками розгляду заяви позивача від 14.03.2018 щодо переведення з одного виду пенсії на інший та донарахування стажу роботи повідомив, що пенсію за віком обчислено, виходячи із середньомісячного заробітку 9991,17 грн, визначеного за період з 01.07.2000 по 26.04.2015 (період з 01.10.2006 по 31.08.201_ оптимізовано як менш вигідний) згідно даних персоніфікованого обліку, при загальному страховому стажі 58 років 11 місяців 20 днів (враховано по 31.03.2017 включно). Додатково повідомлено, що Управлінням також проведено розрахунки всіх можливих перерахунків пенсії, а саме: перерахунок по матеріалам пенсійної справи - розмір пенсії за віком згідно Закону з 14.03.2018 - 3474,18 грн; перерахунок по матеріалам пенсійної справи донарахуванням стажу роботи - розмір пенсії за віком відповідно до Закону з 14.08.2018 - 4762,09 грн. Управління вважає недоцільним переведення пенсії позивача, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.
Заявою від 25.03.2021 позивач звернувся до відповідача про переведення з пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 26.04.2021 №2600-0309-8/69074 щодо переведення позивача на пенсію за віком на загальних підставах повідомлено, що його заява не оформлена належним чином, відсутні підстави для перерахунку або відмови в перерахунку йому пенсії, з порадою звернутись до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою встановленого зразка згідно додатку 1 до Порядку.
Заявою від 05.05.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії.
Заявою від 22.06.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про обчислення суми його пенсії за вимогою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повідомити величини індивідуальних коефіцієнтів зарплати і стажу та надіслати матеріали обчислення.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 08.07.2021 №17837-18781/К-02/8-2600/21 на звернення позивача надано роз'яснення, відповідно до яких позивача з 05.05.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з урахуванням страхового стажу 57 років 10 місяців 20 днів, обчисленого по 01.04.2015 (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу склав 0,57833) а заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 30.04.2015 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,61006). Розмір пенсії на 05.05.2021 склав 9317,75 грн, до якої входить розмір пенсії за віком (ст. 27 - 5426,6082,6100680,57833) - 8191,32 грн; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2 - за 22 роки) - 389,18 грн; загальний розмір пенсії - 8580,50 грн; підвищення дітям війни пост.112 п.6 - 66,43 грн; додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори) пост.112 - 170,82 грн; компенсаційна виплата 80-річним - 500 грн; розмір пенсії з надбавками - 9317,75 грн.
Зазначено, що оскільки позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та згідно заяви від 05.05.2021 переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, показник середньої заробітної плати (доходу) залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії у розмірі 5426,60 грн.
Заявою від 03.08.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про проведення обчислення пенсії заново з 05.05.2021 і провести відповідні доплати.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 01.09.2021 №23089-22802/К-02/8-2600/21 на звернення позивача повторно надано роз'яснення щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 5426,60 грн. Зауважено, що згідно даних Реєстру застрахованих осіб відсутня заробітна та, відповідно, сплата внесків за період роботи з травня 2015 року по березень 2017 року (кінцева дата, яка зазначена у даному зверненні), тому даний період не зараховано до страхового стажу та не враховано при визначенні розміру пенсії, оскільки порушуються норми статті 24 Закону. Додатково проінформовано, що при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2021 в частині обчислення розміру відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 розмір пенсії становив 4845,13 грн, що є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсії.
Заявою від 22.09.2021 позивачем додатково долучено копію довідки ТОО «Оператор РОП» довідки від 05.12.2017 для донарахування стажу, який вже був врахований у 2018 році і повторно перерахувати пенсію з 05.05.2021 за коефіцієнтом страхового стажу 0,58917 та коефіцієнту зарплати 2,65412, обрахованого за період з 01.07.2000 по 26.04.2015 без періоду з 01.06.2006 по 31.08.2011, понаднормовий стаж 23 роки.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.10.2021 №2600-0209-8/161551 на заяву позивача від 22.09.2021 щодо зарахування стажу та заробітної плати за період 2016-2017 роки (Казахстан) повідомлено, що у наданій позивачем довідці не зазначено, чи були сплачені страхові внески. Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з недоцільністю.
Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачем дій, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки з 05.05.2021, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі також Закон №1058).
Вказаний закони є спеціальним законом, який визначає призначення, перерахунок і виплату пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що була призначена позивачеві.
Водночас такий вид пенсії, як пенсія за пенсія за віком передбачена Законом України «Про державну службу».
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. При цьому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Як встановлено судом, позивачеві було призначено пенсію у 1991 році відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.
Із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058), позивач до ГУ ПФУ в м. Києві не звертався.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що оскільки позивачеві призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», то йому не може бути призначений інший вид пенсії відповідно до Закону №1058, а можуть бути застосовані лише норми частини третьої статті 45 Закону №1058 щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
На думку суду, відповідач помилково ототожнює поняття «перехід» та «переведення» з одного виду пенсії на інший, «вид пенсії» за Законом №1058 та «інші види пенсій», призначені за іншими законами.
У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058, яким пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачена), тому положення частини третьої статті 45 Закону №1058 в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 13.12.2018 у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18), від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а (№ К/9901/21869/18).
Таким чином, відповідач після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком повинен був призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону №1058, а не вирішувати питання щодо доцільності його переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком, передбачену Законом №1058.
Згідно частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини другої вказаної статті заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Окрім цього суд зазначає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Водночас позивачеві було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону №1058.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2021 позивачу було призначено пенсію за віком вперше, однак під час розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 р.
Так, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Пенсійного Фонду України (https://www.pfu.gov.ua/statystyka/pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/arhiv-zapitannya-vidpovidi-peremishhenim-pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/), показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії, є такими:
- за 2014 рік 3149,45 грн;
- за 2015 рік 3661,41 грн;
- за 2016 рік 4482,35 грн;
- за 2017 рік 6273,45 грн;
- за 2018 рік 7810,88 грн;
- за 2019 рік 9205,19 грн;
- за 2020 рік 10340,35 грн;
- за 2021 рік 12993,56 грн.
Однак, суд звертає увагу на те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон №1058.
Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.
Оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону № 1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 63704016), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77654163), Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 359/4709/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82169343), від 21.02.2019 у справі № 211/2459/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80035629), від 28.11.2019 у справі № 647/1699/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964613), від 31.07.2019 у справі № 720/208/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83379281).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу 05.05.2021 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.
Всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, у той час як матеріали справи свідчать про необхідність його застосування.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме: за 2018-2020 роки.
Крім того, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 05.05.2021, з метою ефективного захисту його прав суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, починаючи з 05.05.2021, тобто з дати звернення із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про зарахування позивачу стажу роботи з 01.01.2016 по 31.03.2017, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що заявою від 22.09.2021 позивачем додатково долучено копію довідки ТОО «Оператор РОП» довідки від 05.12.2017 для донарахування стажу, який вже був врахований у 2018 році і повторно перерахувати пенсію з 05.05.2021 за коефіцієнтом страхового стажу 0,58917 та коефіцієнту зарплати 2,65412, обрахованого за період з 01.07.2000 по 26.04.2015 без періоду з 01.06.2006 по 31.08.2011, понаднормовий стаж 23 роки.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.10.2021 №2600-0209-8/161551 на заяву позивача від 22.09.2021 щодо зарахування стажу та заробітної плати за період 2016-2017 роки (Казахстан) повідомлено, що у наданій позивачем довідці не зазначено, чи були сплачені страхові внески. Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з недоцільністю.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).
Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.1 означеного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку;
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Усі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, встановлені або які будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав.
Обчислення пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які враховуються в трудовий стаж.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а.
У даному випадку відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в ТОО «Оператор РОП» з 01.03.2016 по 31.03.2017 на території Республіки Казахстан відповідно до наданої ним довідки від 05.12.2017.
З приводу посилань відповідача на відсутність інформації та документів стосовно сплати страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду Республіки Казахстан не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території Республіки Казахстан, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із зарплати позивача за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи та, відповідно, для відмови в призначенні пенсії.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відповідно до частини першої статті 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що у довідці від 05.12.2017, виданій позивачу ТОО «Оператор РОП» вказано, що ОСОБА_1 згідно договору №17/2016 від 01.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2017 нараховано дохід у розмірі 5365441 тенге, утримано податок на суму 1073088 тенге, виплачена сума 4292353 тенге. Довідка містить ПІБ та підписи генерального директора ТОО «Оператор РОП», головного бухгалтера та печатку підприємства.
Отже, на переконання суду, означеною довідкою підтверджено факт роботи позивача на вказаному підприємстві у спірний період.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача на території Республіки Казахстан до його страхового стажу.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідачем безпідставно не враховано при призначенні пенсії позивача період його роботи на території Республіки Казахстан, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу протиправно не зараховано до страхового стажу період його роботи з 01.03.2016 по 31.03.2017, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати спірний період роботи до страхового стажу та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням означеного періоду, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Водночас, датою, з якої слід здійснити такий перерахунок та виплату пенсії, є дата звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням зарахованого страхового стажу за період його роботи з 01.03.2016 по 31.03.2017, а саме, з 22.09.2021, а не з 05.05.2021, оскільки заявою від 05.05.2021 позивач просив здійснити перехід з одного виду пенсії на інший.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання перерахувати розмір пенсії, застосувавши коефіцієнт стажу 0,58917, коефіцієнт зарплати 2,65412, понаднормативний стаж у 23 роки та здійснити виплату пенсії з доплатою різниці з 05.05.2021 не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки відповідачем ще не здійснено перерахунок пенсії на підставі цього судового рішення, а тому, як наслідок, відсутні підстави стверджувати, що під час здійснення такого перерахунку пенсії позивача будуть порушені його права в частині застосування коефіцієнтів стажу, заробітної плати та невірно буде зараховано понаднормовий стаж.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо обчислення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме, за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, починаючи з 05.05.2021 з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.03.2016 по 31.03.2017 на ТОО «Оператор РОП».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.03.2016 по 31.03.2017 на ТОО «Оператор РОП».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.09.2021 з урахуванням періоду його роботи з 01.03.2016 по 31.03.2017 на ТОО «Оператор РОП».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 13.03.2024
Суддя Панченко Н.Д.