Дата документу 06.03.2024 Справа № 317/1722/21
Єдиний унікальний №317/1722/21 Головуючий у 1 інстанції Ачкасов О.М.
Провадження № 22-ц/807/571/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
06 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, що придбане у період шлюбу,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 02.02.2002 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.07.2005 року під час перебування у шлюбі за спільні кошти, подружжя придбало наступне майно: житловий будинок (реєстраційний номер майна - 638837923221, загальна площа по 48,2 кв.м., житлова площа 24,4 кв.м.); земельна ділянку, площею 0,1622 га (кадастровий номер 2322184903:06:001:0088); реєстраційний номер 638742523221; адреса: АДРЕСА_1 - дата набуття права власності - 15.05.2015 року). Також, в 2015 році за спільні з колишнім чоловіком кошти було придбано автомобіль марки Subaru Forester 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий, тип кузова - Універсал-b. З моменту укладення шлюбу, станом на дату придбання вказаного вище рухомого та нерухомого майна позивачка завжди була працевлаштована, займала високі посади та отримувала гідну заробітну плату, а тому в рівних з чоловіком частинах приймала участь у придбанні спільного майна подружжя.
24 вересня 2018 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано.
Враховуючи викладене позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею по внутрішньому обміну 48,2 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м. з будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1622 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1622 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322184903:06:001:0088.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині за кожним на житловий будинок загальною площею по внутрішньому обміну 48,2 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м. з будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1622 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1622 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322184903:06:001:0088.
Визнати автомобіль Subaru Forester, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий, тип кузова - Універсал - b, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) 1/2 частину грошових коштів від вартості автомобіля Subaru Forester, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий, тип кузова - Універсал - b, отриманих від його продажу у сумі 124218,75 грн. (сто двадцять чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 75 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмір 4342,20 грн. (чотири тисячі триста сорок дві гривні 20 копійок).
Крім того, з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, що придбане у період шлюбу, посилаючись на те, що 02.02.2002 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 зазначає, що ним особисто, за власні кошти , які були надані у строкову позику, було придбано житловий будинок та земельну ділянку, статус яких є спірним на теперішній час. Позивачка за первісним позовом в придбання будинку та земельної ділянки кошти не вкладала. Будинок те земельну ділянку позивач за зустрічним позовом придбав за кошти, які йому були повернуті ОСОБА_6 у розмірі 9000 доларів США. ОСОБА_1 наполягає, що житловий будинок та земельна ділянка, хоча і були придбані в період шлюбу, однак за
належні йому особисті кошти, а ОСОБА_3 не вкладала кошти на придбання спірного майна.
Просив суд відмовити у первісному позові ОСОБА_3 та задовольнити зустрічний позов, визнавши особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2023 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя задоволено у повному обсязі, відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ), а саме: житловий будинок загальною площею по внутрішньому обміну 48,2 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м. з будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1622 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1622 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322184903:06:001:0088.
Визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) право власності по 1/2 частині за кожним на житловий будинок загальною площею по внутрішньому обміну 48,2 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м. з будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1622 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1622 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322184903:06:001:0088.
Визнано автомобіль Subaru Forester, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий, тип кузова - Універсал - b, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) 1/2 частину грошових коштів від вартості автомобіля Subaru Forester, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий, тип кузова - Універсал - b, отриманих від його продажу у сумі 124218,75 грн. (сто двадцять чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 75 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмір 4342,20 грн. (чотири тисячі триста сорок дві гривні 20 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволення первісного позову, задовольнити в повному обсязі зустрічну позовну заяву.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не застосовано правові висновки викладені в Постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, не в повному обсязі досліджено джерела фінансування для купівлі спільного майна, що призвело до невірного вирішення спору.
24 лютого 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача за первісним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні були присутні представники сторін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт перебування спірного майна у власності подружжя, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження права особистої приватної власності на нерухоме майно, що придбане у період шлюбу.
Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого повторно Запорізьким міським відділом актів цивільного стану Головного управління
юстиції у Запорізькій області, 02.02.2002 р. Запорізьким міським відділом актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області , було зареєстровано шлюб між сторонами у справі, актовий запис №51.
Шлюб між сторонами розірвано за рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя, від 24.09.2018 р., яке набрало законної сили 01.11.2018 року.
На теперішній час житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває (зареєстрований) у приватній власності відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №25557515 від 06.05.2021 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 638837923221, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , зазначений житловий будинок належить йому на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3078, виданий 06.07.2005, ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, що також підтверджується зазначеним договором купівлі-продажу, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7921093 від 29.07.2005 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності №37707664 від 19.05.2015 р., технічним паспортом на житловий будинок від 31.05.2005 р., виданого ТОВ «ЗМБТІ», фототаблицями житлового будинку, висновком про вартість нерухомого майна від 22 квітня 2021 року, згідно якого, діапазон ринкової вартості житлового будинку, загальною площею по внутрішньому обміну 48,2 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м. з будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 складає 81 185,00 грн. - 256 994,00 грн., а ймовірна ринкова вартість об'єкта становить - 162 328,00 грн.
Крім того, на теперішній час земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна№25557515 від 06.05.2021 р., 638742523221, власником земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322184903:06:001:0088, площа 0,1622, цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є ОСОБА_1 , що також підтверджується договором купівлі-продажу від 06.07.2005 р., посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, реєстровий номер 3082, державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ 3259972, від 21.01.2009 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності №37700910 від 19.05.2015 р., висновком про вартість оцінки земельної ділянки,діапазон ринкової вартості земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0, 1622 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 2322184903:06:001:0088 складає 40 550,00 -162 200,00 грн., а ймовірна ринкова вартість об'єкта становить - 81 100, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки Subaru Forester 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1 , колір сірий, об'єм двигуна 1994, вага 1535, тип авто - легковий,
тип кузова - Універсал-b, було придбано сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, у 2015 році за спільні кошти подружжя, проте 05.09.2018 року до прийняття рішення судом про розірвання шлюбу між сторонами, без письмової згоди позивачки, ОСОБА_1 було відчужено вказаний автомобіль та витрачено кошти на власні потреби.
З відповіді з Регіонального центру МВС на ухвалу суду від 03 вересня 2021 року, вбачається, що 07.06.2017 року зареєстровано право власності на транспортний засіб Subaru Forester 2007 року випуску за ОСОБА_1 (присвоєно д.н.з. НОМЕР_5 ). 14.01.2017 року на підстав заяви ОСОБА_8 було змінено д.н.з на НОМЕР_1 (власник не змінювався). 05.09.2018 року вказаний транспортний засіб в ТСЦ №2342 РСЦ МВС в Запорізькій області на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ №2342 МВС в Запорізькій області, №2342/2018/1090250 від 05.09.2018 р. було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батька відповідача).23.10.2018 року в ТСЦ №2342 МВС в Запорізькій області на підставі заяви власника проведено реєстраційну операцію «Перереєстрація при заміні номерного знака» та виданий новий державний номер - НОМЕР_6 (власник не змінювався- ОСОБА_9 ). В подальшому, 13.11.2018 р. даний транспортний засіб в ТСЦ №5342 РСЦ МВС в Полтавській області, на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ №5342 РСЦ МВС в Полтавській області, №5342/2018/1187785 від 13.11.2018 р., доручення продавця серії ННР №882181 від 10.11.2018 р., виданого приватним нотаріусом Дудник Т.В., був перереєстрований на нового власника - ОСОБА_10 , що також підтверджується роздруківкою з «Єдиного державного реєстру транспортних засобів» МВС України, а також належним чином засвідченою копією договору купівлі-продажу №2342/2018/1090250 від 05.09.2018 р., вартість транспортного засобу за зазначеним договором складає 248437,50 грн., договором купівлі-продажу №5342/2018/1187785 від 13.11.2018 р., вартість транспортного засобу за зазначеним договором складає 41000,00 грн.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про
матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 (надалі - Постанова).
Зі змісту п.п. 23, 24 указаної постанови слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до п. 30 Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що останній позичав гроші у ОСОБА_6 , який є дядьком скаржника, з огляду на те, що крім пояснень самого відповідача та показань його дядька у суді першої інстанції, жодного належного, допустимого і достатнього доказу на підтвердження факту укладення договору позики відповідачем не було надано.
Твердження апелянта про знищення письмового договору позики після виконання зобов'язання не може бути прийнято судом, оскільки не може бути підтверджено жодними доказами.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої має бути надано документ, що посвідчує факт передання грошової суми позичальнику, адже договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).
Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт зобов'язання за договором позики. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Жодних доказів щодо купівлі спірного майна за особисті кошти відповідачем не надано.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний автомобіль Subaru Forester 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1 , придбаний сторонами в період шлюбу, відповідно є об'єктом їх спільної сумісної власності, виходячи з принципу рівності часток дружини та чоловіка, кожному із них належало по 1/2 частині легкового автомобіля, в порядку поділу майна подружжя.
З системного аналізу норм сімейного законодавства, які регулюють майнові права подружжя, положень процесуального закону щодо обов'язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень, та правових позицій Верховного Суду України, сформульованих у справах щодо поділу майна подружжя, можна зробити висновок, що поділу в натурі підлягає лише майно (грошові кошти), яке є в наявності на момент такого поділу, тобто існує як об'єкт матеріального світу, а у разі відчуження об'єкту права спільної сумісної власності одним з подружжя його вартість повинна враховуватись при поділі шляхом стягнення відповідної компенсації за умови, якщо другий з подружжя доведе, що таке майно було відчужене проти його волі і не в інтересах сім'ї.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа №756/13976/18) викладено правову позицію, згідно якої у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року (справа № 537/78/19), в якій судді ВС зазначили, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги, щодо неможливості включення до спірного майна автомобіля Subaru Forester 2007 року випуску д.н. НОМЕР_1 , оскільки відповідно до договору купівлі - продажу №602/01/5945/2016 від 04.06.2016 року, що укладений у ТСЦ №5945 РСЦ МВС у Сумській області, він є відчужений на користь третьої особи.
Окрім цього, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, щодо не встановлення судом першої інстанції джерел фінансування купівлі спірного майна, оскільки ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів купівлі спірного майна за особисті кошти відповідача, а не за спільні кошти подружжя.
Безпідставними також є посилання заявника апеляційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки висновки у зазначених справах, і у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 березня 2024 року.
Головуючий
Судді: